Як пан Гриценко у кшатрії ходив

Кілька днів тому пан Гриценко видав новий перл імені себе. Розповів, що начебто якось сказав Петру Порошенко, мовляв, ті, хто займаються бізнесом – мають займатися бізнесом, а не керувати країною. На те є тіпа спеціальні люди, державні діячі. Наприклад, військові, які давали присягу батьківщині і вразі чого зобов’язані за неї померти. Ні, не військові – воїни. Так і сказав – воїни.

Коротше кажучи, натяк прозорий: «настоящій полковнік» на себе натякає. Це він себе до Воїнів зараховує. А відтак Порошенко має йти собі робити шоколадки. Бо той, хто робить шоколадки – не має права керувати країною. Влада має бути у того, хто її вартий. У Воїна. Тобто, у Гриценка.

Скромненько так і заявив:

«Я сказал: ты из другой среды, и логично таким, как ты, порошенкам, уже ставшим миллиардерами, не идти во власть, не превращать ее в бизнес, в договорняки и разводки, а поддерживать таких, как Гриценко, чтобы они шли во власть»

(http://gordonua.com/news/politics/gricenko-poroshenko-predlagal-chtoby-ya-ne-shel-na-prezidentskie-vybory-a-vozglavil-ego-spisok-v-vr-na-sleduyushchih-na-chto-ya-skazal-a-radi-chego-eto-vse-201486.html).

Анатолій Степанович в гостях в іншого великого «патріота» Гордона не приховує власної величі. Він, виявляється, зараховує себе до касти кшатріїв, не більше не менше. Більше того, він уже і народ український на касти розбив: мені треба у владу, а «работнікі» та «бариги» всякі хай своє місце знають і ні на яку владу не претендують. Вони мають, очевидно, Гриценка годувати якомога смачніше. Милуємося польотом мислі:

«Я ему говорил, что... есть работники, которые продают свою рабочую силу. Их больше всего. Есть бизнес, коммерция. Я сказал: «Вот это ты, Петр Алексеевич». Это люди, которые выживают при всех налоговых системах, при монголо-татарах, при путинском режиме. И в этом ваша сила – вы создаете рабочие места. Занимайся этим. Дальше идут государственные деятели – воины, которые отстаивают не личный, не корпоративный, не липецкий или какой-либо другой интерес, а общегосударственный. И, если надо, умирают за это... Мы не пересекаемся с тобой. Дальше – учителя, мудрецы, ясновидящие, которых все меньше и меньше» (там само).

На секунду уявімо, що Гриценко не бреше і така розмова була. Повіримо байкам видатного Воїна. Якщо Толік може собі дозволити так себе поводити, пробачте і мені деяку нескромність. І я не буду тут про обмовку «по Фрейду» - ти уже став мільярдером – дай тепер мені влади… Я не про це. Я про інше.

Я не воїн. Колись був – за необхідністю. У складі спецназу Внутрішніх військ СРСР захищав «вірменоязичних вірменів» від тюркомовних «хвашиздів» в Карабаху. Але повторюю – я не воїн. Я – набагато гірше. Я письменник, автор семи художніх та історичних книг, трохи журналіст і ще трохи – історик. Тобто (вибачайте за нескромність) належу за давньою арійською ієрархією до брахманів. Які все ж стоять трохи вище за кшатріїв. Тому маю право й зобов’язаний вказувати панові Гриценку що мав би робити він, якби був Воїном-кшатрієм.

Якщо пан Гриценко зараховує себе до касти воїнів, то він мав би на початку 2014 року йти на Майдан. Він мав би захищати свою країну і свою державу. Але пана Гриценка у ті страшні дні, коли лилася кров Небесної сотні, ніхто там не бачив. І до того не бачив. «Баригу» Порошенка – бачили. І Кличка, і Яценюка, і Турчинова, котрий тоді ще не був «Кривавим пастором», а де був Анатолій Степанович? Злі язики кажуть, що у січні 2014 року «кшатрій» А. С. Гриценко терміново виїхав з України за кордон.

У квітні-травні 2014 року, коли в Україну поперли «ихтамнєти», він мав сформувати добровольчий батальйон, як це зробили абсолютно цивільні чоловіки з Луганська, Алчевська, Стаханова, озброївшись ножами і мисливськими рушницями. І піти в бій, визволяти батьківщину. Пан Гриценко тіпа цілий полковник! Він закінчив оперативно-стратегічний факультет Університету Військово-повітряних сил США! Він закінчив курси підвищення кваліфікації при Академії Збройних Сил України! Він у телевізорі кожен день каже, що якби він був головнокомандувачем…

Не треба увесь Донбас на посаді головнокомандувача – звільніть  хоча б Первомайськ або Кіровськ на чолі умовного батальйону «Сіверський Донець». Візьміть на себе командування добробатом в Іловайську. Ви ж розповідали після того, як уже все сталося, як невдало там командували генерали і полковники! Чому Ви туди не пішли показати як треба? Але пан Гриценко під кулі російських снайперів та ракети «Градів» на чолі добробату чомусь не пішов. Цікаво, чому?

Пан Гриценко міг би добровільно піти в армію. Рийти до військкомату і наполягти: у мене крутий оперативно-стратегічний факультет армії США за плечима! Дайте мені послужити батьківщині! У телевізорі пан Гриценко красиво розповідає про те, який він геніальний полководець. А у нас так не вистачало професійних офіцерів на рівні батальйон-бригада. Став хоча би на чолі мотопіхотного батальйону, аби показати супостату під Савур-Могилою, Іловайськом, Георгіївкою де зимують раки. Пішов би у бій на чолі батальйону під Дебальцевим. В чому проблема? Страшно? Це не в телевізорі язиком, правда?

Нарешті, якщо пан Гриценко зараховує себе до гордої суворої касти кшатріїв, він просто зобов’язаний був за традицією упасти на власний меч, аби спокутувати те, що зробив з українським військом на посаді міністра оборони. Коли босі й голі СПРАВЖНІ Воїни, що ніколи за свою службу не стріляли навіть з гранатомета гинули під Іловайськом; коли під Степанівкою горіли в іржавих БМП українські солдати; коли проти російських танків – лише обідрані «Калаші» - дивлячись на це по телевізору колишній міністр оборони мав пустити собі кулю в лоба.

Замість цього пан Анатолій сам лізе у телевізор. Розповідає, що він Воїн. Вимагає віддати йому владу. Народ український ділить на касти.

Ні, пане Анатолій. Не воїн Ви. І ми, (якщо уже Вам так подобається кастова система), як брахмани, відмовляємо вам у честі належати до кшатріїв. Ми відмовляємо Вам навіть у приналежності до недоторканих. Для мене особисто Ви давно уже ПОЗАКАСТОВИЙ. З яким навіть недоторканим вітатися заборонено…