Берці під рясою, або «політичний ресурс» Московського патріархату

 

Перед кожними виборами – загальнонаціональними або місцевими – в Україні різко активізується одна сила, про яку не говорив лиш лінивий. Йдеться про РПЦ в Україні (колишня УПЦ Московського патріархату). Де юре Церква у нас відділена від держави, але де-факто вона є ще більш серйозним політичним гравцем ніж найбільші партії.

  Використовуючи своє специфічне становище, фактично прикриваючись свободою віросповідання, батюшки подекуди фактично диктують свої умови політикам. Особливо це добре помітно на місцевому рівні. Часто священик у селі має більший авторитет і вплив ніж сільський голова.

Виникає така собі змичка: кандидат у депутати або міські голови, шукаючи підтримки Церкви, заграє з батюшками, надаючи їм «спонсорську допомогу», а ті практично відкрито агітують серед своїх прихожан за ту або іншу особу.  А, буває й так, що якийсь батюшка буквально шантажує чиновника, погрожуючи усіма карами небесними й прокляттям йому та членам його родини.

І це було б півбіди, але ні для кого не секрет, що РПЦ в Україні не просто керується з Москви, а що вона є чи не головним і притому легальним провідником ідей «Русского мира» в Україні. Ні для кого не секрет, що українські правоохоронці неодноразово вилучали у монастирях та храмах Московського патріархату підривну літературу и навіть затримували «монахів», які виявлялися бойовиками невизнаних ЛНР-ДНР, що перебували в розшуку.

Можна сказати, що за тим, кого підтримують на виборах деякі священики можна чітко визначити на яку політичну силу роблять ставку нині у Кремлі. Один з постійних партнерів «політиків у рясах» з РПЦ в Україні - проросійська партія ОПЗЖ, і це також «секрет Полішинеля».

Останнім часом намітилася ще одна небезпека – силового протистояння. Тут і там випливає інформація про формування навколо храмів і монастирів таких собі «бойових загонів» з міцних молодих «монахів». Молитви «Отче наш» вони не знають, не знають чим відрізняється УПЦ від ПЦУ і як ці абревіатури розшифровуються, зате з-під ряс їхніх виглядають камуфляжні штани та берці, або штани спортивні з кросівками.

Як приклад – участь чоловіків специфічної зовнішності у конфлікті вірян ПЦУ та РПЦ в Україні навколо Свято-Покровського храму на Житомирщині минулого року. Часто у спровоковані конфлікти втручаються представники радикальних політичних рухів – як це було навколо церкви Різдва Пресвятої Богородиці в тій таки Житомирській області. Лік таким випадкам йде уже на десятки. І зовсім не гарантовано, що з наближенням місцевих виборів такі зіткнення провокуватимуться спеціально задля досягнення певних політичних цілей і для дестабілізації і так складної політичної ситуації в Україні в цілому.

Москва завжди використовувала Церкву, як політичний інструмент. Зараз, на тлі неоголошеної війни, церковні питання уже протягом кількох років перетворилися на небезпечну зброю.

Відтак, члени релігійних громад мають усвідомлювати, що так або інакше їх намагатимуться використати. Й у таких випадках, слухаючи проповіді або розмови своїх пастирів, пам’ятати про все, сказане вище. Бо для певної категорії священиків бабуся, що несе до церкви останню гривню, є не лише джерелом прибутків, але й «політичним ресурсом». Бо вона сумлінно ходить на виборчу дільницю.

А ще про слова Ісуса: «Віддайте кесареві, що кесареве, а Богові – що Боже». Адже Він не лише податки мав на увазі.