суббота, 26 декабря 2015 г.

Під маскою демократа обличчя Ющенка виявилося гидкою пикою брехуна і негідника

Час настав. Маски спадають з облич людей, які кричать, мов фарисеї, на кожному розі про свій патріотизм. Ось злізла, мов шкіра з гадюки, машкара і з пана Ющенка. Колишня надія нації, колишній демократичний президент показав себе злим, підлим, цинічним політиканом, негідником, який здатен брехати нахабно й тупо. 


Не хотів цього робити, бо Віктор Андрійович Ющенко колись був мені симпатичний, колись я в Луганську мав чимало проблем через його підтримку в 2004 році. Я був серед тих, кого «тітушки» Януковича били молотками на луганському Майдані 29 листопада 2004 року. Тому, пане Ющенко я маю повне право Вас судити. І назвати Вас тими словами, на які Ви заслуговуєте.  Справа тут не в Порошенкові, не в Яценюкові чи Яресько. І навіть не в пані Гонтаревій, яку Ви, пане Вікторе, увесь час безжально критикуєте, не зупиняючись перед особистими образами.
Справа не в них. Справа в нас, пане Ющенко. У Вас і в мені. Бо це саме мене Ви, колишній президент країни, громадянином якої я маю честь бути, вважаєте за ідіота. За бидло, якому можна й треба брехати. Якого можна свідомо дурити заради досягнення якихось власних, не відомих мені амбіцій.
В чому суть моїх претензій? Останнім часом Ви дозволяли собі нападати і на уряд, і на нинішнього президента України. Ви мали на це право. Кожен має право на критику. Проте Ви з критики плавно вступили на слизьку стежку критиканства, а далі – й на стежку свідомої брехні, наклепів. Більше того, Ваша ця брехня настільки тупа й примітивна, що особисто мене, як людину, на адресу якої її спрямовано, сильно ображає. Я не є ідіотом, пане Ющенко!
Отож, цитую:
«А ви не звернули уваги, чому Сталін, прости Господи, Черчилль, Рузвельт не допустили девальвації в 1941-1946 роках? Адже була причина: давайте запустимо цю машинку, вона зірве через півтора місяця економіку, ми вночі пограбуємо націю, народ, але профінансуємо те, що уряд хоче. Ні, на це ніхто не пішов. Чому? Тому що фінансова стабільність, а за нею економічна стабільність – це є один із компонентів перемоги над ворогом” (http://24tv.ua/navit_stalin_ne_dopustiv_devalvatsiyi_pid_chas_viyni__yushhenko_n643322).
Все правильно, Вікторе Андрійовичу? Ваші слова? Нічого журналісти не переплутали?
Тоді дозвольте спитати: чи це Ви є ідіотом, чи за такого тримаєте мене та ще мільйони українців? Перепрошую, невже це слова фінансиста?! Такої дурні навіть студент-трієчник не видасть! По перше, Вам би треба знати, що девальвація є результатом багатьох РИНКОВИХ процесів, тоді як в радянській економіці ринкових основ не було. В СРСР офіційний курс рубля до долара, який щоденно друкували в газеті «Известия», не мав жодного стосунку до реалій, бо в не вільній економіці курсові показники річ умовна. Реальний показник – це купівельна спроможність національної валюти, чи не так, пане бухгалер?
У війну рубль не девальвувався тому, шо на нього нічого не купували - практично все виділялося по картах. Але йдеться про офіційну девальвацію – неофіційна якраз була шаленою. Ось Вам, пане економісте, факт – подумайте над ним на пенсії: ціна кілограма борошна вищого ґатунку в СРСР станом на 1940 рік – 4,6 руб., яловичини – 11, картоплі – 0,51, десятка яєць – 6,5 руб., літра молока – 2 руб. (http://www.opoccuu.com/tseny.htm).
Скільки все це коштувало під час війни? Милуйтеся, пане видатний економіст:
«Максимума цены военного времени достигли в мае 1943 г., когда килограмм свинины покупали за 400 руб., говядины – за 320 руб., муки – за 230 руб., картофеля – за 76 руб., капусты – за 70 руб. Литр подсолнечного масла стоил 500, молока – 76, десяток яиц – 180 руб» (http://archive74.ru/tseny-voennogo-vremeni).
Курс рубля до долара стояв на місці. Майже. І зарплати були ті самі, що до війни. Майже. Лише купівельна спроможність того рубля впала у десятки разів. Молоко на базарах подорожчало у 27 з гаком разів, картопля – у 149 разів, борошно – у 50 разів. Нащо Вам стабільний рубль, на який купити нічого не можна? Продажі на ринках носили мізерні об’єми:
