вторник, 21 октября 2014 г.

Голосуй-не-голосуй?

Кожен має право на ліво. Тобто – проголосувати так, як хоче. У кожного свої думки, а якщо думати не звик, то – принаймні є переконання. На жаль, досі українці часто-густо голосують не розумом і навіть не серцем – емоціями. Чим і користуються шахраї від політики різного штибу. То про боротьбу з олігархами кричать, вилізши з «Бентлі»; то про любов до України і української нації, не маючи на собі жодної ганчірки українського виробництва, навіть вишиванка, заношена до дір – і та від Гуччі або Кавалі. Тепер ось з`явився у партійних списках цілий батальйон чоловіків у камуфляжі, котрі під крики «Ми кров проливали», лізуть до теплих депутатських крісел. Ніяк не хочу сказати, що всі ті чоловіки – дволикі ануси, як казав персонаж серіалу «Менти», але все ж неприємний осад від цього параду агресивного піару залишається.

Кожен має проголосувати так, як хоче. За людину, якій довіряє. Або хоча б – вірить. Але подумайте от над чим: що вам відомо про Надію Савченко? Що ви про неї знаєте, окрім того, що у вашу свідомість вкладає «зомбоящик». Освіта? Особисті якості? Рівень інтелекту? Моральні устої? Чому саме Надія? Бо класно лягає у підсвідомість «Путін полонив нашу надію» і вже не звертаєте уваги на те, хто ж там іде слідом, за Савченко? Головне – врятувати Надію…
Що вам відомо про Семена Семенченка? Хто він насправді? Як його звуть з дитинства? Чим займався до війни? Хто його друзі «по життю»? Чи має він вищу освіту і яку? Адже командувати сотнею бійців у бою одне, а розробляти закони і вести велику політику – зовсім інше.
Зараз вже навіть новий бізнес з`явився - возити в зону АТО "молодих перспективних політиків", аби ті мали можливість покрасуватися у камуфляжі, сфоткатися з автоматом чи кулеметом товариша Калашнікова і потім розповідати: я воював...
Хто такий Ляшко? Що ви можете сказати про нього, крім того, що пан Олег купив у господарчому відділі «Епіцентру» красиві вила і мотається (чартерними рейсами, до речі) від батальйону до батальйону, від бригади до бригади – туди, де героїзм? Колись казали: «Там де Наполеон – там перемога». Про пана Олега можна інакше – «Там де перемога, там – Ляшко».
Кого він веде у парламент? Що за людина перебуває, скажемо, на 22 місці у списку його партії? А під номером 25? Під номером 8? А 28? І це не рахуючи тих, хто піде за підтримки Радикальної партії по мажоритарним округам, як ото наприклад, великий вилоносець, борець з корупцією і антиукраїнськими силами Олександр Пальченко (округ  № 48).
Або ось люди, які йдуть до парламенту за скаліченою у катівнях Януковча спиною Юлії Володимирівни Тимошенко під її традиційні «антиолігархічні» вигуки. Надія Савченко на першому місці – це гарно. А хто на двадцять першому? На 17? На 22? На 64? На 55? Одіозні особи до першої п`ятірки не лізуть – нащо світитися? А це ж ще не рахуючи тих, хто за підтримки «Батьківщини» піде по мажоритарці…
Врятувати Надію – це добре, але подумаймо: чому саме її? Чому, наприклад, не проректора Луганського національного університету ім. Т.Г. Шевченка, професора, доктора філологічних наук Дмитра Ужченка, якого сепаратисти кинули до катівні? Звісно, московська психіатрична лікарня, де зараз перебуває Надія Савченко – це не підвали Луганського СБУ, хтось переконуватиме, що палата психіатрички – гірше. Але вченому загрожує розстріл. Розстріл за звинуваченням (увага!) у пропаганді та розповсюджені в Луганській області української мови! Чому у телевізорі постійно Савченко, а не Ужченко? Чому про професора майже нікому не відомо? Давайте подумаємо над цим.
Подумаємо і над тим, коли депутати від "Батьківщини" були щирі - коли включали героїню АТО у список, або коли заблокували Зкон про надання права героям АТО голосувати за місцем служби?
А ось «Громадянська позиція» пана Гриценка, який полюбляє покритикувати Президента та розповісти який він борець з корупцією та великий полководець. За встановленою політтехнологічною модою, до прохідної частини списку включено бійця батальйону «Айдар» Олександра Кралюка. Залишимо в стороні те, що нам нічого не відомо про цю людину, окрім того що вона, як і десятки тисяч інших чоловіків та жінок, воював на Донбасі. Віримо – воював він героїчно і кулям не кланявся. Віримо – саме він необхідний у парламенті. Безліч гарних законів розробить і запропонує. Натомість подивимося на номери 10 та 12 у списку. Питання?
Особисто для автора цих рядків, котрий сам з Луганська, лише присутність у списку «Громадянської позиції» сумнозвісної Наталії Пшеняник вже є вагомою підставою дуже добре подумати, перш ніж голосувати за цю партію.
«Самопоміч» мера Львова Садового декларує… самопоміч. Яка ідеологія у цієї партії, на які цінності вона спирається – загадка є велика. Тут ставка на інше – імідж сили, яка веде до влади нових молодих політиків. Та ж Ганна Гопко, яка просуває бренд «Реанімаційний пакет реформ». Економісти стверджують, що запропоновані у пакеті РПР розробки реалізувати неможливо, що вони не більш ніж піар. Але не прискіпуватимемося. Натомість подивимося, ху ис ху в цій команді.
Як повелося, тут теж є людина у камуфляжі – знаменитий Семенченко Семен Ігорович. Вже після прочитання фрази: «проживає в селі Нові Петрівці Вишгородського району Київської області» можна  відкладати список цієї партії і ніколи вже не брати його до рук.
От питання до пана Садового і його прісних: Нові Петрівці – це військова база. Ясно, що Семенченко там не живе, а лише тимчасово перебуває. А де його постійна адреса? Яке його справжнє прізвище? Гришин? А може Прокопенко? А може Димиденко? Чому б не повідомити вдячним співгромадянам, кого вони обирають до вищого органу державної влади в Україні? Стидаєтеся, чи як? А, може, показувати справжнє обличчя Семенченка не можна через те, що дотошні журналісти докопаються суті і тоді Семенченко замість паровоза перетвориться на торпеду для амбіцій пана Садового?
А ще у нас питання: що робить серед видатних борців з сепаратистами, московськими агентами, поплічниками Януковича-Азарова-Тігіпка-Ахметова пан Данченко Олександр Іванович (№ 10 у списку) – генеральний директор компанії «Датагруп», а також Андрій Мірошник – один з директорів «Датагруп» (№ 31 у списку)? Адже відомо, що власником її є такий собі Олександр Кардаков, одна з найбагатших людей України, близька саме до Сергія Тігіпка.
Щодо «Правого сектору»… Без образ, там дійсно чимало патріотичних, енергійних молодих людей. Справа не в них. Справа навіть не у неприйнятній для цивілізованих країн ідеології. Справа у керівниках. Ну не підніметься рука проголосувати за цю політичну силу хоча б через поведінку Дмира Яроша.
… В 1917 році більшовики скинули царя-батюшку (потім – і Тимчасовий уряд), і тут-таки вождь їхній, В.І. Ульянов-Ленін, не стидаючись, забрав собі автівку, яка належала Миколі ІІ, а найближчий «корєш» Володі – Михайло Калінін презентував своїй дружині соболину шубу з плеча останньої імператриці Всеросійської  Олександри Федорівни. Майже сторіччям потому таким саме «подвигом» відзначився геносе Ярош, привласнивши броньований GMC Savana вартістю мільйон доларів, яий належав сину четвертого президента України. Чим в цьому випадку революціонер Ярош відрізняється від революціонера Лєніна? Так не один же він «при барахлився» - з автопарку Межигір`я зникло більш ніж півдесятка захмарно дорогих машин, а дружини та кохані хлопців у балаклавах хизуються манто з розграбованого маєтку Пшонки.
І виникає питання: а що буде, коли допустити таких людей до перерозподілу національного багатства?

