Чи хотів би я бути на місці Путіна?
А ви би хотіли?
Поклавши руку на серце – хотіли б?
Уявіть. Тобі – 65. Практично ювілей. До 70 можеш і не дотягнути. І от ти
сидиш практично в бункері. Дача, яку охороняють сотні перевірених десятки разів
бодігардів і сховані у кущах системи протиповітряної оборони. Їх не видно, але
ти знаєш, що вони там.
А біля тебе – холуї. Нікого крім холуїв. Секретарі, кухарі, покоївки,
водії, лікарі, прибиральниці, швейцари, виночерпії, офіціанти, садівники,
доглядачі за кіньми, псами і страусами. У всіх – білозубі посмішки. Штучні, як
і самі зуби.
А дружини поруч немає – сам вигнав. Просто тому, що розповніла і постаріла.
А тобі молоденькі подобаються. Чим молодші, тим краще. Аліна. Аліна? А де
Аліна? Черговий цьом-цом зранку. Черговий. Від слова «чергувати». Чи навпаки.
Вона його не любить. Звісно, що так. В ліжку відвертає обличчя і не дає
цілувати в уста. Не любить – його. Лише посаду.
А доньки давно чужі. «привіт-привіт» - по телефону. Два слова. А сьогодні
привітання – по СМС. Як і від Людмили.
Озирнешся навколо – нікого.
А з привітаннями підповзають плазуни. Тричі перевірені. І подарунки
перевірені тричі. На вибухівку, отруту і полоній. І шампанське, яке з відразою
доводиться пити з черговим гостем під прицілами схованих за фальшивими стінами
снайперів – перед цим скуштовано
спеціальними людішками.
А тисячу разів перевірений секретар, ніяковіючи, зіщулившись, мов гонець
перед турецьким султаном, скоромовкою доповідає: привітання з днем народження
НЕ надіслали: президенти США, Франції, перші міністри Британії, Італії,
Нідерландів, Японії, Індії, Бразилії, канцлер Німеччини теж не надіслала...
А хто надіслав?
Секретар підбадьорюється й чітко доповідає: Азербайджан, Сербія, Вірменія,
Туркменістан, Киргизстан, Таджикістіан, Білорусь…
І ти млявим порухом руки відправляєш секретаря геть.
А шампанське, тричі перевірене хіміками та продегустоване камікадзе –
сичить, мов гадюка.
І тобі раптом пригадується як було ще 10 років тому. Велика Вісімка. Дружні
посмішки й обійми керівників провідних держав світу. І ти, такий молодий і береш
участь у вирішенні справді важливих питань. А зараз… Привітання від президента Монголії…
Навіть шаленими грошима, що їх нацарював собі – і тими покористатися
ніколи. Ти помреш, а вони так і залишаться на таємних рахунках.
Та не це пече найбільше. Що напишуть в підручниках історії про тебе? Ти, що
взяв країну в нормальному стані, й міг рухати її далі, але привів до прірви і
тепер Сибір уже віддано китайцям. Олександр ІІІ продав Аляску за 7,2 мільйони доларів.
Це десь 7 мільярдів нині. І його проклинають. А тобі довелося за копійки
віддати.
І це прізвисько. І ця пісенька, яку співатимуть в т. ч. і росіяни…
Все, що залишиться після тебе…
Ні, я б не хотів би бути на місці Путіна…
Комментариев нет:
Отправить комментарий