Останні дві доби Україною мчить чергова хвиля «зради».
Президент Зеленський та його «слуги» збираються «здати» Донбас на умовах
Путіна, тобто – за такою собі «формулою Штайнмаєра». Хто такий Штайнмаєр і що
то за формула у нас – як це прийнято – уявляють слабко.
Спочатку скажемо головне – «формула Штайнмаєра» НЕ Є РІШЕННЯМ
проблеми припинення війни. Вони є МЕХАНІЗМОМ ВПРОВАДЖЕННЯ таких рішень. Це
алгоритм – що за чим в якому порядку відбувається.
Деталі цієї «формули» дійсно страшні. Для України. Загалом це
виглядає таким чином.
Верховна Рада спочатку приймає закони про особливий статус
ОРДЛО та про проведення виборів на їх території. Вибори проводяться без
роззброєння бойовиків, відведення російських військ та контролю над кордоном. Після
цього ОБСЄ робить висновок про те, чи відповідали проведені вибори європейським
стандартам. Якщо вибори не відповідали цьому, прийняті Верховною Радою закони
(про особливий статус ОРДЛО) не вступлять в силу.
Після проведення виборів Україна надає політичну та
економічну автономію ОРДЛО. Україна оголошує повну амністію всім бойовикам. Бойовики
отримують статус «народної міліції».
І теоретично і практично це було б капітуляцією. Те, чого
домагається Путін – увіпхнути окуповані території назад до України, але таким
чином, щоб вони надалі залишалися фактично окупованими й контрольованими
Москвою.
Протягом останніх років, починаючи з моменту, коли міністр
(уже колишній) іноземних справ ФРН Франк-Вальтер Штайнмаєр її виснув, Україна відбивалася
від головної її складової: проведення виборів в ОРДЛО без виведення російських
військ, найманців, важкої техніки та встановлення контролю України над кордоном
з Росією.
Зрозуміло, що ніяких «європейських стандартів» на виборах,
коли бойовики під російськими прапорами «забезпечують мир і порядок» на цих
територіях, бути не може. Це зрозуміло навіть Володимиру Зеленському при всій
його, скажемо так – своєрідній якості освіти та рівня мислення.
Усі чудово розуміють, що в разі, якщо Україна погодиться – є високий ступінь ризику що ОБСЄ практично гарантовано оголосить ті вибори найдемократичнішими й
найпрозорішими за всю історію людства. Просто тому, що Європейському Союзу
потрібно скинути зі своїх плечей цю проблему й повернутися до взаємовигідної торгівлі
на крові співпраці з Москвою. Лише Німеччина втрачає на санкціях більш ніж
9 мільярдів євро щорічно. Дев`ять мільярдів навіть для ФРН сума далеко нетривіальна.
Крім того за «формулою Штаймаєра» з процесу мирного
врегулювання виключаються США. Адже ОБСЄ є чисто європейською структурою.
Більше того, Росія є одним із найвпливовіших членів цієї організації. Росія
фактично контролює голоси значної частини країн-учасниць: Білорусі, Вірменії, Туркменістану,
Узбекистану тощо. Цілком покласти контроль за виборами (а, головне, висновками
про їхні результати) на ОБСЄ – все одно, що доручити це Кремлю.
Відтак, команда п’ятого президента України Петра Порошенка
успішно торпедувала цю «формулу», що, у свою чергу, зупиняло проведення у життя
Мінська, даючи Україні час та поступово знекровлюючи Кремль економічними і
політичними санкціями.
Чому ж зараз знову заговорили про «формулу»?
Сталося це через заяву Зеленського, який, розповідаючи про
майбутню зустріч «Нормандської четвірки», зокрема сказав:
«Формулу Штайнмаєра» і всі пункти Мінських угод
розглядатимуть і ухвалюватимуть рішення лідери чотирьох держав».
Зрада?
Не поспішаймо з висновками. Дехто просто забуває про недорікуватість,
нездатність формулювати власні думки нашого «гаранта». А по суті, він власне
нічого екстраординарного не сказав. Бо протягом останніх трьох років в Мінську
тільки те й роблять, що розглядають пункти Мінських угод та «формулу Штайнмаєра».
Кожного разу Україна не погоджується на формулу «спочатку вибори, а потім
виведення військ» і далі всі роз’їжджаються, залишившись «при своїх».
Фактично ми почули від «гаранта» притаманний йому набір мало зв’язаних
між собою слів. Як завжди.