По этим ценам на шести челябинских «толкучках» в маэ 1943 г. Было продано 76 литров подсолнечного масла; в Челябинске, Магнитогорске, Златоусте, Троицке, Кыштыме (в городах с совокупным населением около миллиона жителей) было реализовано 13,7 тыс. десятков яиц, 36 тонн мяса, 170 тыс. л. молока (там само).
Тридцять шість грамів м’яса на людину за місяць – гігантський об’єм вільної торгівлі, правда? Не дивно, що у людей на кінець війни накопичилися кілограми грошей.
Це, пане Ющенко, називається «прихована інфляція», якщо ви погано в інституті вчилися. І прихована девальвація також.
Отож, девальвації, Вікторе Андрійович, товариш Сталін, прости Господи, не допустив старим перевіреним методом: він зробив так, щоб громадянин не міг на свою зарплату нічого купити. Зарплата робітника на військовому зводі – 800 рублів. Буханка хліба на ринку – 400.
«… главную ценность представляли продуктовые карточки. По ним человек, работавший на военном заводе, получал 800 граммов хлеба в день. Но карточки еще надо было отоварить, а у рабочего, трудившегося по двенадцать часов в день, не было времени давиться в километровых очередях.
А зачастую и отоварить было нечем. Поэтому вместо килограмма мяса давали 800 граммов, а остальное – грибами или еще чем-нибудь. Еды постоянно не хватало, и чувство голода преследовало рабочих постоянно. В пищу шли картофельные очистки, крахмал, свекольные листья и т.п.
Раз в год рабочему давали бутылку водки или пачку сигарет. Водка представляла особую ценность, играя роль конвертируемой валюты. Стоимость бутылки сорокаградусной на черном рынке составляла в провинции до 1000 рублей, а в Москве и того больше. А это больше самого высокого месячного оклада. За бутылку можно было получить две-три буханки хлеба» (Зефиров М.В., Дегтярев «Д.М. «Все для фронта? Как на самом деле ковалась победа»).
За рахунок того, що населення жорстоко голодувало. Ви воліли аби Порошенко так само зробив – посадив нас усіх на 400-800 грамів хліба і 15 грамів олії на добу? Ви бажаєте нам такого життя, яке змальовано у книзі Зефрова і Дегтярьова? Якщо те, що Ви кажете – щиро, мені страшно явити що сталося б з країною, якби зараз її очолювали Ви.
Але повернемося до економіки. Дозвольте Вам нагадати, що потягла за собою економічна політика більшовиків в роки Другої світової. Після війни країну було затоплено масою грошей. Протягом 5 років люди отримували зарплату, але не витрачали її – на базарах селяни воліли продавати картоплю по бартеру – в обмін на сукні, рушники, горщики, а спекулянти наділяли бажаючих цукром, маслом і тушонкою в обмін на золото, ікони та діаманти.
Аби вилучити гігантську грошову масу з обігу, товариш, прости Господи, Сталін придумував всілякі фінти: облігації державного займу, які підлягали погашенню лише теоретично, вилучення добровільно-примусовим характером грошей на будівництво «іменних» літаків, танків і кораблів, пожертви у "Фонд оборони". Але навіть це не допомогло, тому товариш Сталін затяв в 1947 році грошову реформу, яка буквально пограбувала і без того злиденне населення. Гроші деномінували, отримував бухгалтер 300 рублів, а тепер його зарплата стала 30. Знаєте в чому тут «фішка», пане фінансист? Фішка в тому, що ціни теж стали нові. Але їх не вдесятеро зменшили паралельно з кількістю ноликів на грошах, а – втричі, у восьмеро, у семеро, тощо. Якщо на 300 рублів до війни бухгалтер міг купити 27,2 кг. Яловичини, то скільки на зарплату в 30 рублів у 1950 році, якщо ціна кілограма м’яса корови складала 16,6 рублів? (http://www.opoccuu.com/tseny.htm)?
Аби вилучити надмірну гігантсьу масу готівки у населення
більшовики йшли на різні хитрі прийоми. Наприклад, було запущено
"моду" на будівництво "іменних" літаків і танків. Цілі танкові колони
вирушадли на фронт: "Иркуткий комсомолец", "Сахарник",
"Народный учитель"... По морям плавали торпедні катери "Московский ремесленник" и "Барнаульский колхозник", 12 інших надводних
кораблів і 8 підводних човнів.

Облігації військових займів підлягали погашенню лиші через 20 років, без
відсотків. Таким чином вилучалися "зайві" готівкові кошти. Всього за роки війни
громадянами "добровільно" було куплено облігацій на 90 мільярдів рублів.
Ще 17 мільярдів готівки внесено у Фонд оборони та фонд Червоної Армії.
Цікаво, що пожертви благородних металів буди уди скромніші: 131 кг. золота та
13 кг. платини. Очевидно, владі було важко визначити скільки золота є в того або
іншого громадянина, на відміну від зарплати...

Невже власник почесного звання «Заслужений економіст України» всього цього не знає? А якщо знає, навіщо жене привселюдно, прости Господи, несусвітню маячню?
Аби закінчити тему «недопущення девальвації» у своїх державах сером Черчіллем та містером Рузвельтом, про що Ви так красиво розпиналися, Вікторе Андрійовичу, теж скажу пару слів.
Англійський фунт не девальвувався з двох причин: в країні, так само, як в СРСР практично все розподілялося по карткам. Відмінність в тому, що економіка Британії все ж таки мала ринкові основи й відповідно, існувала конкуренція цін. Але головна причина навіть не в цьому. Дивуюся, що маю це розповідати заслуженому економісту, але британський фунт врятувала від гіпердевальвації т.з. Бретон-Вудська угода, за якою фунт стерлінгів намертво прив’язали до вартості долара у співвідношенні £1 = $4,03. І то тиск економічних чинників все одно змусив уряд девальвувати фунт в часи війни на 30,5% - до 2,8 долара (http://www.tourister.ru/world/europe/united-kingdom/currency).
Британський фунт стерлінгів за роки Другої світової війни,
незважаючи на колосальну підтримку з боку США,
девальвував більш ніж на 30%. Невже облина, яка
в 2009 році скромно заявила, що входить до пятірки
кращих банкірів світу, цого не знає? Чи... знає?

