вторник, 12 декабря 2017 г.

СТО РОКІВ ПО ТОМУ



Любі мої наївні фанати заклику «Мочи олігархів». Гадаєте, ви перші? Ні, наївні. Першими були люмпени 1917 року на чолі з більшовиками та лівими есерами. Тільки тоді слова «олігарх» не знали – «мочили» різних «буржуїв».






В СРСР «інженери людських душ» розповідали, що у 1918 році розруха настала бо кляті буржуїни займалися диверсіями і саботажем. Та ще Громадянську війну розв`язали.
Брехня це.
Все почалося, коли в грудні 1917 року, місяців за 7 до Громадянської, повсталий проти «бариг» пролетаріат вигнав буржуїв з їхніх фабрик та заводів, оголосивши, що тепер вони є народними. Ну, типу, «відняти й поділити по справедливості».
Перше, що зробив пролетаріат - підняв собі зарплатню у 5 разів. А що? Ми ж боролися!
В результаті продукцію, що пропорційно здорожчала, банально перестали купувати, нею було забито усі склади і цехи. Штампували її аж поки вистачило сировини та комплектуючих.
Потім раптом з`ясувалося, що клятий «барига» не просто сидів у себе в теплому кабінеті й нічого не робив, поки пролетарі гарували біля верстатів. З`ясувалося, що треба комусь розумітися на питаннях постачання, логістики, збуту, фінансах, якості сировини, технології та організації виробництва й сотнях інших великих та дрібних речей.
Більшовицькі вожді вдіяти нічого не могли - вони усі були теоретиками (і то недоучками) Марксизму, а за освітою - юристи, лікарі, вчителі тощо. Більшовиків взагалі й Леніна зокрема «батько» росіських соціал-демократів Валентин Плєханов називав «великими спрощшувачами», маючи на увазі їхню примітивну уяву про те, як працюють економіка та суспільні процеси.
А дехто взагалі був неуком, як, наприклад Дзержинський, якого вигнали з гімназії за неуспішність, Орджонікідзе, виключений з 3 класу гімназії. Сталін з 2 класами семінарії...
Нарком торгівлі та промисловості Ногін мав аж 4 класи освіти. Нарком фінансів Скворцов був учителем. Навчав діточок писати, читати і рахувати на пальцях. Нарком землеробства Мілютін провчився на юридичному факультеті аж 1 курс. Нарком продовольства Теодорович був великим грамотієм - мав аж 8 класів гімназичної освіти.
Відтак, довелося шукати старих власників та директорів заводів і повертати їх на місце, змушуючи працювати під прицілом наганів чекістів. Але було пізно - економіка, яка є дуже тонким механізмом, пішла вразнос. І стріляли неграмотні чекісти «бариг». За що? За «контрреволюцію і саботаж». Бо були упевнені, що «бариги» спеціально не хочуть зробити їм щоб усе працювало, мов годинник.
Ті діячі навіть не розуміли, що економіка це настільки складна штука, що її треба організовувати системно, на рівні держави, для чого існують круті специ в міністерствах. А у наркоматах за принципом «відібрати й поділити по справедливості» сиділи ногіни-орджонікідзе-теодоровичі.
В результаті країну накрив голод, хоча на Волзі гнило 10 мільйонів пудів зерна. Залізні дороги зупинилися через дезорганізацію руху. Шарахнула епідемія тифу та холери, хоча склади було забито ліками (утім, пролетаріат їх швидко розграбував, так само як і винні склади).
Довелося вводити практику «Воєнного комунізму». Це коли робітників під прицілами гвинтівок мобілізували на заводи, де вони жили й працювали за пайку. І випускали вони передусім зброю - треба було розстрілювати голодні бунти пролетарів в Архангельську, Твері, Саратові, Пскові, Пітері, Москві, Пензі.
 Довелося створювати з найманців-латишів та китайців продзагони, які грабували селян, відбираючи «за так» навіть посівний матеріал. Добре, хоч цар-батюшка (головний «барига») накопичив достатньо золота - було чим з найманцями розраховуватися.
Себе більшовики не ображали. Той таки Дзержинський «віджав» собі особняк, який належав одному з найбагатших людей Російської імперії – золотопромисловцю Стахєєву.  Лєнін так само «віджав» маєток, що належав найбагатшій людині Російської імперії – Саві Морозову. Так би мовити, «побороли бариг».
От чому селяни та голодні робітники повстали. Ось звідки Громадянська.
До чого це я?
Да так, почув кілька лозунгів про «відібрати та поділити» та про «бариг і олігархів» на мітингу «революціонерів» в Києві.


Пройшло рівно 100 років...

Комментариев нет:

Отправить комментарий