Міф про хрещення Русі

ПАВЛО  ПРАВИЙ

Практично усі історики погоджуються, що Святополк Окаянний не має стосунку до убивства своїх братів Бориса і Гліба, що цих князів вбили наймані варяги на замовлення Ярослава. Вчені жартують: в літопису сталася помилка через одну літеру: треба була замість Окаянного написати – «Охаяний», тобто - несправедливо оббреханий. Насправді помилки тут нема ніякої: на цього мирного і доброго князя, котрий був законним спадкоємцем престолу,  звалили провину кривавого чудиська - Ярослава, який прокрокував до великокняжого престолу, мов по проспекту по трупах своїх братів Святополка, Святослава, Бориса, Гліба, а перед тим ще й отруївши батька - Великого князя Київського і кагана русів Володимира Святославича.

Але натомість головним злодієм літописці, а слідом за ними й історики оголосили Святополка, придумавши йому не лише ганебну біографію, але й ганебне походження: син одразу двох батьків, що народився від невідомої «грекині» від гріха - зґвалтування Володимиром вже вагітної жінки, дружини брата, якого Володимира начебто убив.

З Ярослава Володимировича, заляпаного кров`ю родичів по самісіньку маківку, літописці, а за ними й історики зробили ледь не святого, мирного, лагідного, вченого чоловіка. Книжника й будівничого. Для нього придумали легенду, за якою він став  Мудрим.

Але навіщо? Що ховається за цією страшною і масштабною фальсифікацією історії?

Це все - справа рук грецьких попів. Саме монахи й попи, які проникли в Русь на початку ХІ сторічя, попрацювали над тим, аби змінити владу в Києві на таку, яка їм була потрібна, шляхом інтриг, наклепів, підкупів та іншої підривної роботи, а потім написали для нас з вами фальшиву іторію нашого народу. Написали в невеличкому на той момент монастирі, який нічим не відрізнявся від решти крім одного: він був кублом візантійських шпигунів, монахів-ісіхастів з Афону. Монастир цей називався Печерським.

Царгороду будь що слід було досягти двох речей в Русі. По-перше, знищити братів Бориса і Гліба. Адже на той момент ці князі, що народилися від царівни Ганни, яка походить від самого Костянтина Багрянородного, мали всі права на візантійський престол. І грекам зовсім не посміхалося, щоб вони одного приємного сонячного дня з`явилися під стінами Костянтинополя з київською дружиною та арміями повсталих проти узурпаторів імператорського трону, провінцій грецької держави.

Друга, найважливіша мета - впровадити у Русі християнство. Християнство саме грецького, візантійського обряду. Адже найбільша таємниця української історії полягає в тому, що Володимир Великий НЕ ХРЕСТИВ Русь. Не хрестив з дуже поважної причини: сам він, його ботько Святослав, дід Ігор та решта Рюриковичів разом з народом русів-роксаланів давно вже був охрещений. Лише за іншим обрядом. «Руська віра», «готська єресь» - так називали у ІХ ст. аріанство - прадавню «істинну віру», яка навіть у Візантії була державною релігією до кінця IV сторіччя. Це те, що було в старовинному Готському Євангеліє, що його знайшов просвітитель Кирило в Херсонесі, привіз до Риму, де воно назавжди зникло у підземних сховищах.

Найбільша таємниця світової історії: Київ у ІХ - на поч. ХІ ст. був разом з Римом та Костянтинополем третім центром християнського світу, претендуючи, як спадкоємець місії апостола Андрія Першозваного, першого Вселенського патріарха, на лідерство, на Вселенську патріархію.

Тому і Костянтинополю, і Риму будь що потрібно було знищити не лише аріанську віру в Русі, але й саму згадку про неї. А заразом і всю династію Великих князів-аріан, які будували потужну імперію, спираючись на ненікейску Церкву, та ще й прагнули посадити своїх князів на трон Царгорода.

І грекам зрештою це вдалося. Використавши Ярослава. Убивши Володимира, вони за допомогою Ярослава, почали широкомасштабну експансію в Русі, пере освячуючи давні аріанські храми, знищуючи старовинні книги й літописи, навіть аріанських священників. Аж поки в часи Володимира ІІ Русь кінцево не впала під ідеологічно-клерикальне ярмо Другого Риму. Володимир Мономах – ось хто справжній «хреститель» Русі. Він же її руйнівник, бо саме за його правління завдяки інтригам візантійських емісарів до того єдина Русь розпалася на уділи.

Саме тому не збереглося жодного літопису, які створювалися в державних центрах - в Десятинній церкві та в вятій Софії - їх було знищено. Було знищено і інші літописи, які писалися в Чернігові й Переяславі, Новгороді й Вишгороді. Залишилися виправлені, викривлені, сфальсифіковані копії-списки. Одним з яких була знаменита «Повість минулих літ», яку почав «виправляти» ще ігумен Видубецького монастиря Сільверст на вимогу Володимира Мономаха.

Проте, навіть те, що «на виправляв» Сільверст, не можна було показувати нащадкам, аби не впав міф про хрещення Русі Володимиром і про походження русів з варягів, що їх «запросили н княжіння дикі слов’яни». Тому Катерина ІІ оригінал «Повісті…» спалила в каміні, доручив найманим німецьким історикам написати фальшивку.

Так народилася та історія, яку нам викладають досі. Так народилася Норманська теорія. Так народився міф про хрещення Русі. Так народилася брехня про дикість і відсталість наших пращурів, які ні писати, ні читати не вміли аж поки в Русь не прийшли з Царгорода монахи і не навчили дикунів.

І повірте, наші вчені, аби цей міф не впав, втративши совість, відшукають будь-яке пояснення, чому в жодному іноземному літописі, навіть і у візантійських хроніках, сучасних правлінню Володимира Великого, ані словом не згадується про хрещення Русі.

Хіба Ви цього не знали, шановний Читачу?

Хіба не дивно, що навіть у «Повісті» минулих літ» одразу після сцени хрещення Володимира в Херсонесі іде сцена, де він промовляє т.з. Символ віри, але… не православний, а – аріанський?

Хіба не дивно, що Святу Софію Києвську і Десятинну церкву було побудовано зовсім не за православними канонами, а – за аріанськими?

Хіба не дивно, що зображення Марії Оранти в Софії суперечить православним канонам?

І хіба не дивують Вас, Читачу, численні свастики-сварги на стінах храму?

А хочете побачити альтернативну версію історію Русі? Ту, в якій не дикі варяги й не дикі бородаті слов’яни-язичники; не конгломерат племен, що тягли жалюгідне існування в нетрях лісів, але – могутня імперія, яка сперечалася за першість із самою Візантією; горда потужна держава, назву якої зі страхом, заздрістю й повагою промовляли в усіх куточках тогочасного світу?

Якщо бажаєте мати книгу про те, як Володимир не хрестив Русь; про зовсім іншу версію минулого нашого народу – наша пропозиція саме для вас. Попереджаємо: те, що ви побачите в книзі, може шокувати і навіть викликати обурення, бо ви побачити зовсім не те, чому вас вчили у школі і навіть в університеті.

Якщо ви до цього готові, якщо вам цікаво, то умови підписки на книгу Павла Правого «Владимир. Крещение ложью» тут: http://pavlopraviy.blogspot.com/2015/10/blog-post_20.html