Через те надлишки продуктів та товарів масового споживання, які потрапляли на ринок, здорожчали не набагато, порівняно з довоєнним станом, люди могли собі дозволити час від часу щось купувати, і не за обручку або картину Джона Вільяма Говарда – бартер у Британії був не потрібен. І да, суттєва відмінність англійської карткової системи від радянської – на туманному Альбіоні картки були не засобом реалізації товарів, а – засобом регулювання попиту. Англієць мав за карткою, придбати, скажімо 30 грамів шоколаду на місяць, але все одно платив за нього гроші. А наступного місяця в картці значилося право купити 35 грамів шоколаду, або 80, або 10 – в залежності від наявності продукту. Картка не давала виникнути дефіциту  як наслідок – запустити гіперінфляцю.
Картки на бензин в Англії було відмінено у 1950 році, на солодощі – 1953 року, на решту продуктів – у 1954 році. Зауважте, пане заслужений економіст – відміна відбулася поступово, відповідно до насичення ринку.
Може, пан Ющенко хоче аби в Україні було введено подібну британській карткову систему? Тоді так би й сказав: любі друзі: я наполягаю на введенні для вас карток на їдло, я вважаю необхідним, аби ви жили на те, що можна придбати за картками. Але чомусь великий патріот України й борець за щастя нації цього не сказав – він все про нездару-президента та непрофесійний уряд тороче.
З доларом США взагалі все просто: він не девальвувався бо а) на території США не велися бойові дії; б) економіка США в цій війні зростала за рахунок замовлень не лише армії країни, але союзників; в) вона діяла на ринкових рейках.
Ще в Тернопільському фінансово-економічному інституті студент першого курсу Ющенко мав слухати приблизно такі лекції:
«Війна стимулювала розвиток сільськогосподарського виробництва, обсяги якого за 1939-1944 рр. зросли на 36 %. Технічний прогрес зумовив підвищення продуктивності праці. Фермери повністю забезпечували населення продовольством (один фермер "годував" 11 осіб), а також експортували сільськогосподарську продукцію в десятки країн світу. Одночасно продовжувалося банкрутство ферм (з 1940 до 1945 p. - 281 тис. господарств), з'явилося 44 тис. нових великих ферм.
США збільшили обсяги вивезення товарів і капіталу. Так, до війни щорічно експортували 3 млрд дол., у 1944 р. - 14 млрд. Лише поставки за ленд-лізом оцінено в 46,7 млрд дол. Особливо активно американський капітал проникав у країни Британської співдружності (Канаду, Індію, Австралію тощо). Згідно з ухвалою Бреттон-Вудської конференції у 1944 р. долар використовували як міжнародну резервну валюту та світові гроші» (http://pidruchniki.com/1566021240387/politekonomiya/ekonomika_ssha_roki_drugoyi_svitovoyi_viyni_vidbudova_gospodarstva).
Америка не бідніла, як СРСР і Англія, - вона жиріла на війні. З чого там було взятися девальвації?
Тепер ось яке питання. Невже все це для Вас, пане Ющенко – новина? Невже Ви всіх цих елементарних речей не знаєте? Тоді який з Вас, до біса, економіст? А якщо Вам все це відомо, тоді вже питання до Вашої особистої порядності? Виходить, оці Ваші одкровення – елементарне бажання плюнути на Порошенка, Яценюка та (до речі) десятки й сотні людей, які чесно б’ються за стабілізації економіки в країні, яка на війну витрачає 200 мільйонів доларів на місяць; яка втратила 45 тисяч квадратних кілометрів території (площа Швейцарії) з 6 мільйонами населення й через це отримала велетенський дисбаланс економічної й фінансової системи; яка з окупованими територіями Донбасу та Криму втратила 20% економічного потенціалу. На  секунду – лише зернових лише в Криму збиралося до 1,5 мільйона тон.
Замість того, аби як справжній професіонал пояснити громадянам своєї країни причини важезного стану економіки та фінансів країни, Ви, пане екс-президенте, ллєте бруд на державу. Ллєте свідомо й цілеспрямовано. Ви не цураєтеся брехні:
«Якщо взяти за останні 14 місяців, з 8-ми (курс гривні до долара США, – «24») прийшли до 31, потім з 31 повернулися до 23» (http://24tv.ua/navit_stalin_ne_dopustiv_devalvatsiyi_pid_chas_viyni__yushhenko_n643322).
Видав це пан Ющенко наприкінці 2015 року. Мінусуємо 14 місяців, опиняємося де? Правильно, наприкінці жовтня 2014 року. Тоді офіційний курс гривні до долара був не 8, а – трохи більше: 14 гривень за один долар (http://rian.com.ua/infografika/20141218/361009447.html).
Невже економіст, колишній голова Нацбанку, колишній прем’єр-міністр, колишній Президент України цього не знає? Невже не знає, що 7,99 за долар давали ще за часів президентства Януковича и прем’єрства Азарова – в січні 2014 року, і ще за їхньої влади (лютий 2014) долар коштував вже 9,88 (там само)?
Якщо Ви, Віктор Андрійович цього не знаєте, то з Вас економіст, вибачте, як із віслюка астроном. Не вірю, що Ви аж настільки невіглас. А якщо Ви це знаєте і свідомо брешете – то як Вас охарактеризувати? Одним лише словом: Ви – негідник. При тому негідник дурний, бо обманюєте настільки примітивно, що вистачає трьох-чотирьох заходів у ГУГЛ, аби все виплило на поверхню.
Лише один Алчевский металургійний комбінат щорічно
випускав 3,8 млн. тон чавуну, 4,2 млн. т. сталі, 3,8 млн. т. металопрокату. Лише металургійних заводів та комбанатів після росіської окупації частини донбасу врачено, дай Бог памяті - вісім. Горлівський "Стірол"
і луганський "Поліпак", Лутугінський завод валків для прокатних станів
(єдиний в Україні) і завод холодильного обладнання "Норд" в Донецьку - оь що ми втратили, ось в чому причина зокрема, і девальвації гривні, пане Ющенко. І ви це добре усвідомл.єте, правда ж?

