ПРИНЦИП МОЛЬТКЕ АБО ТРИ КОЛОНИ ПУТІНА В УКРАЇНІ

 

Колись видатний німецький полководець генерал-фельдмаршал Гельмут фон Мольтке розкрив таємницю своїх перемог однією фразою: «Рухатися порізно, бити разом». Потім цей військовий принцип використали у політиці більшовики на чолі з Леніним й досягли свого. Зараз принцип тих, хто у 1918 році засів у московському Кремлі, використовують нинішні його мешканці. Використовують проти України.

Ні для кого не таємниця, що нині найсильніша політична сила, яка працює на Москву в Україні, це ОПЗЖ. Те, що навколо неї концентруються відверті українофоби, проросійська агентура та сепаратисти ні для кого не таємниця.

Проте далеко не усі ті, хто – скажімо так – толерантні до Росії, готові підтримати тих, у лавах яких перебувають путінський кум Медведчук та його соратник, теж депутат Верховної ради Козак, котрі ходять під статтею 111 Кримінального кодексу України (державна зрада). Є чимало тих, кому голосвати за таких осіб незручно.

Тому для цієї категорії громадян існує інший проект – пан Мураєв і його партія «Наші». Він не настільки одіозний як Медведчук, Рабінович, Бойко, Козак. Він молодий (44 роки), має гарну фотогенічну зовнішність та імідж розумного, освіченого політика. Дехто його чомусь навіть «прозахідником» вважає.

Насправді, внутрішня сутність «наших» і їх очільника Євгенія Володимировича Мураєва нічим не краща за панів з ОПЗЖ. Він теж називав Революцію гідності «державним переворотом», а агресію Росії на Донбасі «громадянською війною». Він теж за «зближення з Росією» та у перспективі – об’єднання з нею у єдину державу. Зі столицею у Москві, звісно. Лише висловлюється про усе це не так відверто й прямо. Відтак, подобається саме проросійськи, але помірковано налаштованим громадянам.

Останнім часом пани з ОПЗЖ постраждали від закриття контрольованих ними телеканалів, через що їхній політичний рейтинг зупинився й навіть почав просідати. Мураєв зберіг свій телеканал «Наш» і це одразу дало плоди. Рейтинг цього політика серед тих, хто визначився із своїми вибором і точно пішов би голосувати ще у червні сильно не дотягував до «прохідних» на парламентських виборах 5%, у жовтні він цю позначку упевнено перетнув.

Мураєв перейшов у наступ. Його біл-борди давно форсували Дніпро й крокують далі на захід України. Дехто вважає, що це гарно, мовляв, Мураєв «відгризає» від електорального пирога ОПЗЖ. Насправді не все так однозначно. Бо ми недаремно згадували Мольтке та Леніна. Це дві колони однієї армії, які рухаються різними шляхами аби вдарити у потрібну мить у потрібному місці, тобто на виборах. Нині обидві вони за соціологічними опитуваннями – ОПЗЖ з 13% та «Наші» з 5,7% потрапляють у парламент і сумарно перевищують і рейтинг «Європейської солідарності», і рейтинг «Слуги народу».

А є ще третя колона. Це давній агент російських спецслужб Анатолій Шарій та партія його імені, за якою стоїть усе той таки Медведчук. Роль Шарія – підбирати крихти з електорального столу ОПЗЖ. Орієнтація Шарія – на молодь, яка полюбляє усе «прикольне». Молодь переважно російськомовну і за своїми політичними поглядами абсолютно індиферентна. Вона готова голосувати лише тому, що у Шарія «прикольні» червоні кульки й він проголошує красиве гасло «за усе гарне проти усього поганого».

Поки що партія Шарія за опитуваннями перебуває «за бортом» човна, який везе до сесійної зали Верховної ради зі своїми «скромними» 3,6%. Та усе відносно. Вона випереджає (і серйозно) такі «розкручені» проекти, як «УДАР» Кличка, «За майбутнє», «Голос», «ПроПозиція». І коли Москва перед виборами – черговими або позачерговими хлюпне Шарію кільканадцять мільйонів нафтогазових грошей, ми можемо отримати й третю колону путінських агентів в українському парламенті.

І якщо зараз вони демонструють реальну або удавану неприязнь – будьте певні, Путін їх помирить і бойове завдання поставить чітко й однозначно.

«Рухатися порізно, бити разом»…