Кривавий бізнес

Сьогодні я дуже злий. Тому буду дуже брутальним. Тих, хто бачив шахту лише на картинці, не відрізнить шматок антрациту від штибу, прошу: заткніть пащі, читайте уважно, якщо хочете і думайте, якщо можете. Або самовидалитися – мені все одно.

Рвонула шахта № 10 «Степова» ВАТ ДП «Львіввугілля». 8 трупів, 6 в лікарні і за досвідом скажу, що кількість жертв не остаточна. Ще не було попередніх висновків щодо причини катастрофи, а я вже її знав. Не хвалюся – кажу як є. І вже надійшло підтвердження моїй здогадці: вибух шахтного газу, ЩО НАКОПИЧИВСЯ у виробітці на горизонті 550 метрів. Звідки я знав?

Шахта «Північна» ВО «Дзержинськвугілля, на якій я працював до вступу у виш, відноситься до числа надкатегорійних за небезпекою викиду метану та вибуху газопилової суміші. Надкатегорійна – це значить, небезпечніше вже нема куди. Будь-яка іскра – і потужний вибух, еквівалентом у 500-1000 кіло тринітротолуолу у замкненому просторі просто знищує добичну дільницю. Разом з десятками гірників.

От чому придурка, який бере з собою в шахту сірники та сигарети, хлопці буквально убивають. Ногами.

У Червонограді більшість шахт, наскільки мені відомо – також надкатегорійні. Тому технологія вийомки вугілля тут теж своєрідна. Звідки береться той «шахтний газ», тобто - метан? З вугільного пласту (ціляку) та породи навколо нього. У вугіллі є мікроскопічні тріщинки, або невеличкі каверни, де метан утримується під високим тиском. По мірі того, як вугілля рубається, метан виходить у лаву та штрека. І коли його концентрація сягає критичного рівня, відбувається вибух. Іноді навіть без видимої іскри.

Аби цього не сталося, на головному стволі шахти працює потужний Головний вентилятор, який витягає з шахти повітря разом з метаном на гора. Проте буває так, що вентиляція не може впоратися і метан поступово накопичується. Тоді вихід один: призупиняти видобуток і чекати доки виробітки не провітряться.

Про небезпечну концентрацію метану повідомляють спеціальні датчики. Проте буває так, що правила безпеки ігноруються. Траплялося, шахтарі самі вимикали датчики, що волали про небезпеку, бо треба було «дать стране угля». І давали. На шахті це називається «день підвищеного видубутку». Або кілька днів поспіль… В більшості випадків обходилося. Тільки пара моїх однокласників давно вже лежить на ціинтарі...

Так от, тепер внємліть мені уважно. Я не брешу – щойно вчора поривався написати, що у світлі блокади Поросюком-Гришиним ОРДЛО, чекаю на якусь катастрофу в Червонограді. Бо дефіцит енергетичного вугілля на ТЕС треба якось покривати. Не написав. Бо не знаю, як в Червонограді, а на Доньасі за подібне "каркання" можна без зубів залишитися.

Але нікуди не дінешся - передчуття не підвело. Країні потрібно вугілля. Львівські шахти підвищили добовий видобуток. Відповідно, вентиляція не впоралася і…

Хто винен? Звісно, винні ті, хто мав моніторити рівень концентрації метану, тобто – гірничні майстри, начальники дільниць, інженер по ТБ, директор. Це – безпосередні винуватці і найочевидніші. Щодо решти – не все так просто.

Треба знати гірників. Будь то найнижчий в шахтарській ієрархії гірничий робочий підземний ІІІ розряду і аж до директора шахти. Гірники звикли грати зі смертю в орлянку. Вони з нею живуть. Відповідно, випрацьовується своєрідне ставлення до небезпеки.

От вам приклад: найулюбленіша ситуація для забійника – це коли пласт тріщить. В буквальному сенсі – вугілля в ціляку потріскує. Це значить, що пішов метан. Але одночасно з цим тріскається – значить стає м’якшим і легко рубається. Достатньо торкнутися молотком і воно само сиплеться під ноги.  І замість 8 тон за нормою, можна легко вирубати 20, 30, 80, 100 тон. Власне, саме так ставляться нікому не потрібні «стахановські рекорди».

