Про укол парасолькою, як шлях до перемоги над рашизмом

Ми не переможемо Росію. Ніколи. Боротися з путінським режимом – даремна і безнадійна справа. І не треба мене звинувачувати у смертному гріху агітації за поразку. Ми не маємо жодного шансу, поки воюватимемо так, як воюємо зараз.

Порошенко – мудрий, розумний, досвідчений, хитрий, далекоглядний політик. Можна ще багато компліментів йому відвантажити. Але він має один величезний недолік, який нівелює усі його позитивні якості. Власне, це теж чеснота, але саме в умовах війни з Москвою, вона перетворюється на страшний гріх.

Порошенко – благородна людина.

А благородна людина в боротьбі з Путіним не має жодного шансу. Це лише у книгах Дюма-батька, Фенімора Купера або Рафаєля Сабатіні благородні мушкетери, індіанці та капітани перемагають своїх підлих підступних ворогів. В житті, на жаль, так не буває.

Пригадуєте, як співали бандити у фільмі «Не бійся, я з тобою»?

Противник лучше не бывает,

Ты упадешь, а он не добивает,

Ударишь в спину и не ждешь ответ,

Интеллигенту от себя спасенья нет.

Не я его, так он меня - закон таков,

Барашек травку ест для сытости волков,

В законах жизни исключений нет,

Не я законам враг, а он – интеллигент

І Путін та його шобла, у т.ч. і холуї тут, в Україні сповна використовують оцю інтелігентність Порошенка.

Якщо ти граєш у футбол за правилами футболу, а противник – за правилами регбі – ти отримаєш повну авоську голів. Якщо ти граєш у шахи по правилам, а противник ні – перемоги тобі не бачити. Сідати грати в карти з шулером – безнадійний і, головне - ідіотський вчинок. Якщо ти не володієш шулерськими прийомами краще.

Ми воюємо з путінським режимом, який не знає, що таке правила честі. Він цинічний, брехливий, дволикий, жорстокий, зрадливий. Він є супротивником, якого називають підлим.

Дати слово офіцера і потім спокійно його порушити й лише реготати в ефір, коли тобі дорікають і питають де твоя честь російського офіцера – це норма путінської армії. Ставити «гради» у дворах дитячих садків, прикриваючись дітьми – це правила, за якими грають в путінській Росії. «Мы будем стоять позади женщин и детей»(с).

Створити та профінансувати десятки «націоналістичних» організацій, а потім використовувати «патріотів» для дестабілізації країни – це методи Кремля.

Брехня, брехня, брехня…

І ще – десятки мільйонів доларів на підкуп українських політиків, журналістів, письменників, власників телеканалів. Купити сайт «Українська правда» разом з усіма тельбухами – журналістами, редакторами, блогерами? Нема проблем! В Сибіру старенькі замерзають у нетоплених хатах; Пенза потопає в нечистотах – але підла кремлівська влада замість допомогти своєму народові кидає гроші на підкуп політиків у Німеччині, Польщі, Болгарії, Франції, Зімбабве, Японії, Марокко, США, Україні, Фіджі, Австралії.

Росія – це держава монстр, яка не завагається приректи на голодну смерть мільйони власних громадян, аби прибрати до рук хоча би два гектари чужої землі. З такою державою цивілізованими, благородними методами боротися не можна. Цивілізовані методи війни з нею виливаються океанами крові, пірамідами кісток або цілковитою поразкою

Зараз я скажу страшну річ. Страшну передусім для себе самого. Бо за переконаннями я є стовідсотковим демократом. Так от: Порошенко і його команда мають окриситися. Вскабаніти. Оборзіти. Перетворитися на жорстоких монстрів, які на підлість відповідають подвійною підлістю. На жорстокість – подвійною жорстокістю.

Найняла Москва десяток продажних потвор щось там блокувати? Згоріли всі уночі в наметі. Нащо було розтоплювати пічку бензином?

