суббота, 20 августа 2016 г.

Про військовий парад, Шарля де Голля та "строгого гражданина" у вишиванці

Знову за рибу гроші. Знову вилазять великі патріоти, починають розмазувати сльози по неголеним після учорашнього щокам й нити: «Навіщо нам той парад? Коли на фронті гинуть наші хлопці, а у тилу злочинна влада краде і саджає патріотів, а Захід від нас втомився, а Путін завтра нападе усією армією, а солдати голі-босі…»




Зазвичай так говорять і пишуть дві категорії людей: або провокатори, або ті, хто в силу певних причин (частіше від невміння самостійно мислити) підпадають під вплив провокаторів.
Що ж, відповідаю. Усім заразом.
Коли у 1940 році гітлерівці розгромили Францію; коли Франція капітулювала – знайшлися патріоти на тлі мільйонів тих, що нили по кухням – які заявили: «ні, Франція не переможена, а Віші – це не Франція, й ті, хто ховається по кухнях – це не Франція». І патріоти об’єдналися у рух «Вільна Франція». Його очолив мало кому тоді відомий бригадний генерал Шарль де Голль.
Знаєте що перше зробив де Голль? Правильно: він провів військовий парад. Парад навіть не на французькі землі – в Англії. Дехто нив: які паради, коли Франція під окупацією, а ми тут, у вигнанні, голі-босі…
Але патріоти з «Вільної Франці» негайно таких типів стріляли. Без роздумів. Бо немає нічого страшнішого за тих, хто ниє й своїм ниттям підриває бойовий дух під час війни.
1940 рік. Бригадний генерал Шарль де Голль
приймає парад вояків "Вільної Франції"

Я міг би розповісти про парад в США одразу після страшної катастрофи у Перл Гарбор. Міг би довго писати про парад у Москві 7 листопада 1941 року. Міг би наводити слова українських вояків про те наскільки важливо для їхнього бойового духу, аби парад відбувся. Наскільки важливо бійцям пройти урочистим маршем, хай не в ідеальних лавах і не ідеальним кроком головною вулицею країни повз тих, кого вони захищають там, на фронті. Що парад це – для вояків та для тих, хто їх підтримує; це для матерів тих, хто загинув там, поки ви сидите тут, а не для Порошенка, Муженка, Гройсмана, Луценка, Геращенко. І навіть не для вас, кухонні патріоти.
А це вже Британія у Другій світовій війні. Принцеса Єлизавета,
майбутня королева бере участь у військовому параді. Ця світлина обійшла
усі газети світу: назажаючи ні на що, Британія бореться!

