Про тумбочку Рабіновича, або нахріна попу баян?

А чи знаєте ви нахріна попу баян? Особливо, якщо піп не хуліган і ставати на стежку, що веде до статті 296 Карного кодексу України не збирається? Питання це дуже цікавить і мене, стосовно тієї ганебної ситуації, до якої потрапило НАБУ України після «розслідування» справи великого борця з корпцією Сергія Лещенка.

Отже, маємо виступ голови НАБУ Артемія Ситника, в якому він повідомив, що після особистого розслідування діянь свого дружбана, не знайшов у його діях «нічого такого». Давайте піднімемо й проаналізуємо той смердючий бруд, що його перед нами навалив на тарілку Ситник: кушайте, українці, не вдавіться від щастя.

Отже, перше. З’ясувалося, що «великий антикорупціонер» Лещенко зберігав частину коштів, що їх заробив непосильною працею на депозитах не своїх, а материних. Так і пояснив слідству, коли це виплило. І друг Артемій поблажливо визнав, мовляв, що ж ти так, Серьога? Треба було б

«… декларувати ті депозити, які були нараховані на її ім'я. Тим більше, що сам Лещенко пояснює, що фактично це були його кошти, а мати лише управляла цими рахунками» (http://espreso.tv/news/2016/09/19/leschenko_povynen_buv_vklyuchyty_do_deklaraciyu_depozyty_yogo_materi_sytnyk).

Цю схему вже настільки заяложено, що навіть коментувати не цікаво. Чиновники записують палаци, яхти, маєтки, літаки, шуби, машини на матерів, дружин, сестер і навіть тещ. Був навіть випадок, коли один, здається, міліцейський генерал, їздив на лімузині представницького класу, який належав його водієві. Зрозуміло, що у своєму заповіті водій зазначив шефа єдиним спадкоємцем цього авто.

І Ситник резюмує:

«…ці дії підпадають під частину 3-тю 172-ої статті кодексу України про адміністративні правопорушення і вимоги фінансового контролю» (там само).

Як добре мати кума, «який усе порішає»! В даному випадку Сірожі Лещенку повезло з друганом, який очолює Національне Антикорупційне бюро. Сховав на депозитах мами 77 тисяч доларів і – тихо радій, отримуючи щорічно незадекларований прибуток у 10-11% річних. Але ці 77 тисяч – то тільки те, про що нам пан Ситник повідомив; це те, що було знято з рахунків мами нашого борця із «злочинною владою» на купівлю квартири. Скільки на тих рахунках залишилося? Сто тисяч? Сто доларів? Цього нам голова НАБУ не розповів: дійсно, навіщо українцям хвилюватися через такі дрібниці.

Знаєте, що так ч.3 ст. 172 КУпАП, на яку повертає слідство пан Ситник? Це неправомірна вигода посадової особи у розмірі, що не перевищує 5 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Очевидно, що випадок Лещенка якраз абсолютно не підпадає під цю статтю. Бо навіть мінімальні банківські відсотки з того «керованого мамою» депозиту набагато перевищать оті усі «мінімуми».

Але ми мусимо говорити про зовсім інші речі. Маємо обговорювати не відсотки депозиту. Тут ми маємо класичну схему виведення від оподаткування мінімум 77 тисяч доларів, які десь «підзаробив»  пан Лещенко і сховав у мами під матрацом (вибачте, на депозиті), а це, якщо брати наш податок на доходи громадян – 16%, тобто – знов-таки мінімум 12 тис. 320 доларів, які пан Лещенко вкрав у наших солдат, вчителів, пенсіонерів і лікарів. А це вже, вибачте, зовсім інша стаття і вже не Адміністративного, а Кримінального кодексу. А якщо Сірожа ховав ці кошти у мами не один рік, а три? А якщо не 77 тисяч, а 100 або 150? А якщо 250? Тут ще одна стаття «корячиться»…

А ще Артем Ситник здивував усіх нас сенсацією, якої ми не знали, якби він нас не «просвітив». Йдеться про 100 тисяч американських папірців з портретом Джорджа Вашингтона, що йому «позичила» Олена Притула терміном на 10 років без відсотків. Голова НАБУ, надуваючи щоки, розповів враженим співгромадянам:

«Ця сума надається взагалі без відсотків, тому в цьому порушення. Не в самій сумі»  (http://www.pravda.com.ua/news/2016/09/19/7121078/).

Ой, брешете, Артемій Сергійович! Ой, брешете! За кого Ви нас маєте? Порушення і в тому, що без відсотків, і в самій сумі. Якщо голова НАБУ не знає, чому надання позики має оформлюватися документально і мають призначатися відсотки з позики за мінімальними банківськими ставками – такого голову треба гнати з НАБУ копняком у те саме місце, яке він прикриває в Сірожі. Якщо знає і таке розповідає – його треба судити. За свідомі намагання врятувати друга від красивої кімнати з нарами і заґратованим віконцем під стелею.

