Час від часу доводиться чути від тих, хто досі називає себе "радянськими людьми", мовляв, от за часів СРСР був порядок. Особливо у Сталіна - ніхто не крав і хабарів не брав.
Шановні, якщо газета "Правда" про масові зловживання, корупції і крадіжці не писала - не означає що в ті часи цього не було.
У 1948 році рішенням Політбюро ЦК КПРС від роботи були відсторонені одразу сім(!) членів Верховного суду СРСР за систематичне зловживання службовим становищем та хабарництво. Серед них - голова цього поважного органу Іван Терентійович Голяков і його заступник Василь Васильович Ульріх.
З'ясувалося, що протягом багатьох років за великий бакшиш, вони "відмазували" від тюрми убивць, гвалтівників, злодіїв і нечистих на руку чиновників.
Тут би повість про "сталінський порядок" і закінчити, тому що якщо вже у вищу судову інстанцію країни корупція дісталася, можна лише уявити, що коїлося нижче: у міліції, судах, прокуратурі, райкомах партії, колгоспах і на заводах. Але ми продовжимо, тому, що це тільки приказка. А казочка ось вона де.
Знаєте, як товариш Сталін, дізнавшись, що члени Верховного суду набивали собі кишені, їх покарав? Розстріляв? Відправив ліс валити? Та нічого подібного!
Ульріха було переведено на посаду начальника Вищих військово-юридичних курсів при Військово-юридичної академії. Нову поросль військових прокурорів і суддів плекати, нежить і пестити. Іван Терентійович теж без посади не залишився - став директором Всесоюзного інституту юридичних наук.
А під сокиру суворого, але справедливого радянського правосуддя потрапили цапи-відбувайли типу консультанта Верховного суду Попова, адвокатів, юрисконсультів та іншої "дрібноти пузатої". Тут слід трохи відволіктися й розповісти про те, що Василь Васильович Ульріх - це той самий, який був головним катом під час сталінських репресій. По-собачому відданий "Хазяїну", він головував на найбільших судових процесах проти "ворогів народу", у 30-40 роках входив до таємної комісії ЦК ВКП(б), яка затверджувала смертні вироки, і сам особисто розстрілював засуджених, наприклад, колишнього наркома юстиції СРСР Миколу Криленка.
Саме тому товариш Сталін вірного холуя не покарав і без посади не залишив. Убивць, педофілів і гвалтівників на свободу за гроші випускав? Дрібниці. Товариш Сталін сам був убивцею, педофілом і насильником. Зате Ульріх чоловік правдивий, перевірений, може стати в нагоді.
А ось ще. У тому ж 1948 році Міністерство державного контролю виявило масову корупцію, хабарництво і незаконне збагачення вищих партійних чинів Азербайджану. На чолі злодіїв стояв Перший секретар ЦК АзКП(б) Мір-Джафар Багіров.
Знаєте, друзі, що було далі? Сталін різко обмежив повноваження міністерства щодо перевірок у регіонах і відомствах. А Багірову зробив ласкаве зауваження, мовляв, що ж ти, брате...
Справа в тому, що Багіров був особистим другом Сталіна і його довіреною особою на Кавказі. Нехай краде - СРСР країна багата, не убуде. Зате людина вірна, мов пес.
Міністр державної безпеки Віктор Семенович Абакумов за своєю посадою мав би піклуватися щоб товариші судді, партійні секретарі та інший народ не дуже сильно зловживали своїм службовим становищем.
Замість цього товариш Абакумов забабахав собі розкішну квартиру у Ковпачному провулку площею 300 квадратних метрів. Щоб обладнати ці апартаменти і оселитися у них, за рахунок бюджету МДБ було відселено 16 сімей, яким надали інше житло.
До речі, квартиру цю було набито тиреними у окупованій Німеччині картинами, роялями, килимами, золотом і коштовним камінням. На доповідь у Кремль улюбленець Сталіна їздив на привласненій автомашині колишнього рейхсфюрера СС Гіммлера. Знав про всі ці неподобства Сталін? Питання риторичне.
При Сталіні свої статки "зробили" десятки підпільних мільйонерів завдяки тіньовому бізнесу, хабарям і розкраданням державних коштів. Але найправдивіша газета "Правда" не писала про Павленко і Пономаренка; Наталевича і Мірзоянца; Ісаєва і Балицького; Жукова і Крюкова; Ройфмана і Шакермана; Газенфранца і Зінгера.
"Правда" не писала про підпільні ткацькі, швейні і взуттєві фабрики у Москві, Тбілісі, Фрунзе, Калініні, Одесі та інших містах, на яких люди працювали, навіть не підозрюючи, що вони підпільні.
А раз "Правда не писала", то і не було цього...
До речі, сьогоднішній стан справ з корупцією в Україні має коріння саме там, у тих далеких десятиліттях; саме радянська система породила це масштабне явище, яке тепер перемогти не вдається, як того міфічного дракона.
Ну ось тут повністю згоден з паном Автором. Якщо коротко казати- то порядок за часів Сталіна був тільки один - у виконанні волі вождя щодо його власних політичних амбіцій. В цьому майже не було збоїв.
ОтветитьУдалитьА в іншому...Хм...Це Автор ще мало чого згадав...
Одне Ленінградське діло чого варте.
Коли під топор пішли майже усі керівники другого міста країни та ще ціла низка партийних та господарчіх чиновників до секретарей ЦК та заступників голови Ради міністрів включно.
Причому ось що цікаво, - що якщо політични обвинувачення фігурантів виглядали дещо наївними ще за сталінських часів, то зняти обвинувачення в корупції та суто економічних злочинах до кінця не вдалося навіть "великому реформатору" та "антісталіністу" Хрущову.
Але сталінський міністр Абакумов якісь "понятия" про порядок все таки мав. Бо тим самим 16 сім'ям таки надали інше житло. А не викинули просто на вулицю , як можуть запросто зробити зараз в Україні. Ну то й гарно, хоч один знайшовся такий ревнитель порядку. Ну а те що його таки самого потім до розстрільної стінки притулили - ну то дрібниці. Подумаєш, одним міністром менш, одним більше.)))
Щодо педофілії Сталіна- де докази та посилання на джерела?
Так ось...
Коли та кого Сталін розбещував?
Якщо пан Автор насправді історик, то повинен знати що в Російській Імперії "Уложение о наказаниях уголовных и исправительных" 1885 року, яке діяло до 1917 встановлювало карну відповідальність за сексуальні стосунки з дівчинами не досягнувшими 14 років. Тобто 14 років- це так званий вік сексуальної згоди. До речі таким самим він був й перші роки існування СРСР, здається аж до 1960 року коли це поняття було виключено з радянської юриспруденції та замінено іншими.
Тобто , якщо дівчинам Сталіна( будь яким та будь коли ) було 14 років та більше, та вони були не проти - то як кажуть всі на вихід , всі вільні...
Ну а взагалі то , де Ви бачили святих політиків, тим більше диктаторів ???))) Вон в Африці диктатор Бокасса , як кажуть , взагалі людей їв...Ні...ну а що...Міг же собі чоловік дозволити- чого ж ні)))