Проте більше не буду. Бо нормальна людина, справжній українець усе це чудово розуміє, як розуміли це французи у 1940 році. А ненормальні…
Ненормальними оце моє звернення і робіть з ним що хочете.
Ви, панове – не патріоти. Ви – фарбовані лиси. Увесь ваш патріотизм вкладається у одну фразу: аби дупа була у теплі. Ви у більшості своїй самі ні на що не здатні. Не здатні заробляти гроші. Не здатні до творчості. Не здатні мислити. Ви на кожних виборах голосуєте за тих, хто, одягнувши вишиванку, обіцяє вам усе ЗРОБИТИ. Дехто з вас у 1991 році перед тим, як придбати вишиванку, партквитки КПСС або комсомольського квитка закопав під грушею у дбайливо закатаній банці. Про всяк випадок.
Це називається «патерналізм». Він характерний для тупого дурного люмпену. Люмпен бо буває не лише російський – люмпен – поняття інтернаціональне. Люмпен ненавидить будь-яку владу. Бо люмпену, що б влада не зробила – завжди мало. Бо люмпен прагне «халяви». А «халяви» достатньо ніколи не буває.
Ну а люмпен у вишиванці – це взагалі щось страшне.
Увесь протест проти військового параду в люмпена у вишиванці ґрунтується на одній причині: парад проводить влада. А влада – погана. Усе, що проводить влада – погано. Навіть підвищення пенсії (бо що то за підвищення – сміх один), а вже паради… Коли пенсії не дають такі, про які мріє люмпен у вишиванці…
Так от панове. Військовому парад бути. Перш ніж своїми поганими язиками плескати «у той час як наші хлопці гинуть в АТО» вам треба усвідомити дві речі:
1. Це – не «ваші» хлопці. Це – НАШІ хлопці. Бо ми їх підтримуємо морально і матеріально, ми возимо їм на передову печиво берці, тепловізори і каву, мило і книжки, труси і дитячі малюнки. Жертвуємо для них останні гривні, поки ви сидите на кухнях і клянете життя та владу. За кілька днів на «нульовку» поїде «Волонтерське таксі» й повезе книжки, солодощі, домашню випічку, що МИ їх придбали на свої скромні кошти» що МИ їх приготували на своїх кухнях. У той час як ви на своїх – ниєте «нічогонеміняєццазлочиннавлада». І лише ми маємо право дискутувати на цю тему.
2.Перш ніж говорити від імені «хлопців» - поїдьте до них. Повезіть хоча б мішок картоплі та банку огірків. А заразом і поцікавтеся їхньою думкою – чи потрібен парад. Ви не маєте морального права казати щось подібне. Особисто я не зустрічав ще жодного ветерана або вояка, який би нив на тему «нащо той парад коли…». Фальшивих ветеранів з фальшивих "ветеранських" організацій, що їх розплодилося останнім часом це не стосується. І коли відкриватимете свої брудні пащеки, згадайте ось це фото.
І хай вам буде соромно. Хоча, який сором у таких, як ви…
Навіть заради лише одного цього вояка парад має бути

А у якості постскриптуму наведу уривок з передмови геніальних І. Ільфа та Є. Петрова до їхнього роману «Золоте теля». Мовою оригіналу.
І хоча тут ідеться про будівництво соціалізму, але… Але розумний зрозуміє паралелі, а дурень… А на дурнів звертати увагу не варто.
— Скажите, — спросил нас некий строгий гражданин,из числа тех, что признали советскую власть несколько позже Англии и чуть раньше Греции, — скажите, почему вы пишете смешное ? Что за смешки в реконструктивный период? Вы что, с ума сошли?
После этого он долго убеждал нас в том, что сейчас смех вреден.
— Смеяться грешно! — говорил он. — Да, смеяться нельзя. И улыбаться нельзя! Когда я вижу эту новую жизнь и эти сдвиги, мне не хочется улыбаться, мне хочется молиться!
<>
Дайте такому гражданину-аллилуйщику волю, и он даже на мужчин наденет паранджу, а сам с утра до вечера будет играть на трубе гимны и псалмы, считая, что именно таким образом надо помогать строительству социализма.
И все время, пока мы сочиняли «Золотого теленка», над нами реял лик строгого гражданина.
— А вдруг эта глава выйдет смешной? Что скажет строгий гражданин?
И в конце концов мы постановили…»

P.P.S. А що постановимо ми, любі мої друзі?


РЕКЛАМА.
Якщо хтось має змогу допомогти нашим волонтерам – прошу. Вояки дуже питають солоденьке та домашню випічку. Можете придбати або спекти самі? Контакт по Києву: 0677042868; 0957320509 (Андрій Прудченко).
Також актуальні вишиванки, олівці, альбоми для малювання, фарби тощо для діток з початкових класів школи у Гранітному (Донецька область), а також кошти на паливо для «Волонтерського таксі.
Картка Приватбанку 5168 7423 0052 1733 (А. Прудченко).

P.P.P.S. І да, це про книгу, яку днями волонтери повезуть як подарунок нашим воякам на передову: http://pavlopraviy.blogspot.com/2016/05/blog-post_13.html
Можете придбати її у свою бібліотеку, а також – терміном до 23 серпня – в якості презенту й висловлення вдячності комусь з воїнів АТО. Гарантую поруч із своїм автографом і посвяту від Вас. Пишіть на адресу: urtab@mail.ua

З повагою,
ПАВЛО  ПРАВИЙ (Бондаренко).



З повагою,

ПАВЛО  ПРАВИЙ (Бондаренко).

1 комментарий: