ЧОТИРИ ШАНСИ ПОРОШЕНКА

Вставлю і свої копієчки у дискусію навколо перспектив Порошенка виграти наступні вибори президента.

Спочатку питання чи вважаю я Петра Олексійовича ідеальною кандидатурою? Ні. Ідеал взагалі недосяжна величина, а в українських реаліях - тим паче. Але в ряду тих, кого зараз можна назвати реальними претендентами на булаву він є лідером, причому з великим відривом.

На жаль, це один з наших провалів: після Революції гідності українське суспільство мало би породити кількох сильних і привабливих політичних постатей. Породило Зеленського й відродило Тимошенко...

Чи є реальною перемога Пороха на майбутніх виборах? Так. Дуже важко буде, надважко, але - реально. Хтось каже: не можна двічі увійти у річку. Це неправда. Навіть за умов українських реалій. Згадаймо повернення у свій час Литвина на гаслі «Україні потрібен Литвин». А тоді для Володимира Михайловича все складалося набагато гірше - ні ресурсів особливих (фінансових та людських), ні вдалої політичної кон’юнктури.

Згадаймо феномен Тимошенко. Не будь Зеленського - саме вона була б суперником Пороха у другому турі й імовірно ті вибори виграла б. І це після стратегічної поразки у 2014-му. Звісно, Юлія Володимирівна грає на популізмі і - скажімо так - неправді, - які так подобаються малоосвіченому «електорату», але ж не про це мова.

У світовій історії? Будь ласка. Повернення Вінстона Черчілля після масштабної поразки 1945 року - на тлі перемоги у Другій світовій. У травні 1945 року, після падіння Берліну особистий рейтинг Черчілля досяг (тільки не смійтеся) 83%. У липні його партія програла парламентські вибори.

Повернення де Голля 1958 року після «Випробовування пустелею». Почитайте про цього героя французького народу - чимало паралелей знайдете аж до того, як комуняки та соціалісти на хвилі брехні, популізму та цькування де Голля прийшли до влади і що потім з цього вийшло.

Те, що Порошенко залишається найбільш впливовою та «важкою» фігурою на українській політичній шахівниці свідчить простий факт: його продовжує цькувати російська пропаганда; він залишається головним противником нинішньої влади; його «не забувають» й інші «гравці».

Він головний головний біль їх усіх.

Цього б не було, якби Пороха дійсно було «відіграно».

Ви лиш уявіть які ресурси навіть зараз витрачаються на боротьбу із ним.

З огляду на поточну ситуацію на його успіх у майбутньому зробив би ставку як 40:60. Чотири шанси з десяти.

Мало? Але ж іще півроку тому шанси розглядалися десь 10:90. Петро Олексійович в шахах не просто гросмейстер - мало є інших майстрів, рівних йому у цій грі.

Десь так...

Ну і, традиційно трохи самореклами.

Полюбляєте історію? Бажаєте дізнатися про цікаві та найбільш таємничі сторінки нашої історії? Про міфи та легенди; хто і навіщо їх вигадав?

Книги вашого покірного. Для широкого кола читачів.

Електронні можна замовити тут: http://pavlopraviy.blogspot.com/2018/10/blog-post.html

Паперові (автограф гарантується) тут: http://pavlopraviy.blogspot.com/2019/03/blog-post_16.html