Колись я оголосив про те, що Юлія Володимирівна Тимошенко померла для мене як політик. Це відбулося одразу після того, як я побачив її хихотіння над брудними жартами Путіна, що він їх припустив стосовно Вас та пана Саакашвілі, пригадуєте? Бо тоді Тимошенко образила не лише Вас. У Вашій особі вона образила країну, яку Ви репрезентували як президент і її громадян, а значить, і мене. Зараз подібне втнули Ви. Ви свідомо й нахабно образили власних громадян. Отже, віднині Ви для мене померли як політик і як людина. Ви відправляєтеся на той самий смітник, куди я відправив Тимошенко, Януковича, Гриценка, Азарова та багатьох інших осіб, які мали нахабство ставитися до своїх громадян як до «біомаси».
Мені жаль, що колись я за Вас голосував і підставляв голову під молотки бандитів Януковича. Бо як на мене, Ви нічим за нього не кращі. Єдине за що можу подякувати – Ви вилікували мене від надмірної довіри будь-якому політику - Порошенкові, Яценюку, Яресько, Саакашвілі й тим майбутнім кандидатам за вищі посади у державі, які нам ще не відомі, які ще мають з’явитися на політичному небосхилі української політики. Воістину мудро сказано: «Не створи собі кумира»…
Прощавайте.

З великим економічним привітом,
ПАВЛО  ПРАВИЙ

6 комментариев:

  1. Настільки мені неприємний Ющенко, що навіть в диванних суперечках не хочу його згадувати. А тут пан Павло так урізав ...Аж задзвеніло:-)
    Згадалось, як Сан Санич Омельченко, тей ще демократ, але все ж таки людина з міцним селянським чуттям справедливості, кричав на цю амебу : "Зрадник!" Мова про оприлюднений запис часів Кучми. Я скоротив разів в сорок, там багато було. Але без матів, віддам належне. Було дуже ємоційно і напружено. От тут і зрозумів його істинне , глибинне найменування.
    Все інше з ним - тільки під цим знаком. " Ці руки..", танці з Ю.В., гарно з Ахметовим, Фірташем і самі всі знаєте що. Тьху.

    ОтветитьУдалить
  2. Дякую, Павле. "Вже свиснуто, то свиснуто"... (с)

    ОтветитьУдалить
  3. При всій повазі, дозвольте з Вами не погодитись! Я розумію, що запас оптимізму і у Вас не безкінечний. Але цього разу, як на мене забагато емоцій, однобокий підхід ... "всьо пропало"!
    Так, ви часто насміхаєтесь із "всьопропальщиків", але цього разу потиснули їм руку.

