НА ЗАМОВЛЕННЯ З МОСКВИ

Найзапекліші війни йдуть не за землі, а за людські душі та свідомість. Підкориш їх – здобудеш все. Це давно усвідомили в Кремлі й діють відповідно, кидаючи на цю невидиму війну колосальні ресурси.

На 27 липня намічено черговий «захід», ініційований Українською православною церквою (Московського патріархату), - молебень та хресна хода на честь Дня Хрещення Руси.

Слова керуючого справами УПЦ митрополита Бориспільського і Броварського Антонія виглядають красиво та благоліпно: «… як і в попередні роки, в столицю приїдуть люди з усіх регіонів України для того, щоб спільно помолитися про мир, а також благополуччя нашої рідної землі та нашого народу».

Але от що цікаво – ходять вперті чутки (а шила в мішку не сховаєш), що православно-московських батюшок «з усіх регіонів» до Києва керівництво УПЦ скликає… добровільно-примусово. Як на комуністичні суботники часів «дорогого» Леоніда Ілліча Брежнєва.

Наприклад, Житомирській єпархії завдання доправити до столиці не менш ніж 400 «прочан». Кожен батюшка має приїхати сам, привезти свою матушку та дітей плюс кілька своїх прихожан. За невиконання їм загрожує велика кара, причому не небесна, а цілком конкретними, земна.

Питання: та невже ж треба до молитву за «благополуччя нашої рідної землі» примушувати? Ну, зберуться не 30 тисяч людей, а половина від того числа – невже молитва буде слабшою? Відповідь одна: це не релігійний захід, а політичний.

Митрополит Онуфрій та його оточення бажають «погратися м’язами», показати «хто в країні головний», мовляв, дивіться скільки нас – моща! Не те що ті «розкольники» з Православної церкви України. Хоч вона й автокефальна, й під прямою юрисдикцією Константинопольського патріархату, і посідає чільне місце в диптиху православних церков, але ми головні! З нами треба рахуватися! З Московським патріархатом!

Кому показують? Не лише українцям. Треба пам’ятати, що в серпні заплановано візит в Україну архієпископа Константинопольського і Вселенського патріарха Варфоломія І. Притому не просто в серпні, а на тридцяту річницю незалежності України.

Усе це викликає воістину дев’ятий вал обурення й одночасно паніки в Кремлі. Для Путіна та компанії Україна досі є «частиною Росії», а українці не окремою нацією, а «неправильними росіянами. І Православна церква України через це Кремлю мов кістка в горлі. Це геополітика.

Обдурені московськими попами бабусі можуть того й не знати. Навіть і люди освічені у більшості своїй не відають, бо Москва намагається це приховувати, але 6 та 17 правило Четвертого Вселенського (Халкідонського) собору встановлено, що канонічною підставою для створення помісної Церкви є адміністративно-територіальний поділ. Тобто право на власну Церкву має кожен народ і кожна окрема держава.

Оскільки кремлівські товариші українців за українців не визнають, а Україну як незалежну суверенну державу, зрозуміло, чому вони кістками лягають проти нашої автокефальної церкви й не шкодують величезних грошей, аби підтримувати Московську церкву на території України.

Відтак на замовлення з Москви згаданою вище хресною ходою має бути ще раз підкреслено й заявлено світові та Вселенському патріарху: «Україна наша».

Недаремно 12 липня, рівно за два тижні до запланованої хресної ходи в Києві, Путін «розродився» вельми «науковою», але з політичної точки зору абсолютно відвертою і зухвалою статтею «Про історичну єдність» росіян та українців». Це заява. Це ланки одного ланцюга: стаття Путіна; хода в Києві, на яку зганяють якомога більше народу; ювілей незалежності України; візит Вселенського патріарха.

У Російській імперії національність у документах не фіксувалася, а статус підданого визначався за віросповіданням та/або мовою. Наприклад, лютерани усі без винятку (навіть якщо він, наприклад латиш) вважалися німцями, і навпаки: німець або латиш ставав «росіянином», після того як переходив у православ'я.

І через 100 з гаком років практично нічого не змінилося. Російська мова та російська Церква є основними інструментами політики Кремля. Там де є російська мова і московська церква – там отой «Русский мир», що його просуває Путін.

Мова не винна. Як і віра. Але їх давно й, треба визнати, ефективно, використовує як зброю Кремль. І це треба усвідомлювати. Особливо тим, хто сяде в автобус, аби «на запрошення» московських батюшок їхати «на молебень».