Знову на столицю України рухаються ФОПи. Знову на чолі у них – відомий громадський активіст, голова колись впливового, а нині маргінального руху «Save ФОП» пан Доротич. Останнім часом процес активізувався. Наступну акцію призначено на 14 грудня. Чи це погано? Ні. Кожен має право і навіть обовязок захищати свої права. Але є одне «але».
Уже нікого навіть не дивує, коли у церкві Московського патріархату висить «прейскурант цін», мов у перукарні: хрещення – стільки-то; вінчання стільки, а відспівування стільки. І зітхають бабусі, віддаючи останню гривню за свічку: батюшці теж треба жити…
Якось Альберт Ейнштейн сказав: «Є дві безкінечні речі – Всесвіт та людська дурість. Утім, щодо Всесвіту я не певен».
Нині Україну, мов снігом у січні, густо засипають гранти. Здебільшого – справа хороша. Те, на що немає ресурсів у держави фінансують закордонні організації, посольства, або приватні особи та компанії. Тут усе добре й це важливо. Але не про це зараз.
«Полковнику никто не пишет»(с). Насувається зима. Ситуація з мігрантами у Білорусі зависнула. Розрахунок «Бацьки» на те, що Євросоюз почне з ним переговори щодо долі мігрантів й таким чином визнає його легітимним президентом Білорусі провалився. Європейці свою позицію підкреслили чітко й зрозуміло.
Правда і з дна морського виринає сухою, - говорить старе українське прислів’я. Ні для кого не таємниця, що батюшки Московського патріархату в України давно в вперто ведуть таємну боротьбу проти вакцинації від коронавірусу.
Війна між «ваксами» та «антиваксами» розгоряється. З обох боків сиплються аргументи «за» та «проти» і кожен має свою правду. Одні переконані, що вакцинація рятує від пандемії, інші мають переконання з точністю до навпаки.
