У наступ?

Отже, Порошенко – зрадник. Не хоче зупинити війну. Не хоче перемагати. Бо війна йому вигідна. Обіцяв закінчити АТО за два тижні, і де його обіцянки? Наживається разом з олігархами на контрабандній злочинній торгівлі з терористами і бандитами.

Здається, я перерахував всі претензії до президента. Те, на чому численні «експерти» вже собі мозолі на язиках понатирали. Те, що повторюють за ними тисячі обурених громадян, сидячи на кухнях Києва, Житомира, Тернополя, Львова, Луцька.

А давайте займемося незвичною справою, панове українці – трохи подумаємо. От давайте сядемо за кухонний стіл, наллємо собі для фантазії чарчину, закусимо шматком сала і уявимо себе на місці президента. От ви – президент. Як ви зупинятимете війну? От питання, правда?

Гаразд, однієї чарки мало. Наливаємо другу. І знову питання: як ви зупинятимете війну? Знову немає відповіді? Тільки не треба отієї демагогії «ми Порошенка вибрали – хай він і думає», гаразд? Порошенко не Бог – він лише слабка людина, яка, напевне, не знає в якому році народився Красс і скільки кілометрів до Сонця. І у військовій справі він дилетант, незважаючи на те, що за Конституцією є головнокомандувачем. Він не має спеціальної і дуже специфічної військової освіти. На те президентові потрібні численні радники з різних сфер життя держави, в т.ч. з військової.

Уявіть себе не президентом, а лише одним з його радників. Порадьте, як зупинити війну? Теж не виходить? Вже пляшка спорожніла, а ніяк?

Не дивно. Адже війну зупинити НЕМОЖЛИВО.

Ще раз, для особливо обталапаних: Війну. Зупинити. Неможливо.

Війну або виграють і диктують свої умови переможеному, або програють і слухають умови переможця. Все решта – з розряду «Дурень думкою багатіє». Можна, звичайно, вести переговори з ворогом про припинення війни (що ми в Мінську і робимо), але це вже є компромісом, тобто ми маємо пристати НА УМОВИ ПРОТИВНИКА. Не на всі, звичайно – противник теж має чимось поступитися, тому це й називають компромісом.

А якщо він не хоче іти на компроміс? А чи ми готові іти на нього? Скажіть, панове диванні талейрани, чим ви на місці президента поступилися б? Які вимоги Путіна виконали? А якщо Путін скаже: мир буде тоді, коли ви виконаєте УСІ мої умови, що тоді робити, панове «експерти»? Не знаєте? Ах, воювати далі? Тоді в чому провина Порошенка?

Це Захарченко. Він не на трибуні Верховної ради. Це - інша трибуна.

Але умова припинення війни з боку Путіна - Захарченко у

Верховній раді. На місці Порошенка ви би погодилися

на це задля "припинення війни"?

Що? Я чую, що треба припинити торгівлю з Росією, перекрити з нею залізничний, автомобільний рух, закрутити газовий вентиль по якому Москва жене до Європи газ. Тобто, зробити те, чого вимагають Гришин-Семенченко та Парасюк.

Наївні ви мої, та хто вам це дозволить зробити? Україна – транзитна держава, через яку з Європи до Росії пруть свої товари величезні західні корпорації. А з Росії корпораціям постачають сировину, з якої роблять смартфони, черевики та унітази. Ви хочете посваритися з Заходом і залишитися сам на сам проти Путіна у дірявих штанях? Хто вам дозволить перекрити постачання російського газу та сировини до Європи?

А ви думали, що перекривши залізниці, ми заразом заблокуємо рух СВОЇХ товарів до Казахстану, Азербайджану, Туркменістану тощо? Ви в курсі, що українську кукурудзу та олію до Китаю не лише кораблями возять, але і залізницею теж? Так само, як китайські комп’ютери в Україну.

Простіше кажучи, метод Семена та Вована – це шлях до нового Голодомору українців. В прямому сенсі. І не треба займатися словоблуддям про «торгівлю з ворогом».

Що? Припинити «злочинну торгівлю» з Лугандонією? Щоб Захарченко не купував на наші гроші зброю? Якщо ви такі розумні, чому ви строєм не ходите?

