"НАРОДОВЛАСТЯ": РОЗВАЛИТИ УКРАЇНУ

 

У 1097 році в місті Любеч на з’їзді удільних князів пролунало «Кожен да тримає отчину свою». З цього почалася кінець потужної Київської держави, яка суперничала із самою Візантією. Незабаром Русь розпалася на десятки князівств, які постійно ворогували між собою, послаблюючи одне одного й зрештою не змогли встояти перед навалою зі Сходу.

Мало кому відомо, що процес розвалу Київської Руси був ініційований та керований ззовні – Візантійська імперія через своїх агентів, якими виступали передусім священики, прибирала свого геополітичного конкурента.

Пройшли століття. Але в методах підривної діяльності майже нічого не змінилося і Київ знову стоїть перед новими викликами. Противник нині інший, а тактика і стратегія старі – роз’єднати, підірвати вертикаль влади, підтримати містечкових князьків, нашіптуючи їм привабливі і зовні правильні тези про інтереси окремо взятого регіону, міста, району.

Візьмемо наприклад, зусилля з упровадження так званої Конституційної комісії українського народу. Є такий собі Анатолій Балахнін, представник ГО «Багнет Нації», який публічно не визнає органи державної влади та місцевого самоуправління, правоохоронні та інші державні органи, мотивуючи це їхньою неконституційністю. Нині пан Анатолій пропагує перегляд Конституції України та створення паралельних «народних» місцевих органів влади. Днями збирає захід з гучною назвою Всеукраїнський Національний Конгрес.

Аргументи при цьому дуже цікаві й на перший погляд привабливі: місцевим громадам краще відомо на що витрачати бюджетні кошти і тому вони мають ними розпоряджатися ц контролювати. Хто краще захистить свої інтереси, ніж самі громадяни. А держава тут ні до чого. Це такий собі перефразована ідеологія анархізму.

Звісно, кожен має право на власні політичні погляди. І на створення власних громадських та політичних організацій. Так само, як і пропагування своїх поглядів. У нас безліч різних маргінальних радикальних організацій та окремих осіб, в риториці яких «внутрішня окупація України» не найжорсткіші визначення в бік органів державної влади. Багато з них цілком щирі у своїх патріотичних почуттях. Але.

Дуже тонкою є грань між пропагандою політичних поглядів та діями і закликами, спрямованими на повалення державного устрою країни та відвертим сепаратизмом. У 2014 році в Луганську та Донецьку теж усе починалося з тез про недовіру органам влади та правоохоронцям і виборів «народних мерів» та «народних начальників міліції». Чим все закінчилося?

Як приклад – скандал в селі Верхня Рожанка на Львівщині. Там під керівництвом Балахніна 10 осіб створили «альтернативну» сільраду, обрали «керівництво» та оголосили, що на території села діє не державний прапор України, а «перевернутий», жовто-синій. Загалом таких зібрань по Україні уже під півсотню.

Чи розуміють скандальний активіст та його прибічники, всю небезпеку своїх дій? Не виключено, що їхні цілі благородні, а мотиви патріотичні – як вони це розуміють. Але давно вже не секрет, що радикалів дуже часто використовують у своїх цілях не лише окремі політичні сили в Україні, але й іноземні спецслужби.

Є цілком законні методи ведення політичної боротьби. А є такі, що провокують розкол та конфлікти. Князі наприкінці ХІ століття теж хотіли своїм землям та підданим добра і вважали, що центральна влада їм не потрібна. Що з того сталося – відомо.

Як відомо і те, чим закінчилася боротьба за «справжнє народовладдя» на Донбасі.