ПРО "ДИКУ ЯЗИЧНИЦЬКУ РУСЬ"

І знову про Русь. Тим, хто вірить у казки професорів і академіків, що розповідають, як вона, бідна, від решти країн Європи відставала. Брехня це все. Наклеп на наших славетних пращурів. Замовлення з Москви.

Онука Володимира ІІ Мономаха Евпраксія-Добродея 1122 року стала дружиною спадкоємця візантійського престолу Олексія Комніна (отримала під час вінчання ім`я Зоя) й одразу серед «освічених» греків набула (на повному серйозі) слави чаклунки. А все чому?

Справа в тому, що вона була професійним медиком. Причому не просто медиком, а медиком-науковцем. Вона професійно займалася медичною практикою, дослідженнями в царині фармакології й спілкувалася з найіменитішими лікарями того часу.

У 19 сторіччі російський вчений Лопарьов, працюючи в знаменитій бібліотеці Медичів знайшов трактат під назвою «Алімма», що в перекладі значить «Мазі», написані Євпраксією - зауважте, нерідною для неї грецькою мовою.

Це перший у світі медичний трактат, написаний жінкою.

А ще був Кирик Новгородець - видатний філософ і математик Середньовіччя, постать якого співставна з постатями Енштейна і Ньютона.

А Володимир Мономах знав чотири мови. А його батько Всеволод - п’ять. Його донька Янка заснувала 1098 року школу для дівчат - одну з небагатьох у тогочасному світі. У Європі - так точно, бо тоді там дівчат мордували в монастирських «школах».

Бібліотека при Софії Київській мала 1000 примірників книг - вражаюча на ті часи кількість - гарантую - король Франції такої не мав. Та й імператор Священної Римської імперії - теж.

Але ще більше їх було при Десятинній церкві - жаль, не збереглися.

Євангеліє (40-і роки XI ст.), написане в майстернях Києва, Анна Ярославна привезла до Франції. Тепер воно називається «Рейнське». До речі, вона вміла читати й писати, на відміну від свого чоловіка короля Франції Генріха.

І це лише те, про що збереглося в анналах.

Така ось «дикість».

А у Європі благородні лицарі навчалися на коні скакати, складати примітивні любовні віршики, плавати, полювати із соколом та рубатися на мечах. А от уміння читати, писати та рахувати серед «семи лицарських чеснот» не значилися.

А ще середня тривалість життя на Русі була вищою аніж у Європі. Бо хворіли рідше. Чому? Бо існувала аптечна справа та профілактика здоров’я. А ще на відміну від  кам’яних лицарських замків, де дули крижані протяги (а ви гадали, звідки взялася мода на гобелени, якими завішували стіни?), русини рубали собі хороми з дерева. Там узимку було тепло, а влітку прохолодно. А ви гадали, що дерев’яна архітектура ознака відсталості?

І да - в шахи на Русі простолюдини грали на 100 років раніше, ніж це увійшло в моду (і то як азартна гра, що засуджувалася Церквою) серед «цивілізованого» європейського лицарства.

І не були наші пращури дикими язичниками - отой ганебний міф про те, як Русь хрестилася чи не останньою у Європі - міф і є. Брудний пасквіль на минуле України-Руси. Не було ніякого «Володимирового хрещення» 988 року.

А як було насправді? Чому Москва замовила цей міф? Яка їй від цього користь? Чому професори забувають сказати, що Русь торгувала на ринках Багдада, Дамаска, Царгорода, Венеції мечами і кольчугами, льняним полотном і скляним посудом, ювелірними виробами і ткацьким обладнанням? Чому професори прам`ятають лиш мед та віск диких бджіл, шкурки диких білок та не менш диких рабів?

Про іншу, сліпучо іншу історію наших пращурів, аніж та, як її подають професійні історики - у книзі Павла Правого

«ВОЛОДИМИР. ХРЕЩЕННЯ БРЕХНЕЮ».

Гарантую - буде цікаво. Буде над чим подумати й з чим посперечатися - теж. Я, «науковий хуліган» - титулом цим пишаюсь - запрошую до дискусії. Особливо про війни, що їх вели Рюриковичі.

Цю та інші книги автора (з автографом) ви можете замовити, перейшовши за посиланням: http://pavlopraviy.blogspot.com/2019/03/blog-post_16.html

Електронні версії книг (формати pdf та fb2) тут: http://pavlopraviy.blogspot.com/2018/10/blog-post.html

Там само ви можете замовити нову книгу автора

«ЯРОСЛАВ. ОСТАННІЙ КАГАН РУСИ»