ПРО "БЕЗКОШТОВНУ" РАДЯНСЬКУ МЕДИЦИНУ

 

Один з головних аргументів тих, хто ностальгує по радянському минулому (або наслухався розповідей бабусь) – «безкоштовна» та «якісна» радянська медицина.

Про реальну якість медичного обслуговування у СРСР можна судити навіть зараз, глянувши на зуби тих, кому пощастило народитися і жити в СРСР.  Вірніше, на їхню відсутність.  На моторошні коронки радянського виробництва та установки. Радянське стоматологічне крісло було схоже на крісло для тортур в Гестапо.  Тільки гестапівське трохи акуратнішими буде.  Ті, хто жив в СРСР підтвердять: безкоштовні радянські пломби випадали із зубів через тиждень, під час жування «іриски».

Радянські бормашини почали випускатися на єдиному в СРСР Казанському заводі наприкінці 20-х років минулого століття й за наступні 60 років не піддалися жодним удосконаленням окрім підвищення потужності двигуна. Нерви в зубах убивали миш’яком. Ага, тим самим, з романів Агати Крісті про вбивства багатих тітоньок. Бували випадки, коли пацієнти дійсно отримували важкі отруєння. Знеболювання здійснювалося за допомогою украй шкідливого для здоров’я новокаїну, від якого в усьому цивілізованому світі відмовилися ще перед Другою світовою.

А психоневрологічні диспансери, зовнішнім виглядом схожі на в’язниці ХІХ століття? І у звичайних лікарнях кухарки крали продукти, варганячи для пацієнтів якусь баланду типу манного супу, а в «психушках» хворих обкрадали взагалі нахабно.

А пологові будинки? Це ж морок, жах і страхіття, від якого досі здригаються жінки, яким доводилося народжувати в 60-70-ті роки минулого століття. Дитяча смертність у пологових будинках СРСР була ушестеро вища за показники країн Європи та Північної Америки. У 1976 році коефіцієнт смертності немовлят склав 8,6 на 1 тисячу. Дійшло до того, що публікацію цієї статистики було заборонено. І це ще не беручи до уваги підтасування та фальсифікацію, коли, наприклад, дитина помирала після пологів, а її оформлювали як мертвонароджену. 

І пологові будинки це лише верхівка айсберга.  Бо радянська «безкоштовна медицина» фінансувалася, як тоді казали, за «залишковим принципом».  Що це за принцип такий?  Гроші в першу чергу йшли на виробництво танків, гармат, літаків, ракет і атомних підводних ракетоносців.  А то, що за-ли-ша-ло-ся - йшло на медицину, освіту та інші типу «безкоштовні» штуки для народу.

У результаті радянська медицина була бідна.  Навіть не так – злиденна. Вона забезпечувала пацієнтів мінімумом найпростіших ліків і послуг. Не тому медикаменти були в СРСР дешеві, що рідна радянська влада турбувалася про населення, а тому що якісних і, відповідно, більш дорогих, не було. Тут теж правив бал Його Величність Дефіцит. Образно кажучи, принцип лікування в СРСР ґрунтувався на трьох «А» - аспірин, анальгін, амідопірин. Звісно, це гіпербола, але зовсім недалека від істини.

«Нутрощі» радянської «Швидкої допомоги» на базі УАЗ-450А, знаменита «Буханка». Будь-який західний лікар з панічним лементом утік би, побачивши цей «аскетизм». Пара брезентових нош і… все. А де апаратура для реанімації та підтримки життя? А замість неї набудували більш ніж 200 атомних підводних човнів середньою вартістю мільярд доларів кожен.

А щодо «безкоштовності»… У 1980 році середня зарплата в СРСР – 242 долари, а в США – 1042. Тобто через низькі виробничі розцінки радянським робітникам не доплачували 4/5 їхньої реальної зарплатні. А ціни в СРСР були удвічі вищими ніж в США. От за ті гроші, що у радянських людей комуністична влада вилучала, вона нібито забезпечувала «безкоштовність» медицини. І не лише її.

До речі, в СРСР за операцію хірургу треба було «дати на лапу». Бо в нього зарплата 140 рублів, або 118 доларів США. І санітарці треба було 5 рублів дати, бо вона судно з-під вас виносила, а зарплата у неї – 70 рублів, приблизно 2 тисячі гривень станом на зараз. От і несли пацієнти, грошима і «натурою».

Так що не було у тій медицині радянські нічого гарного, не зітхайте за нею.