ПОМИЛКА ТІНИ КАНДЕЛАКІ

Тіна Канделакі після останнього послання Путіна Федеральним зборам констатувала, що «Росія рухається від мілітаризму до націонал-соціалізму».

Популярна російська продюсерка та телеведуча, очевидно, доволі посередньо освічена, бо інакше б знала, що Росія не рухається – вона уже там.

Мілітаризм – це лише одна з 11 основних ознак фашистської держави, які виділив відомий дослідник Фольфганг Віпперман. Аналізуючи їх, можна констатувати, що з 11 принаймні 10 в Росії (і давно) в наявності й одна (антикомунізм) – частково.

Скажуть: націонал-соціалізм і фашизм це не одне і те саме. Нацизм – це лише один з варіантів – найжорстокіший і багато в чому викривлений фашизму. Звичайно. Але про перше явище ми зараз і говоримо.

Гасло «Гармати замість масла» вигадано саме в Третьому Рейху нацистами, але аж ніяк не в Італії періоду Мусоліні, яку беруть за еталон фашистської держави.

«Соціалізм – це вчення про те, як слід піклуватися про суспільне благо». Це сказав не Карл Маркс і не Лєнін. Це сказав Адольф Гітлер. І тут таки, - що для пересічного німця потрібні гармати замість їдла.

«Піклування» Адольфа полягало в такій собі «соціальній справедливості», коли усім громадянам порівну. Не за їхніми талантами та трудом, а – порівну. Те, що залишиться після витрат на гармати. Хай це буде мізерна пайка, зате для усіх однакова.

Саме тому Гітлер наказав розробити дешеву машину «для народу» - «Фольксваген». Щось типу радянського «Запорожця». Правда, купити її могли не всі.

Міфи, які останнім часом розповсюджують в Росії, кажуть, що Гітлер становив в Німечині порядок, подолав безробіття та побудував автобани. Насправді більшого бардака, ніж в управлінні Третім Рейхом не існувало, а безробіття долалося примусовою мобілізацією в «трудові армії» на будівництво тих таки автобанів. Де майже не платили, а жив пролетаріат в бараках, які практично нічим не відрізнялися від тих, що в концтаборах.

Хто не знав, карткову систему в Рейху запровадили ще в 1937 році але й до цього білого хліба у вільному продажу не було - був напівчорний з домішками гороху або з висівками.

Але було виключення – партійні бонзи. Якщо народ їздив на «Фольксвагенах», то партноменклатура – на більш розкішних автівках: «Опель», «Мерседес», «Хорьх». І постаання їхнє баликами і кавою, коньяками і сирами було організовано по вищому розряду. Нічого не нагадує?

Причому (якщо хтось не знав) ти не міг сісти на авто «не по рангу». Наприклад, для молодших офіцерів а армії та молодшого чиновництва на громадянській службі було призначено «Опель-кадетт», а для старших офіцерів і чиновників середньої ланки – «Опель-капітан». Якщо ж ти доріс до генеральського звання або до штандартенфюрера в СС – ось тобі «Мерседес».

Верхівка рейху та вищий генералітет пересувалася на «Мерседес-бенц-770К» - моделі, яка розроблялася як «фюрерваген» - машина для Гітлера. Їх було випущено 31 примірник. Або на «Хорьх-951А» - як Герінг або Розенберг.

Коротше кажучи, нацистська держава була наскрізь ієрархічною та брехливою. І в цьому її близнюком був… СРСР.  

У Радянському Союзі ієрархія була ще більш жорсткою. Перший секретар обкому КПСС їздив на чорній «Волзі», а перший секретар обкому комсомолу – виклюно на білій. А члену Політбюро було «положено» «Чайку». А Генеральному секретарю ЦК КПРС – ЗІЛ-114 та його модифікації. А голові колгоспу - ГАЗ-69 (в народі «Козел»).  

Навіть розмір та розташування дачних комплексів диктувалося положенням чиновника в державній ієрархії.

Щоправда, в СРСР (так само, як і в Третьому Рейху) чим вище по соціальній драбині – тим статусні обмеження більше стиралися. Вищі партійні бонзи СРСР могли собі дозволити їздити на «ворожих» машинах – «Роллс-Ройс», «Кадиллак» тощо. Але коли народ не бачить – не в офіційних умовах.

В путінській Росії ця статусність проявляється теж. Просто її не так видно. Тут не в машинах справа – хоча зрештою і в них теж. Тут питання в тому, скільки ти можеш собі взяти. Найстрашніше для російського чиновника/бізнесмена – це взяти «не по чину».

Однак є й відмінності від Рейху. Вони суттєі. Зовні все виглядає саме так як В Рейху - Путін взяв гасло «гармати замість масла». Але насправді гармати ті фейкові, як «лазери» з каналізаційних труб та супер-ракета «Циркон», за яку путінський Агітпроп видає американську «Боїнг Х-51».

Росія не до націонал-соціалізму рухається – це неможливо в багатонаціональній країні, де панує диктатура плутократії. Тут крутіше. Тут панує ідеологія та державна система, якій історикам, політологам, соціальним психологам ще треба вигадати назву.

Це коли народ ненавидить сусіда-власника магазину, бо той «олігарх», але любить свого вождя, бо той найбагатша людина у світі. Це коли православні попи моляться за Сталіна й торгують в церквах його іконами. Коли на мітингах плечем до плеча йдуть комуністи та монархісти. Коли комуністи з неонацистами 9 травня кричать «Можемповторить». Коли мільярдер з телевізор розповідає, що сумує за СРСР, а матусі, самі вдягнені в «Луї Віттон», на парад одягють своїх трирічних дітей у форму НКВС…

З великим антифашистським привітом

ПАВЛО ПРАВИЙ