Що відбулося на «Степовій»? Гарантую, що директор отримав з міністерства відмашку: давай стільки вугілля, скільки зможеш, і ще трохи зверху. Все заберемо!

І він давав. Давав разом з усіма гірниками, для яких настав зоряний час: ще недавно «Львіввугілля» працювало на 50% потужності. Величезні борги по зарплатні, а тут раптом шанс заробити. Заробити усім, і шахті (на обладнання, транспорт, підготовку нового добичного горизонту) і до останнього забійника, лісогона, прохідника, слюсаря.

У таких випадках датчики рівня метану вижити шансів не мають. Вони приречені. «Дайош странє угля!»

Так, вони – винні, гірники. Правила на шахтах писані кров’ю – це були перші слова мого наставника на ВКК. Проте справжні винуватці – не там.

Насправді всіх цих шахтарів убили Поросюк, Семенченко і їхні фанати, тупоумні «совки», якими легко маніпулює російська пропаганда. Ви їх убили, панове «патріоти». І продовжуєте убивати українську промисловість та енергетику. Втім, про енергетику – вже говорено-переговорено.

Знаєте, пригадується фільм про радянських партизанів. Там лежать підривники, замінувавши міст, і чекають. І от по мосту іде німецький ешелон з танками. А під мостом якраз пливе баржа, на якій везуть радянських полонених. Один партизан реве: «Підривай». Інший чекає, коли баржа пропливе. «Патріот» горлає, тіпу – підривай, все одно на баржі зрадники. Інший дочекався, коли баржа пройшла (але пройшов і потяг), після чого здійснив підрив, сказавши: «Мені наказано підірвати міст, а про ешелон ніяких вказівок не було».

Розумієте, панове «блокіратори», «відрізателі Донбасу», «обгороджуваі колючим дротом» і подібна шушера, на що я натякаю? На тупого, дурного зарозумілого «совка». Який радісно хіхотить, потираючи руки, коли бачить пику Гришина. Для нього, «совка», всі гірники на окупованій території, які працювали на тамтешніх шахтах; які, між іншим, платили зі своїх зарплат 1,5% військовий збір на утримання нашої армії; які платили до державного бюджету України; які, отримуючи нещасні 3-4 тисячі ГРИВЕНЬ зарплати, відчували зв'язок з Україною і її підтримку – для цих «совків» вони всі – люди другого сорту. Зрадники. Як ті, на баржі. Ви за ментальністю від того партизана (до речі, по сюжету фільма – екаведешник, здається) не відрізняєтеся.

Правда, на відміну від партизана, наші «патріоти» на війну не хочуть. Від мобілізації ховаються. Вони виносять вирок хто є зрадником, а хто ні, з теплих кухонь. Такий собі кухонно-пивний патріотизм.

Бо «совок» - це не обов’язково мужик у м’ятому піджаку і картузі в черзі за ковбасою по 2-20. Буває так, що людина одягне вишиванку, повісить на покутті портрет Бандери, а духовно і ментально – стовідсотковий «совок».

І коли ви, панове «патріото-совки» плакатимете від щастя, спостерігаючи в «кретиноскопі» вгодовану пику феесбешного холуя Семенченка, пам’ятайте – саме він убив львівських шахтарів. А ви йому допомогли. Ви – його поплічники. Завдяки вам він робить свій маленький гешефтик на крові, в тому числі й крові львівських шахтарів.

P.S. Тільки про Роттердам не треба, дуже вас прошу. Ще три тижні ви про нього навіть не чули. Половина з вас на мапі його не знайде і без Гуглу не скаже, де те місто знаходиться – в Голландії, Нідерландах, чи все-таки в Бельгії. А може – у Фламандії? Зате крутими експердами себе відчули, правда? Розбираємося і у вугіллі, і в енергетиці і в технології коксування.

Тільки про хлопців-шахтарів львівських, які через вас загинули згадайте. І очі їхніх дітей увіть. Може, в душі щось ворухнеться. Хоча – навряд. Звідки душа у «совка»…

Тому можете починати обзивати мене різними негарними словами і триндіти мантру, що її фессбешники вам вклали у мізки про «торгівлю з ворогом».

А я вип’ю сто грам за хлопців…