    Ви побудували всі свої обвинувачення на одній лише фразі "...не допустили девальвації...". При цьому ж самі наголосили(!), що згідно з Бреттон-Вудською угодою "....фунт стерлінгів намертво прив’язали до вартості долара у співвідношенні £1 = $4,03..."(!), що є зовсім не ринковим методом регулювання!

    А тепер фокус: "фунт в часи війни на 30,5%" девальвував (2 світова війна!), а в Україні "...яка з окупованими територіями Донбасу та Криму втратила 20% економічного потенціалу..." - гривня знецінилася БІЛЬШ НІЖ УДВІЧІ!!!

    А тепер питання до Вас: ви дійсно вважаєте "зрадником" людину, яка сказала, що варто було б "НЕ ДОПУСТИТИ" такої різкої девальвації в Україні??? При цьому уточню: "Не допустити" - не обов'язково значить приховати (як ви розписали про Сталіна).

    Так, в нашій економіці було дуже багато проблем і з окупацією Криму і Донбасу їх стало значно більше і про військові витрати я пам'ятаю, але чомусь наші пастухи зовсім не поспішають боротися, наприклад, із офшорами, приховуванням прибутків, але без жодних вагань втричі зменшили можливість тих, хто отримує свої доходи в гривні(тобто простих українців). Так, наш уряд покращує макроекономічні показники (особливо, їм повинні дякувати експортери) і закладає фундамент для подальшого економічного зростання. Але, якщо така політика буде продовжуватися і далі, то ми вже не побачимо того "економічного зростання" - ось в чому суть, або ж будемо безмежно "радіти", що після "N-разового зростання" доженемо рівень 2015 року.

    Я до чого веду: дійсно є макроекономічні проблеми (які тиснуть на курс гривні), але вирішуються вони так: все для "великого бізнесу" (експортерів, інвесторів) за рахунок простого люду (не вмруть без імпортного телефону, автівки чи штанів). Так, "не вмремо", але не за те ми боролися, щоб знову носити одні штани і кирзові сапоги на всю сім'ю - скільки це буде тривати?

    P.S.: дійсно, Віктор Андрійович, був не ідеальним президентом, але, саме завдяки його зусиллям економіка України ( в т. ч. і наші з вами гаманці) змогла витримати 4 роки "хазяйнування" Януковича із Азаровим, та ще й не дізнатися про продуктові картки після ефектного зникнення цих "роботяг".

    Крім того, саме Ющенко став першою жертвою пропаганди Кремля, який успішно зробив із нього клоуна.

    Мені подобається значна частина ваших публікацій: вони давали надію і оптимізм, відкривали приховані сторони. Але вже занадто ви захищаєте наших пастухів. На мою думку, в даному випадку критика з боку Ющенка була абсолютно справедлива. Тому цього разу можете плюнути і в мене

    ОтветитьУдалить
    Ответы
    1. Шановний пане Олександре , мушу зазначити, що блазня з себе В.А.Ющенко успішно робив і без зовнішньої допомоги. Без усякої конспірологіїї. Саменький. Ну, ще діти, племінники та брат Петро помагали - в кого на що сумління та хапачок вистачило.
      Щодо економіки.
      Прошу, позбавтесь ілюзій. Единий економічний стрижень, на якому ми тримаємось - це міцна, незалежна , саморегульована та невмируща тіньова економіка. А всілякі різнозабарвлені прем'єри та економміністри в міру своєї некомпетентності бовтаються в тій діжці та віщають...
      Народу на все те чхати - виживає, як може. Поки терпіння вистачає.

      Удалить
    2. Я й не ліплю ні з кого кумира, але з усіх наших "найгірших" Ющенко, на мою думку, - "найкращий". Якби він довів до кінця свої починання, то не було б ні цього жахливого розбрату, ні злиднів.

      Чому не довів? Не захотів? Чи не дали? - не знаю, але як ви добре підмітили, "система" настільки міцна, що одному тут не впоратися. А економіка наша, дійсно, ще той феномен: і вмерти не дає і нормально жити теж.

      Удалить
    3. Этот комментарий был удален автором.

      Удалить