Головне далі. Ми тут таки маємо заяву голови української делегації
в Мінську Л. Кучми, котрий прямо заявив:
«Які нафіг вибори, коли люди ходять зі зброєю? Вибори
можна проводити, коли війська пішли геть з України, важка техніка пішла, коли
українська влада з'явилася, коли можуть приїхати туди журналісти».
Після цього й сам «гарант» уточнив свою позицію, заявивши, що
вибори неможливі доки з ОРДЛО не буде виведено російські війська.
На брифінгу після зустрічі з президентом Естонії Керсті
Кальюлайд на запитання, чи буде спочатку виведення військ, а потім вибори на
Донбасі, Зеленський відповів: «Так. А що, може бути по-іншому?»
Цікавою є ще одна
заява пана президента, яку можна крутити як хочеш:
«Це питання спочатку обміну людей, потім розведення військ.
Зараз ми говоримо про розведення в Золотому і Петровському. Потім тільки ми
говоримо про розведення військ по всій території, це 400 км. А тільки після
цього ми можемо говорити про формат виборів на окупованих територіях».
Тут уже простір для польоту фантазії чи малий. Можна сприймати
це за згоду Зеленського проводити вибори не за умови повного виведення
окупаційних військ, а лише їхнього відведення від лінії зіткнення. Можна (знов
таки враховуючи своєрідність освітньо-розумового рівня) підозрювати, що
головнокомандувач не плутає виведення з відведенням. А можна вважати, що він
все ж таки не настільки дурний, яким здається людина доволі розумна
і має на увазі: спочатку поміняємо полонених, потім розведемо війська, а потім
уже поговоримо на яких умовах вибори готувати.
І тут таки знову Кучма упевнено заявляє про можливість
прийняття «формули» на зустрічі лідерів Нормандського формату:
«Вона не буде там затверджена, я впевнений. Потрібно знову
сідати за стіл і визначати, що для України прийнятно, а що ні».
І далі ще чіткіше:
«Особливий статус (ОРДЛО, - П.П.) із тими повноваженнями, які
ставляться сьогодні, що практично в нас Україна не унітарна держава, а якась
або конфедерація, або федерація, ще із пропозицією змінити Конституцію –
вибачте, це не шлях для України…
Масової амністії не може бути. Амністію має пройти кожна
людина. І амністії не повинні підлягати ті люди, на руках яких кров».
Є ще заява міністра іноземних справ щодо того, що «формулу»
ще Порошенко у 2016 році узгодив. Цю заяву уже дезавуйовано й показано, що Пристайко
збрехав помилився. Але це також може бути частиною політичної гри,
привертанням уваги до проблеми, створенням суспільного резонансу, аби показати
і Кремлю, і його лобі в ЄС, що народ України не прийме рішень, які той
пропонує.
Коротше кажучи, багато в чому правий грузинський журналіст,
колишній прес-аташе посольства Грузії в Україні Бачо Корчилава:
«… за ці роки я пам’ятаю щодо обох конфліктів такі формули
врегулювання: формулу Лівіу Ботти, формулу Дітера Бодена, формулу Хаді
Таліаміні, формулу Бориса Єльцина, формулу Бориса Березовського (під час
перебування його виконавчим секретарем СНД), формулу Кофі Аннана, формулу Бутроса
Галлі — і ще хтозна кого. Бракувало тільки формули Льолика і Болика. І все
формули були начебто й непоганими, проте так і лишилися формулами на папері…
Можете не нервувати, вона залишиться тільки на папері. Буде
ще багато формул, і чимало людей, які розповідатимуть, де і як лежать ключі від
конфлікту на Донбасі».
На цьому поки що й закінчимо. З обережним оптимізмом. Його
останнім часом дуже не вистачає.
До речі, трохи самореклами. Пропоную унікальну книгу, яка
покаже наскільки складними можуть бути політичні комбінації; наскільки
закулісна гра «Великих держав» може бути цинічною й зрадливою і до яких великих
трагедій призводять таємні торги.
«ВОЛЫНСКАЯ РЕЗНЯ. ПРАВДА, КОТОРАЯ НИКОМУ НЕ НУЖНА».
Цю та інші книги вашого покірного можна замовити (умови та
реквізити наприкінці сторіночки), перейшовши за посиланням:
Електронні версії тут:
Комментариев нет:
Отправить комментарий