понедельник, 15 июня 2020 г.

СОЦІАЛІСТИ


Кажуть, що гетьмана Скоропадського скинув український народ за те, що той видав маніфест про об`єднання з небільшовицькою Росією. Це неправда. Його скинув не народ. Його скинули ліваки-соціалісти. Ідейні брати Леніна-Троцького-Сталіна.


Звернемо увагу: маніфест той Скоропадський підписав 14 листопада 1918 року. Але ще напередодні представники кількох соціалістичних партій на таємному збориську створили Директорію і вирішили влаштувати заколот.

При цьому вони почали переговори з московськими більшовиками, аби ті виступили проти Української держави, відволікли військові сили гетьмана аби «соціалістична революція» в Україні стала успішною. Разом з військовою «допомогою» київські соціалісти просили у Леніна і Троцького грошей «на революцію» - три мільйони рублів.

Переговори вів голова Директорії Вінниченко через свою довірену особу - майбутнього міністра юстиції та генерального прокурора Сергія Шелухіна. Тобто де-юре і де-факто Директорія була ні чим іншим, як збіговиськом зрадників. Вони були готові на легалізацію в Україні більшовицької партії та «добросусідських відносин» з Кремлем, тобто фактично входження під неформальне керівництво з Москви.

Тепер щодо маніфесту Скоропадського, який йому закидають. Справа тут от в чому. Українська держава в боротьбі проти Денікіна та Москви спиралася на військову і політичну силу країн Осі, передусім Німеччини. Так сталося - Німеччина була противником Антанти, яка підтримувала поляків і Денікіна. Причому не тому, що ненавиділа більшовизм - все простіше: більшовики вийшли з війни, а Лондону і Парижу треба було, щоб Росія продовжувала воювати проти Берліну.

Але 11 листопада 1918 року Німеччина капітулювала. За Комп`єнським перемир`ям вона мала вивести свої війська з окупованих територій, а отже й з України. Українська держава залишалася сам на сам з Добровольчою армією Денікіна та московськими більшовиками, які уже на той момент мали майже мільйонну армію з гігантськими запасами зброї та військової техніки.

У Скоропадського не залишалося нічого іншого, як маневрувати. І отой маніфест був ні чим іншим, як політичним маневром задля того, аби отримати підтримку Антанти. Треба було насамперед розбити більшовиків, а потім вирішувати проблему Денікіна.

Усе це добре розуміли Винниченко, Петлюра, Чехівський та інші. Їхній заколот не мав - як ми бачимо з хронології - жодного стосунку до маніфесту. Повстання почалося у той самий день, коли маніфест вийшов. А так не буває - потрібен час, аби його підготувати.
Отже, моя особиста думка: соціалісти прагнули влади. Ото й уся причина повстання. Решта - вигадки аби себе виправдати.

До речі, коли писав цей текст, не покидало відчуття якогось дежа вю. Відчувалася стійка паралель того, що робили «ліваки» восени 1919 року з тим, що відбувається в Україні зараз. Аж до того, які видатні «спеціалісти» очолили уряд: голова Директорії - письменник-фантаст; головнокомандувач збройними силами - літературний критик; голова ради міністрів - кандидат богослов`я, зовнішніми справами опікувався геолог, а судами і кримінальною поліцією

P.S. Друзі, якщо вас цікавлять таємні сторінки нашої історії; те, що часто-густо сховано професійними істориками - маю честь запропонувати вам свої історичні розслідування. Книги розраховано на широке коло читачів.

З класичними паперовими можете ознайомитися і замовити (автограф гарантовано) за посиланням: http://pavlopraviy.blogspot.com/2019/03/blog-post_16.html
Електронні версії тут:  https://pavlopraviy.blogspot.com/2018/10/blog-post.html…

Комментариев нет:

Отправить комментарий