Вони знову хочуть це повторити. Попи Московського патріархату
знову хочуть провести по всій Україні святкові богослужіння. В умовах
розповсюдження коронавірусу. Наче Великодня і того, що після нього сталося,
мало.
Вірус переможною ходою крокує храмами та монастирями УПЦ МП.
Києво-печерська лавра. Почаївська лавра. Зараз спалах захворюваності
спостерігається у Городницькому ставропігійному Свято-Георгіївський чоловічому
монастирі (Новоград-Волинський район Житомирської області), а також у кількох
інших релігійних громадах. Та й Україною свою переможну ходу вірус почав із
церкви, коли на початку березня на Житомирщині від хворої жінки заразилися
прихожани церкви у Радомишлі.
І от тепер батюшки планують урочисті богослужіння до Дня
хрещення Руси 28 липня. Спитаємо себе: чи так необхідно проводити подібні
заходи до цього свята? Ні. День хрещення Руси у минулому не відзначався з такою
помпезністю. Це не Різдво, не Великдень, не Трійця. Нащо ж ризикувати життям та
здоров’ям прихожан, у масі своїй літніх людей, для яких хвороба особливо
небезпечна?
Відповідь така: архієреї Української Православної Церкви
Московського патріархату не можуть ослухатися команди з Москви. А в Москві
Церква давно уже стала одним із політичних чинників і за впливом принаймні не
поступається владі президента. Ні для кого не секрет тісні зв’язки РПЦ з
російськими спецслужбами – як то кажуть, під рясами священиків проглядаються
погони ФСБ.
А от для Кремля святкування Дня хрещення Руси має дуже велике
значення. Тут політичний підтекст. Москва давно мріє про лідерство у світовому
православ’ї і патріарх Московський навіть з 1947 року фактично знаходиться у
режимі самопроголошення себе вселенським. А останнім часом російська Церква
відкрито виступила проти Вселенського патріарха Варфоломея, а значить, і проти
Константинопольської Церкви-матері.
І тут наріжним каменем цієї політики виступає претензії
Москви на «візантійський спадок». Мовляв, Візантійської імперії не існує, тож
тепер Москва має бути головною у православному світі, оскільки є
«спадкоємницею» від Києва, який хрестився від Константинополя.
Ось для чого потрібна теза, що її висловив Путін, про
українців як частину російського народу. І педалюючи тему хрещення Руси,
намагаючись підставити на місце Києва Москву, очільники РПЦ працюють ні на що
інше, як на просування концепції «Русского мира».
З іншого боку, ініціювання святкувань УПЦ МП провокує на
відповідні дії їхніх опонентів – УПЦ КП та ПЦУ, які справедливо вбачають в
цьому намагання монополізувати «спадок хрещення Києва».
Такі дії мають багато небезпек для України: розкол
суспільства за приналежністю до певної Церкви; самоізоляція (разом з РПЦ) від
решти світового православ’я; провокування ворожнечі між вірянами, а також причини
й привід для виступів радикальних політичних сил – усе це послаблює і державу,
і суспільство й об’єктивно грає на руку антиукраїнським силам. А якщо після цих
заходів ще й сплеск захворюваності на COVID-19 станеться – це буде додатковим
«бонусом» для російської пропаганди.
Отож, перш ніж організовувати 28 липня релігійні заходи; перш
ніж відвідувати їх, людина має добряче подумати й усвідомити, що небезпека
зараз подвійна: і з медичної, і з політичної точки зору. Кожен громадянин має
право на свободу віросповідання, але є речі, які несуть загрозу інтересам
держави та суспільства.
Комментариев нет:
Отправить комментарий