Диктаторські режими, як дракони, помирають важко. У більшості – разом з диктаторами. Які, чіпляючись за владу до останнього подиху, здатні на будь-який злочин та підступ; на будь-яку підлість.
Нам не пощастило. Маємо
біля себе одразу два таких режими. Один окупував Крим та веде проти нас
неоголошену війну на Донбасі, інший… Інший донедавна виступав «миротворцем»,
запропонувавши свою столицю як місце переговорів. Слово «Мінськ» давно стало не
лише географічною назвою, але й міцно увійшло у міжнародну політику.
Проте ось вже більше року
режим Лукашенко становить – і дедалі більше – загрозу для України. Виходу у
нього немає: будучи поза законом в усьому цивілізованому світі, він змушений
спиратися на Москву. І часу та простору для маневру має усе менше, з сателіта
повільно, але упевнено перетворюючись на частину путінського «Русского мира».
Диктатура не може
існувати без образу жертви зовнішніх ворогів. Їй потрібне «вороже оточення». З
деякого часу у це число Лукашенко включив і Україну. І це серйозно. Нещодавно
Лукашенко навіть заявив про намір закупити в Росії озброєнь на мільярд доларів
та розмістити їх біля українських кордонів. Мільярда у нього немає. Зате є
бажання Кремля надіслати власне озброєння під виглядом «купленого» і з
відповідною кількістю «ихтамнетов» у формі білоруської армії.
Диктаторський режим
здатен на будь-які провокації. Особливо у прикордонних регіонах. Тож мешканцям Рівненщини,
Житомирщини та інших областей, які давно й тісно пов’язані з Білоруссю, у тому
числі – нема чого гріха таїти – не дуже законним «бізнесом» типу контрабанди
або переміщення нелегальних мігрантів, слід замислитися.
Нині, навіть просто
відвідавши Білорусь, реально потрапити у лабети тамтешнього КДБ, який зробить з
і звичайного житомирського дядька «радикального націоналіста», якого українська
влада нібито «заслала для підривної роботи» - такі випадки вже були.
Нині, навіть бажання
трохи «підзаробити», доправивши з Білорусі таємними стежками вантаж сигарет або
ліків, а туди – харчі та інший крам. І дуже серйозно «влипнути» не як дрібні
контрабандисти, а як «перевізники зброї». У липні 2021 року з Мінська вже
лунали звинувачення у бік України про таємне постачання зброї до Білорусі.
Або нелегальні мігранти.
Їх зараз режим Лукашенка використовує як своєрідну «зброю» проти сусідів,
кидаючи на кордони з Польщею та Литвою сотні таких осіб.
Буває й так, що люди,
навіть не замислюючись, що вони роблять, потрапляють на гачок білоруських
спецслужб. Багато українців, які перетинали кордон з Білоруссю, зізнавалися, що
тамтешні прикордонники та «люди у цивільному» вимагали інформацію про охорону
кордону – періодичність виходу патрулів, місця встановлення загороджувальних та
фортифікаційних споруд, а також відомостями про українських прикордонників та номерами
їхніх телефонів.
У умовах
російсько-української війни цю інформацію саму по собі можна розглядати як
розвідувальну, що є підставою для кримінального переслідування. Але це може
бути лише першим етапом реального вербування. Так само, як затриманий за контрабанду
сотні пачок сигарет, аби уникнути покарання, житомирський дядько може стати
агентом білоруських спецслужб. Це класика вербування. Адже той таки Богдан
Сташинський, убивця лідерів ОУН Льва Ребета та Степана Бандери не був
професійним шпигуном. Він був студентом, якого зловила міліція за безквитковий
проїзд у поїзді й на цьому КДБ його «вербонуло».
Тож думайте. І по
можливості до Білорусі не потикайтеся. Нині це так само небезпечно, як їхати до
Криму. Така собі «російська рулетка»…
"-Куме, а куме ..
ОтветитьУдалить-що?
- ти про Мертве море чув?
- так ,чув, та й що???
- то його Путін вбив..."
Диктаторськи режими та імперії, як й дракони , можуть жити довго, бо в усьому цивілізованому світі поважають силу та прагнення до розбудови державності та власної економіки , а не бажання бути заробітчанами за кордоном , продавши власну землю та поїхавши мити дупи та будувати маєтки іноземним панам.
А якщо "ближче до тіла" , тобто теми допису, при диктаторі Лукашенко Білорусь в рейтингу Всесвітнього Банку Doing Business(даний рейтинг безпосередньо відображає рівень бізнес-клімату в країні, що впливає на приплив інвестицій і позитивно позначається на рівні життя держави)займає 49 місце, на декілька пунктів вище навіть таких країн як Хорватія та Угорщина. А Україна - на 64. Країна агресор , до речі, на чолі з х¥йлом Путіним - на 28.
"Нині, навіть бажання трохи «підзаробити», доправивши з Білорусі таємними стежками вантаж сигарет або ліків, а туди – харчі та інший крам"(с)
А чому , власне так , а не навпаки? Чому в Білорусі , яка стогне під ярмом диктатора, ліки та цигарки значно дешевші, ніж в вільній, "європейській" Україні? Та мабуть настільки дешевші , що заради цього багато хто бажає ризикувати.
Ще приклад. В Україні ще у 1993 році було 16 станкобудівних заводів, а у 2019 залишилося 3(три) в полумертвому стані - у Харкові , Краматорську та Бердичеві(там до останнього часу збирали верстати невеличкими партіями з російських комплектуючих). А в Білорусі , де "останній диктатор" Європи - 18 (вісімнадцять). У тому числі верстати виробляются спільно з західноєвропейськими та азіатськими фірмами, інвестиції яких у тому числі враховував Всесвітній банк в своїх рейтингах.
Диктатура кажете?