ЛУКАШЕНКО І БУЛЬБА: ДЛЯ БІЛОРУСІ ПОЧИНАЮТЬСЯ ТЕМНІ ЧАСИ

 

Білорусь стала імпортером картоплі. Це не жарт. Країна, яка славилася саме картоплею, зараз завозить її з інших країн.

 

Бо в Білорусі, бачте неврожай. В Україні, де білоруси вже купили майже 16 тисяч тон - урожай; в Єгипті, Німеччині, Азербайджані і навіть Росії, звідки до Білорусі їде картопля, - урожай. А у країні вічних колгоспів імені «бацьки» Лукашенко виробництво бульби пішло у піке, наче підбитий бомбардувальник Гастелло.

Цікаво, що проблеми з «другим хлібом» у Білорусі сталися зразу після «виграшу» Лукашенком чергових президентських виборів і встановлення там відкритої жорстокої диктатури. За 7 місяців поточного року ця країна утричі скоротила експорт і на 40% наростила імпорт картоплі. Совпадєніє? Не думаю, як каже московський пропагандист Кисельов.

Тут не у погодних умовах справи. Десятками років режим Лукашенко жив на утриманні Кремля, спекулюючи нафтопродуктами, виробленими з дешевої російської нафти; отримуючи газ дешевше, аніж його отримувало населення Російської Федерації; споживаючи дешеву російську електроенергію та вугілля.

Москва терпляче усе це давала. Вона вирощувала Лукашенка з його дотаційними колгоспами та напіврадянською системою економіки, мов кабанчика до Покрови. Тепер, коли Лукашенко став відвертим сатрапом; коли закрилися західні ринки, у тому числі й фінансові, у Кремлі вирішили, що час настав. Тепер «халява» кінчається. Бараболя та інші колгоспні харчі, що уже коштують навіть дорожче, ніж у Росії, не кажучи про Україну – це лише заспів. Пісенька жебрака ще попереду.

А Путін… Путін отримав можливість робити зі своїм білоруським колегою усе, що завгодно. Мов знаменитий Остап Бендер недалекому Шурі Балаганову, який звик жити лише сьогоденням, він тепер може сказати: «За кожен згодований вам вітамін я вимагатиму дюжину дрібних послуг». Починається процес поглинання Білорусі Росією.

Прийшла пора, про яку попереджали аналітики. Звісно, не для того, щоб злитися з Москвою в обіймах, втративши реальну владу, Лукашенко з відчаєм приреченого за неї б’ється ось вже більше року; він ще побореться. Проте можливостей для цього у нього обмаль. Головна – ще більша жорстокість на тлі «закриття» країни. Щоб ніхто нікуди і щоб ніхто сюди. Щоб образ країни у «ворожому оточенні». З півночі Литва, з півдня Україна, із заходу – Польща.

Але залишається ще схід. А там – Росія. Без якої режим Лукашенко швидко перейде на стадію Венесуели з гіперінфляцією, голодом, громадянським протистоянням та іншими «принадами» диктатури, що перебуває в ізоляції. У Венесуели хоч якась нафта видобувається. Білорусь картоплю вже втрачає. Білорусь зараз цілком залежна від свавілля Москви.

І от уже українська розвідка доповідає: «Не спостерігається виведення російських військ з території Білорусі після навчань «Захід-2021». А 9 вересня Лукашенко уже п’ятий раз(!) за рік побував у Путіна «на килимі». Спеціалісти говорять про наступне поглинання Москвою білоруської економіки. Скільки часу після цього протримається Лукашенко (або його наступник) зі статусу президента де-юре незалежної країни у статус де-факто губернатора Північно-Західного краю Росії? Питання риторичне.

Що це означає для України? Ще один фронт протистояння. Лукашенко вже оголосив Україну ворогом. Хтозна на що він наважиться під тиском Москви. Відтак не лише українська контррозвідка, прикордонники, СБУ та Збройні сили мусять бути напоготові – пересічні громадяни теж. Нині Білорусь стає небезпечною для подорожей туди. З будь-якими, навіть суто мирними намірами. А вже вояжі «для допомоги білоруським братам у боротьбі з режимом» - узагалі безумство. Бо там половина «братів», себто «опозиціонерів» мають російські паспорти в кишенях. Москва завжди використовувала подібну тактику.

Так що краще продавати їм свою картоплю…