"ВИВСЬОВРЬОТЄ"

 Ось так російський художник ХІХ ст. Іванов уявляв зовнішність мешканців Руси та те, чим і як вони торгували. Пройшло більш ніж 100 років. А уявлення залишилися такими само. Дикі бородані торгують дикими бороданями.

Дивина дивна: наполегливо доводжу, що середньовічна Русь була найбільш розвиненою країною Європи і суперничала з самою Візантією за багатством та політичним впливом. Що Русь відрізнялася не лише великою економічною потугою, але й неабияким рівнем соціального та культурного розвитку.

А мені у відповідь: ні-ні, "вивсьовретє"!

Русь була дрімучими задвірками Європи!

Русь торгувала виключно медом та воском диких бджіл, шкурками диких білок та соболів і не менш дикими рабами.

Ні-ні, "вивсьоврьотє"! Русь була настільки відсталою, що навіть хрестилася останньою у Європі, окрім хіба що скандинавів та балтів, які ще й держави не знали.

Ось вам зразочок фашистської маячні, що її використовують проти (інакше не скажеш) наших п`ятикласників: навчальний посібник, в якому чорним по білому надруковано:

"З християнством до Київської Руси прийшла писемність, книжкове мистецтво (виготовлення пергаменту і паперу, переписування і оформлення книг), церковний хоровий спів, розвинулася архітектура, кам`яне будівництво, художні ремесла мозаїки і виготовлення скла, фрески, іконопис та ін..."

З усією відповідальністю заявляю: це нахабний свідомий наклеп на наших пращурів.

Наче автори посібника (обтяжені науковими степенями і званнями) не знають, що ще у ІХ ст. Русь славилася художніми виробами із скла, тоді як у Богемії їх ще не виробляли.

Що тканину з льону на ринках Константинополя, Багдада, Венеції, Риму називали "руською".

Що на початку Х-го ст. перський автор ібн Русте писав про чудові міцні коштовні кольчуги, що їх мав "цар слов`ян".

Що перський твір Х-го ст. "Худуд аль алам" розповідає про Куйа.у - резиденцію царя, та інше місто русів - Сла.у, де вироблялися унікальні клинки, що їх можна було зігнути навпіл, а коли відпустити - вони поверталися у первинний стан. Араби, які добряче зналися на зброї, дали цим мечам окрему назву "салтанські", тобто достойні руки самого царя Соломона.

І да - ще у першій половині Х-го століття ще князь Ігор з Княгинею Ольгою жили у кам`яному палаці, фундамент якого різноманітні фашистські автори підручників для наших дітей, можуть побачити на Старокиївській горі.

Ну, а щодо виготовлення паперу у Х-му столітті - це уже за межею здорового глузду. Помовчимо і про те, що, на думку вельми освічених професійних істориків, наші пращури не вміли читати, писати і рахувати на пальцях, аж поки не прийшли грецькі попи і не навчили їх...

Але мені заперечують: "вивсьоврьтє" - дикими, бородатими, неписьменними язичниками були мешканці Руси. Нам так у школі розповідали. І у підручниках так написано.

Саме тому я спробував зібрати свідчення зовсім іншої історії Руси. Тієї історії, в який не було хрещення Володимира Великого та Києва 988 року з простої причини - Русь дано вже мала власну Церкву. Тієї історії, в якій Володимир Великий прагнув зробити з Києва Новий Єрусалим. Тієї історії, в якій Київ входив у трійку найбільших і найбільших і найбагатших міст цивілізованого світу.

Наскільки це вдалося - судити вам, друзі. Для широкого кола читачів - історичне розслідування

"ВОЛОДИМИР. ХРЕЩЕННЯ БРЕХНЕЮ"

Цю та інші книжки автора ви можете замовити (автограф гарантовано) за посиланням: http://pavlopraviy.blogspot.com/2019/03/blog-post_16.html

Електронні версії за символічну платню тут: https://pavlopraviy.blogspot.com/2018/10/blog-post.html...