МІСЦЕВІ ВИБОРИ: ЗАПАХ ГРЕЧКИ

 

У продовження теми прийдешніх місцевих виборів.

 

Ми уже розглядали питання небезпеки й шкоди для громад і країни в цілому нечесної конкурентної боротьби між політиками та політичними силами на прикладі міста Новоград-Волинський що на Житомирщині. Цей матеріал ви можете переглянути за посиланням https://pavlopraviy.blogspot.com/2020/08/blog-post_15.html

Але треба сказати, що це не є проблемою одного міста або навіть регіону. На жаль, склалося так, що питання набуло загальнонаціонального масштабу. І не лише на окремих особистостях або партіях лежить відповідальність за ту нестабільність, що її спричиняють сумнівні методи боротьби за владу. Виборець, який іде голосувати, також мусить усвідомлювати власну відповідальність. Ми самі винні у багатьох наших проблемах.

Доводиться констатувати, що у значній мірі проблема полягає у дуже слабкій виборчій культурі мас. Пересічний громадянин України – як це не парадоксально – дуже заполітизований з одного боку, а з іншого має недостатню свідомість саме як виборця та часто-густо виявляє велику наївність у сполученні з малою обізнаністю про тих, за кого голосує.

Звідси знаменита схильність українців підтримувати популістів. Тих, хто дає обіцянки, які завідомо неможливо виконати. Цей «атракціон небаченої щедрості» майже нічого не коштує. «Я знижу комунальні платежі удвічі» - обіцяє один. «А я знижу утричі» - піднімає ставки інший. При цьому користуються тим, що в силу слабкої обізнаності люди навіть не уявляють з чого ці тарифи складаються і завдяки чому популіст збирається виконувати свої солодкі обіцянки.

А ще є ті, хто засіває «електоральне поле» умовною гречкою. Чим багатший кандидат, тим більше тієї гречки має для того, аби задобрити виборця.  Голосування за принципом «він мені дав продуктовий набір – гарна людина» виливається у те, що до влади прориваються ті, для кого цей кілограм гречки є інвестиціями у можливість здобути замість нього три та захистити себе за допомогою депутатського мандату.

Часто це відбувається ще й за рахунок громад і громадян. У буквальному сенсі цього слова. Колись давно депутати прийняли дуже гарний (для себе) закон, згідно з яким вони отримують з бюджету кошти у так званий депутатський фонд. На різному рівні він різний – від десятків до кількох сотень тисяч гривень.

Витратити ці кошти за законом він на себе, любого не може, скажімо на відпочинок десь у сонячній Мальорці. Але дехто знаходить для них краще використання – ці кошти витрачаються на виконання забаганок виборців свого округу: виділяють матеріальну допомогу хворим та незаможним, ремонтують дахи та під’їзди в будинках тощо. Це теж інвестиції і будемо відверті – законний підкуп виборців.

 Класичним прикладом таких кандидатів є екс-регіонали, а нині представники проросійського Медведчуківського ОПЗЖ, які ніколи не цурались використовувати брудні схеми з підкупу своїх виборців.

Як результат, дуже часто до влади приходять ті, хто на перший план ставить задоволення власних економічних і політичних амбіцій. І це теж не секрет.

Тут величезні ризики. Адже крім депутатів та чиновників з сумнівними професійними і моральними якостями суспільство отримує набагато більшу біду -  розчарування. «Вони усі однакові» - каже людина, проголосувавши не розумом, а на емоціях. Розчарування призводить до деморалізації. І тоді на інших популістських гаслах приходять інші популісти, ще гірші за попередніх.

А в перспективі… У перспективі послаблення громад. Послаблення вертикалі влади в країні. Поява містечкових «князьків» або й цілих кланів.

Подумаймо, чи це на користь державі та особисто нам, як її громадянам.