"ГРОАНТОЇДИ"

 

Нині Україну, мов снігом у січні, густо засипають гранти. Здебільшого – справа хороша. Те, на що немає ресурсів у держави фінансують закордонні організації, посольства, або приватні особи та компанії. Тут усе добре й це важливо. Але не про це зараз.

Є невеличка, але доволі гірка ложечка дьогтю у цій красивій діжці з медом – крадіжки та корупція. Крадіжки та корупція буйним квітом квітнуть навколо різноманітних грантових програм і безліч спритних ділків набивають собі кишеня грошима, які за ідеєю мають надходити на благі цілі. Таких називають «грантоїдами». І недаремно.

«Схематозів» вигадано безліч. Іноді вони прості, мов двері: представники грантодавців в Україні оголошують претенденту на грант: отримаєш на умові якщо повернеш 50% готівкою. Іноді «схеми» бувають грубі, мов шкарпетки Василя Івановича Чапаєва з анекдоту: одного ветерана війни, очільника ветеранської ГО, схиляли підписати папірець, у якому стояло: «20 стільців по 1200 гривень на загальну суму 40 тисяч». Далі відбувся приблизно такий діалог:

-  Ви навіть порахувати не можете грамотно. Мало того, що ціну одного завищено удвічі, так ще й кінцева сума не сходиться!

- А тобі що, гроші ж не твої, а стільці тобі для діяльності ГО потрібні. Дареному коню…

- Гроші не мої, але підпис мій…

Цей ветеран відмовився. Але є маса таких, хто погоджується: дійсно, дареному коню…

А буває, що гранти виступають у якості звичайного підкупу, хабаря за певні послуги. Наприклад: ти напиши проти когось замовну статтю, а ми тобі – грант на тижневий тренінг у затишній європейські державі з красивим ландшафтом. Усе включено.

Як результат, маємо ще одне вогнище розкладання суспільства. А буває так, що «грантоїдів», які «підсідають» на такі «схематози» й стають залежними морально й фінансово, грантодавці використовують вже у своїх інтересах від організації замовних акцій протесту до цькування окремих політиків та політичних рухів як на місцевому, так і на загальнодержавному рівні. Кожен, хто дивиться телевізор або заглядає в інтернет, згадає подібні історії.

Буває, що за грантодавцями насправді стоять певні політичні сили або навіть спецслужби дружніх і не дуже країн.

Найсмішніше, коли «схематозами» з грантами, тобто фактично корупційними схемами займаються журналісти га громадські діячі, які з телевізора оголошують себе «борцями з корупцією». Деякі з них завдяки «розкрутці» на грантові гроші, знайшли собі місце у політиці або біля політиків. Їхні обличчя нам теж добре відомі. І на жаль, сміятися тут можна лише крізь сльози.

Уявімо собі, що якийсь з цих «активістів» став міністром. Або навіть посів найвищу посаду. Років так через –надцять. Вони ж усі молоді та перспективні; всі мають освіту, добре підвішений язик та напрацьоване на різномнітних тренінгах за рахунок грантів уміння подобатися аудиторії. І от якось заходять до нього у кабінет солідні дядьки, відкривають портфель і дістають накладну н стільці, про яку «молодий і перспективний» давно й думати забув. А потім ще одну. І ще…

Це реальна, хоч і не очевидна загроза національній безпеці. На шантажу і компроматі політика робиться протягом тисяч років. Деякі вельми специфічні структури навіть «вирощують» таким чином агентів, ведуть їх по щаблях влади якомога вище, попутно додаючи до портфелів нові квитанції. Шантаж корупцією після вербуванні на інтимі на другому місці йде, випереджаючи навіть прямі грошові виплати.

І це – проблема, на яку не слід заплющувати очі. Бо вона є…