Очевидно, пан Ситник все ж розуміє, про що йдеться, бо сам і сказав:

«Враховуючи, що на кредитному ринку України відсутня реальна можливість для отримання безпроцентних кредитів, а найнижчим орієнтиром для кредитних ставок є облікова ставка НБУ в 15%, існують ознаки можливості отримання народним депутатом Лещенком вигоди у вигляді безпроцентної позики» (там само).

Що ж це за вигода? Поясню на пальцях, аби люди зрозуміли, усю глибину гнилих душ голови НАБУ та приятеля, якого він «відмазує» від тюрми. Припустимо, я взяв у когось 100 тис. доларів «безвідсоткового» кредиту на 10 років. Але не купив на ті гроші квартиру, а почав роздавати їх у борг друзям, знайомим і просто бажаючим мінімум під 15% річних.

Таким чином, за 10 років я заробив би 15х10 = 150 тисяч доларів. Це мінімум, бо насправді, на другий рік, я би вклав у кредитування бажаючих вже не 100, а – 115 тисяч, отримавши вже 18,4 тис. доларів прибутку, які, приєднані до основної суми, яку можна дати в борг, дали б вже 133,4 тисячі. Ну а далі розрахуйте по тій самій формулі графік зростання мого персонального добробуту, якби я мав щастя отримати від когось «халявні» 100 тисяч на 10 довгих років.

Якби я віддавав щорічно по 15 тисяч «відсотків» тому, хто мені дав у борг, то і «неправомірної вигоди», механізм якої щойно змалював не міг би отримати. А так – мене беруть під білі ручки і шиють статтю, оскільки я не маю друга – керівника НАБУ. От чому «позики» що отримують чиновники та депутати завжди мають бути «відсотковими».

Усі це розуміють, але пан Ситник робить морду сокирою і тупо бубнить: це дрібні порушення. Максимум на штраф. Тисяч на 40 гривень. Страшні збитки для людини, що купує квартиру за 7,5 мільйонів. Насправді не про порушення йдеться, а – про злочин.

А от ще. Милуємося  плачемо. Оголосивши, що гроші на депозитах, що їх Сірожа оформив на свою матір, належать самому Сірожі (але не повідомивши звідки Сірожа їх узяв і чому сховав у мами), Артемій Ситник оголошує, що:

«… джерела походження цих коштів були перевірені, у них не було виявлено порушень» (там само).

Простіше кажучи, тут така ситуація:

Слідчий:

- Пане Лещенко, де Ви взяли 77 тисяч доларів на купівлю квартири?

- Мама дала.

Слідчий:

- Тетяно Яківна, де Ви взяли 77 тисяч, які дали синові на купівлю квартири?

- Син дав.

Недаремно злі блогери-«порохоботи» вже шкірять зуби, згадуючи відомий анекдот про слідчого, Рабиновича і тумбочку. Тільки тут в якості тумбочки виступає «Сбербанк Росії».

Там багато чого смішного й дивного розповідав пан Ситник. Не буду всього переказувати та аналізувати. Бо в мене цей фарс викликає не сміх. Мені страшно. Страшно від того, що до влади в країні рвуться лещенки-ситники-тимошенки-соболєви-найєми. Котрі виставляють себе великими «борцями з корупцією», купуючи елітні квартири, що коштують стільки, скільки платня вчительського колективу сільської школи за 10 років, а потім прикривають один одного від справедливого гніву народу.

От вам на закуску, вже про самого Артема Ситника. У 2015 році, подавши свою кандидатуру на посаду головного борцуна з корупцією в країні, він зазначив у декларації за 2014 рік

«…неймовірно малу суму для успішного правника - 23,5 тис. грн.» (http://glavcom.ua/publications/129266-hto-takij-artem-sitnik-prezident-obrav-glavu-antikoruptsijnogo-bjuro.html)

Тобто – на секундочку – пан Ситник якимсь чином зміг переконати тих, хто призначав його на посаду голови НАБУ, що, будучи керуючим партнером в об'єднанні «Юридичні гарантії» та юристом у фірмі «Компас», заробляв на місяць стільки ж, скільки шкільний учитель. Тепер у вас, друзі, питання є чому він захищає таких, як Лещенко?

Особисто в мене лише одне. Не до Лещенка. Не до Притули і не до Ситника – з цими особами усе зрозуміло. Як «порохобот» маю питання до президента України П.О. Порошенка: а, взагалі, нахріна попу баян? Нахріна нам таке НАБУ? І нахріна, вибачте, нам такий піп?

Завжди казав, що попри усю загалом успішність дій Порошенка, кадрове питання – його ахилесова п’ята. Може, час вже панові президенту визнати свою помилку, усвідомити, що НАБУ в нинішньому своєму клоунському вигляді лише псує імідж і України як держави, і Петра Олексійовича як президента цієї держави? Бо якщо Артемій і надалі залишиться керувати антиорупійними розслідуванями, то особисто в мене будуть вже інші питання до пана Порошенка. Дуже невеселі...

Немає нічого смішнішого і страшнішого за п’яного попа, що рве баян посеред майдану, вдаючи, що служить службу…

З великим антикорупійним привітом,

ваш "порохобот"

ПАВЛО  ПРАВИЙ