Дурники ви мої, запам’ятайте і товаришу по чарчині, такому самому «експерту», як ви, скажіть: Захарченко досі не купив жодного набою. Жодного снаряду і танка не купив. Усе це Путін дає йому безкоштовно.

Гадаєте, те, що везуть ці вантажівки куплено Захарченком на

ті гривні, що їх виручив підприємець Пупкін, продавши жителю

Єнакієвого пану Хрюпкіну пляшку "Оболоні"? Більше слухайте Семенченка. Він вам ще не таке розповість.

Але гаразд, уявімо, що ми припинили «злочинну торгівлю». Тобто, перестали постачати туди товари, які виробляють наші підприємства. І припинили брати звідти вугілля, з якого виробляють електрику та кокс для наших підприємств. Кому ви погано зробили? Правильно – собі. Бо страждають НАШІ виробники, які, втративши тамтешні ринки, змушені скорочувати виробництво, відтак втрачати прибутки й виганяти на вулицю працівників. Страждаєте і ви, бо скорочуються надходження в бюджет, з якого вам платять не надто щедру зарплатню.

Зрозумійте, без українського сала, горілки, ковбаси та сиру Захарченко якось обійдеться. Йому з Росії привезуть. Гуманітарним конвоєм. І його «братві». У принципі, і місцевому населенню теж з Росії привезуть.

Тут – з точністю до навпаки, Семенченко з Парасюком роблять все, аби забезпечити роботою російських виробників ковбаси, горілки та сиру. Аби вони платили податки до російського бюджету. З якого годуються мордаті російські спецназівці та «вайнахи» Кадирова, що їдуть на Донбас убивати наших хлопців. З російського бюджету годується Захарченко. Ви подумали над цим? Ні?

До речі, аби ви знали: найбільшим торгівельним партнером Ізраїля є Палестина, держава, яку Ізраїль не визнає і з якою воює вже шістдесят з гаком років. Воює і торгує. І Палестина не визнає Ізраїль, але теж торгує. І ніхто там не кричить про «злочинну владу». Бо євреї та араби на відміну від деяких наших кухонних стратегів – мають в голові клепку.

Ідемо далі. Дехто на кухні за чаркою вважає себе не Талейраном, а – Наполеоном. Треба наступати! Впірод, в атаку! Ура! Чи що там кричать в атаці «стовідсоткові українці»?

Ви, панове наполеони, пробували штурмувати забудову? Коли по тобі гатять з кожного вікна, а ти навіть не бачиш стрільця? Бо у вуличному бою з вікон ніхто не висовується, аби ви знали – стріляють із глибини кімнати. Вам нагадати, якого числа убитих солдатиків коштував росіянам штурм Грозного, Самашок, Гудермесу? Лік на десятки тисяч іде. Але там росіянам допомагали важка артилерія та авіація, там міста було стерто з лиця землі в буквальному сенсі. Там загинули сотні тисяч «мирняку», в тому числі й російської національності.

Тіла російських солдат біля міської лікарні Грозного, 1995 рік.

1426 убитих, 4630 поранених, 96 зниклих безвісти. А Донецьк учетверо більшій. І у тих, хто оборонявся в Грозному не було танків, гармат та "Градів".

Ви бачили, великі фельдмаршали, на шо перетворилися після штурмів Грозний, Алеппо, Сталінград, Берлін? Ви хочете покласти в землю десятки тисяч наших солдатиків і сотні тисяч мирних українців, які залишилися під ворожою окупацією?

Тільки не треба тут демагогії про Другу світову і про те, що ми ніколи б не визволили країну від нацистів, якби берегли мирне населення і міста. Визволили б. Поступово і акуратно. Як наші союзники визволили Францію та Голландію – з мінімальними руйнуваннями. Тільки для цього потрібно більше часу, велика підготовка і шалені кошти. А ще – цивілізований противник, який не прикривається жінками та дітьми.

Для цього способу у нас їх немає. Ми можемо діяти лише методом Сталіна-Путіна. Тактикою випаленої землі. Ви хочете цього? Ви хочете перетворитися на Путіна?
І ще: припиняйте про АТО за два тижні. Коли Порошенко це казав, дійсно ішла Антитерористична операція, і йшла вдало. А потім до нас вдерлися росіські кадрові частини. Ми називаємо цю гібридну війну АТО, бо так треба, це - політика. Але ж насправді ми все розуміємо, правда? 

