МЕТОДОМ ШТІРЛІЦА

 

Є такий серіал «Сімнадцять миттєвостей весни». Покоління, яке виросло поза часів СРСР, вже про нього мало що знає, від нього хіба що анекдоти залишилися, а тоді він був мегапопулярний.

 

Головний герой - Максим Максимович Ісаєв ходив у формі штандартенфюрера СС, звався Максом фон Штірліцем, кричав «Хайль Гітлер» та «Смерть Сталіну». Був членом НСДАП з 1933 року і вважався «справжнім арійцем, нещадним до ворогів Рейху».

Більше того, 1943 року Штірліц побував на Східному фронті, продемонстрував вражаючу мужність під радянськими обстрілами й за усі свої подвиги був нагороджений Залізним хрестом І та ІІ ступенів, почесним знаком Легіону «Кондор» та мав подяки від самого рейхсфюрера СС Гіммлера.

Але тим не менше він не просто працював на радянську розвідку - він був полковником Головного розвідувального управління Червоної Армії й після повернення додому став Героєм Радянського Союзу.

До чого це все? До того, що не кожного, хто рядиться у піксель або вишиванку треба автоматично зараховувати до патріотів та дослухатися до того, що вони говорять і пишуть. Багато агентів російських спецслужб легалізувалися навіть через участь у боях чи то у складі добробатів, чи то навіть в ЗСУ й нині діють, прикриваючись цим статусом, мов щитом.

А існують віртуальні герої. З агітаторами-пропагандистами Кремля – усілякими скабєєвими-соловйовими-кисельовими зрозуміло. Вони виступають відкрито на російських телеканалах. Вони явні пропагандисти. Їх видно й розумій людині достатньо вимкнути телевізор або краще взагалі не дивитися російські телеканали. Але існують «бійці невидимого фронту». Ті, що сидять у соціальних мережах в Інтернеті й видаючи себе за українських патріотів, займаються прихованою пропагандою та провокаціями. Таких зазвичай називають тролями.

Виявити їх доволі важко. Часто вони викликають симпатію. Як не прийняти запит на дружбу у «ветерана», зображеного у військовій формі? Героя, що захищав батьківщину зі зброєю  руках. І мало хто може запідозрити, що ця військова форма для нього – те саме, що мундир штандартенфюрера СС для радянського шпигуна Ісаєва.  А буває, що й форма не потрібна – достатньо вишиванки та патріотично оформленого акаунту.

Це можуть бути професійні агітатори під прикриттям, що керуються спецслужбами. Хто не чув про Ольгіно, де було відкрито цілу «фабрику тролів» якраз перед вторгненням в Україну, у 2013 році? Зараз там працює 400 співробітників. Є ще шість таких «фабрик». Але основна, підводна частина айсбергу – це тисячі реальних юдей, які за гроші або з інших мотивів працюють на російські спецслужби.

На жаль, в їх числі багато й українців. Час від часу наші правоохоронці виявляють цілі мережі таких «тролів». Прикриваючись патріотичними гаслами, вони не лише закликають до повалення державної влади, яку обзивають «непатріотичною», але й працюють на загальну дестабілізацію: провокацію панічних настроїв, міжетнічної та релігійної ворожнечі; агітують за зміни зовнішньополітичного курсу країни, фізичної розправи над окремими групами людей або громадськими організаціями; поширюють завідомо неправдиву «інформацію», що її отримують від кураторів; закликають до масових заворушень тощо.

Як розпізнати «троля» дивіться тут: https://gazeta.ua/ru/articles/brati-kapranovi/_ak-rozpiznati-troliv-v-interneti-5-oznak/393503 

Методи такої пропаганди спеціалістами з інформаційних війн у Москві розраховано для кожної цільової аудиторії. Для менш освіченої категорії жорсткіші, для більш «думаючої» - м’якіше. Іноді людина навіть не усвідомлює, що пан або пані у красивій вишиванці й з гаслом «Слава Україні» на аватарці нею маніпулює. Той таки знаменитий принцип «60:40», розроблений ще доктором Геббельсом (казати 60% правди серед якої ховати 40% брехні) досі дієвий.

Боротися з цим складно але можна. Передусім потрібно перевіряти будь-яку «сенсаційну» або сумнівну інформацію, що її подають у Фейсбуці, з різних джерел й дивитися куди веде шлях. Часто це бувають сайти з доменом ru. Особливо скептично ставитися до публікацій, які несуть «негатив». Нарешті, добряче думати, перш ніж вирішити взяти участь у якихось фізичних акціях, наприклад, банальний протест проти вакцинації (не важливо – проти ковіду чи «звичайного» грипу) може грати на руку противнику. Перекриття автомагістралі з надуманих причин – порушити й без того хистку систему інфраструктури.

І звісно – «політика». Думайте, перш ніж на віру сприймати з Інтернету публікації проти або на користь тих або інших політиків і політичних сил.

Бо штірліців там сидить безліч.