 Здав великий депутат-комбат маршрути відведення військ, скажімо, з Дебальцевого – наступного дня куля має прилетіти. Не в груди – у спину. З-за рогу. І візитка Захарченка під гільзою.

Почала безумствувати народна героїня, яку витягли з полону – отруїлася печенькою, закушуючи черговий стакан шмурдяку. Трапляються ж у магазинах прострочені печеньки?

Вилізли на «Майдан-333» потвори у масках – поїхали в Луганськ. Контрабандою. У вигляді тушонки.

Написав журналіст брехливу статтю – згоріла квартирка за 800 тисяч доларів, а на автівку з даху впав старий рояль.

Звісно, я епатую. Звісно, навмисне перебільшую. Але не набагато.

У 70-х роках в Європі КГБ дозволяло собі «трохи зайвого». В числі цього «зайвого» були політичні убивства. Пригадуєте комедію «Укол парасолькою» з Пьєром Рішаром, що вийшов у 1980 році? Так от, його було знято за реальним сюжетом.

У 1978 році агенти болгарського КГБ  убили в Лондоні болгарського дисидента Георгія Маркова уколом парасолькою з капсулою рицину. Парасолю було виготовлено в спецлабораторії КГБ СРСР. Справа була гучною. Всі газети кляли  Москву. Радянських дипломатів піддавали обструкції. Це офіційно.

А неофіційно благородні сери з британської контррозвідки Мі-5 зробили так. Вони виловили радянського резидента КГБ у Лондоні (якщо не помиляюся, у генеральському званні) і методично та жорстоко катували, переламавши руки, ноги, ребра, вибивши зуби тощо. А потім кинули на смітнику, обставивши так, буцімто це було пограбування.

А радянським «товаріщам» пояснили прямо і відверто: це – попередження. Якщо «товаріщі» продовжать «балуватися» подібними речами на території Великобританії і навіть Британського співтовариства, то страждання товариша генерала видадуться легкими пестощами. Принаймні, в британських домініонах ще існують дикі племена, де у захваті від барабанів, виготовлених зі шкіри, яку здирають з живої людини.

І знаєте – наче баба-знахарка пошепотіла. Мов відрізало. Повага «товаріщєй» своїх британських колег-джентльменів одразу зросла, а методи діяльності звелися до неписаних законів шпигунського світу, без «ізлішеств» різних негарних.

До чого це я? Напевне, дядькові Петру, час вже знімати білі рукавички і починати трощити ребра, стріляти з-за рогу і влаштовувати автокатастрофи. У нас так багато замаскованих терористів з ДНР, які можуть раптом почати вибивати у деяких депутато-журналісто-активістів печінки, палити їхні будинки, підривати їх в саунах, правда? Он, Арсен Коінчаєв може підтвердити – не надто якось йому затишно стало у Києві.

І тоді побачите – мов потужний мольфар замовляння пошепоче. Куди й дінуться «ліваруцінери» та «правдиві журналісти».

P.S. Написав це і засоромився: як так можна? А як же свобода слова, демократія, право на ліво тощо? Так і до диктатури можна докотитися. Чую, чую вже звинувачення що мене найняв злий Порошенко за центнер «барбарисок».

Тільки чомусь здається, що серед тих, хто звинувачуватиме, більшість будуть з тих, хто свободою слова користується як зброєю проти України. Правом на мітинги – як інструментом підриву держави.

А потім згадав про серів з британської МІ-5, перетвореного на м'ясо радянського резидента і совість моя трохи заспокоїлася.

Якщо благородні лондонські сери не бачать у боротьбі з підлим противником, який не визнає жодних правил гри, використовувати ще більш підлі методи, чому українські козаки, що прославилися своєю люттю та жорстокістю до ворогів, мають погоджуватися грати у футбол з регбістами?

Мені це не подобається. Дуже не подобається. Але ще менш мені подобається перспектива втрати держави.