І ще одне цікаве питання: ну от, розтрощили ми власні міста, зачистили від сепарів. Скільки коштів потрібно для їх відновлення? А ці кошти підуть з вашої, панове диванні експерти, кишень. Чи ви хочете звільнити Донбас і залишити його розбитим? Нащо тоді взагалі класти в атаках на ДОТи своїх солдат?

Ви таким хочете повернути Донбас?

Я не експерт. Не беруся назвати число українських воїнів, які приїдуть до своїх мам у цинку після штурму Донецька. Я лише свого часу служив у спецназі Внутрішніх Військ ще СРСР. Нас в тому числі готувати і для таких штурмів. Тому число втрат можу уявити. Цифра меншою за п’ятизначну не буде. Ніяк. Лише в одному Донецьку. А ще є Луганськ, Горлівка, Єнакієво, Стаханов, Антрацит, Свердловськ, Іловайськ…

Відгородитися від Лугандонії колючим дротом і забути? Теж не вийде. Таке пропонують ідіоти. Вони не здатні до простої думки: ми можемо відгородитися, але бандюки Захарченка і російські «ихтамнєти» не припинять стріляти та «идти на Киев». Між Південною та Північною Кореями стоять американські війська, які дадуть відлуп тим, хто схоче «пойти на Сеул», а хто у нас відбиватиме атаки «моторил»? Невже це так складно зрозуміти, панове «експерти»?

Я не експерт. Проте іншого шляху, ніж поступовий економічний і політичний тиск на Росію, не бачу. Не бачу альтернативи, образно кажучи,  «Мінську». Свою останню війну СРСР програв не бородатим моджахедам з РПГ-7. Він програв її Заходу. Програв економічно. Аби СРСР впав знадобилося лише 9 років санкцій.

Проте економічну війну виграють економічно сильні держави. Ми мусимо бути сильними. Ми і є сильні. Ми вистояли в умовах потужного удару по нашій економічній системі, коли росіяни «відгризли» територію з потужними підприємствами. На які було (і є, привіт Гришину та Парасюку) зав’язано половину наших виробничих потужностей, в т. ч. і у вашому місті. Знаєте, скільки грошей було на Єдиному казначейському рахунку станом на 27 лютого 2014 року? 

Сто вісім тисяч сто тридцять три гривні 65 копійок. Усі гроші, що їх мала держава на той момент. Ми перебували на межі Апокаліпсису в окремо взятій країні. Досі увесь світ дивується як ми встояли. Лише вам влада – «злочинна».

Тож моя порада: припиняйте свої експертизи в царинах, на яких розумієтеся, мов вівці в геометрії. Припиняйте і починайте гарно виконувати те, що умієте. Робіть клієнтам ефектні зачіски. Тоді до вас їх прийде більше. Ви більше заробити. Зможете більше купити ковбаси та горілки, збільшуючи їхнє виробництво і надходження до бюджету. І самі не забудьте заплатити податки.

Саме так і ніяк інакше стають насправді сильними. Іншого шляху немає. Так, він довгий, тяжкий і не такий цікавий, як «ліваруція». Для таких, як Парасюк цікавіше «майданити», світитися в телевізорі, жити, мов король у розкішних апартаментах готелів на гроші «спонсорів», аніж повертатися до нудної ненависної роботи весільного фотографа. Так само як Захарченку не так цікаво торгувати курями.

Але саме парикмахерки, весільні фотографи, торговці курями, шахтарі, металурги, поштарі, водії таксі, тістоміси, каменярі, сантехніки, вчителі, інженери, кочегари роблять країну сильною і величною. За умови, якщо гарно працюють, платять податки, не голосують за гречку, не беруть і не дають хабарів та не слухають  тих, хто обіцяє зробити так, щоб настало «світле завтра» без тяжкої праці.

А зовнішню політику та військову стратегію залиште тим, хто знає чим відрізняється дипломатична нота від меморандуму і відсічна позиція від ротного опорного пункту.

Повірте, так буде краще. Для всіх.

З великим експертним вітанням,

щиро ваш

ПАВЛО  ПРАВИЙ