Спитають: а сам автор за яку політичну силу збирається голосувати? За кого агітує? Відповім: можете сприймати це за агітацію, але особисто, після довгих коливань і сумнівів чи взагалі не зіпсувати свій бюлетень, вирішив проголосувати таки за Блок Петра Порошенка. Ясно, що це – не найкращий варіант і тих, хто виступає проти БПП, аж ніяк не звинувачуватиму в якихось смертних гріхах, як вже сказано: кожен має право…
У виборі перш за все користувався жорстким прагматизмом. Справа от у чому. Давно і часто говорив про неприпустимість вибирати «з двох зол». Наразі це виглядає саме так, адже у блоці вистачає одіозних особистостей від Дмитра Павличка до Сергія Трегубенка і Артура Герасимова, проте…
Проте, є і суттєві відмінності: Порошенко ніколи не кричав про боротьбу з олігархами; Порошенко не париться на учасниках АТО (сказати, що в якості Семенченка та Савченко тут виступає полковник Мамчур – язик не повертається), як це роблять інші.
Є й інші мотиви. В усіх нас на пам`яті приклад, коли Ющенка, який не мав сильної опори у парламенті, «з`їли» противники, не дозволивши провести бодай якісь реформи. Більше того: перманентна ійна між Тимошенко та Ющенко в решті решт підняла з політичної могили Януковича.
От і зараз певні сили намагаються будь що максимально послабити Порошенка. В нинішній ситуації ми просто не маємо права дозволити подібний роздрай. Адже згадаємо: у нас таки парламентсько-президентська система влади, тобто «головний» у державі – перший міністр, який разом з кабміном визначає і проводить економічну, соціальну, гуманітарну політику. Допустити виникнення системного конфлікту між президентською та урядовою гілками виконавчої влади ми просто не маємо права.
Мабуть, ці вибори – найбільш відповідальні за останні роки. З непростим вибором. У своєму, не дай Бог, можу помилитися. Можу. Але… Але при цьому знатиму – вибирав не емоціями, не жалістю до невинно ув`язненої у московські «дурці» жінки-військової, не захопленням красивої картинки вил в руках «великого люстратора». Вибирав – розумом, який він вже є. Принаймні, втішатимусь тим, що був дурнем, а не «лохом»…

Шануймося, бо ми того варті!

ПАВЛО  ПРАВИЙ

1 комментарий:

  1. ХІБА Ж ХОЧЕШ, МУСИШ!
    (ПРО ВИБОРИ ВРУ 2014)
    http://espreso.tv/blogs/2014/10/20/khiba_zh_khochesh__musysh

    ОтветитьУдалить