ПРИНЦИП ЛОРДА ПАЛЬМЕРСТОНА

 

Нині Польща переживає значний економічний, соціальний і політичний підйом й починає серйозно претендувати на роль лідера у Балто-Чорноморському регіоні і навіть разом з Німеччиною та Францією на вплив всередині Європейського Союзу. Україна в силу обставин, що склалися (російська агресія та наявність 1084 кілометри спільного кордону з Білоруссю, яку все міцніше прибирає до рук Кремль) зараз сильно залежить від Польщі. А залежність від будь-кого є дуже неприємною штукою.

Нинішній стан справ неминуче тягне за собою розповсюдження неформального впливу Польщі в Україні. Зараз стосунки між нашими країнами позитивні, але слід пам’ятати принцип, висловлений  колись лордом Пальмерстоном, за якими діють більшість країн: «Англія не має вічних союзників і постійних ворогів — вічні і постійні її інтереси».

Захищаючи власні інтереси, Польща свій вплив на Україну намагається посилювати. Це не погано і не гарно. Це об’єктивна реальність. Але тут виникають проблеми для українських інтересів. Польща нині є не лише «адвокатом» України у Європейському союзі, але й прямим посередником у зовнішній політиці, різноманітних соціальних та економічних проектах. Через Польщу до України «заходить» левова частка грантових та гуманітарних програм ЄС. І часто у наших добрих сусідів виникає зваба «натиснути» на Україну в тих або інших питаннях. Це і лобіювання польського бізнесу іноді на шкоду українським інтересам, і гуманітарні питання аж до вимог кому і які пам’ятники ставити, а які зносити; чиїми іменами називати стадіони та вулиці й що писати у підручниках історії.

Існує й небезпека радикалізації ставлення деяких українців польського походження на певні дуже чутливі питання. Зрештою на відміну від України, Польща країна переважно католицька. У Польщі існують діаметрально протилежні погляди на низку історичних подій. На жаль, та ж таки трагедія на Волині 1943 року у Польщі все ще розглядається через призму старих концепцій, виведених ще комуністичними істориками часів Войцеха Ярузельського.

І це тягне за собою проблеми. Відомі навіть випадки тиску на українську владу стосовно вшанування українських героїв через польські громадсько-культурні організації в Україні. А це уже об’єктивно втручання у внутрішні справи суверенної держави.

Не секрет, що в Польщі існують радикальні рухи, які мають своєрідне ставлення до України й українців, вважаючи частину української території «Малопольщею» або «Східними кресами». Поки що польська влада їх нейтралізує попри спроби інших держав використати задля дестабілізації польсько-українських стосунків. Але… Згадуємо вислів лорда Пальмерстона.

За певних умов може створити небезпечний прецедент для  діяльності радикальних польських організацій, у тому числі з українських громадян польського походження, вбити клин в польсько-українські стосунки й негативно вплинути на евроінтеграційні прагнення України.  На очах - сумний приклад непростих стосунків з Угорщиною, які спричиняють чималі і внутрішні, й зовнішньополітичні проблеми.

І це ще не все. «Польську» карту намагається розігрувати й Москва. Там дуже полюбляють підтримувати фінансово та медійно різноманітних радикалів по усьому світу. Україна не виключення. Деякі українці польського походження можуть навіть не підозрювати, що працюють не на свою історичну батьківщину, а на російські спецслужби – це стара, але досі дієва методика, що її використовують «лицарі плаща та кинджала» усього світу.

Тож, забезпечуючи права і свободи громадян, Україна має дбати й про власні інтереси. Беручи приклад з Польщі.