ЧИ СТАНЕ ПЕТРО ПОРОШЕНКО СВЯТИМ?

 

Рівно два роки тому Православна церква України отримала Томос про автокефалію.

 

Коли ми з моєю професоркою улітку 2018 року обговорювали Звернення Вселенського патріарха Варфоломія, яке зачитав єпископ Едмонтський Української православної церкви в Канаді Іларіон під час зустрічі з президентом України Петром Порошенком у Києві. Хоч у тому зверненні й наголошувалося на меті дарувати українській церкві автокефалію, але були величезні сумніви, що це відбудеться скоро - Церква поспішає повільно.

 

Але вже через півтора року це сталося. Хто розуміється на складних реаліях Церкви, як там все влаштовано і як відбувається досі вважає це фантастикою.

 

Що стало головним чинником цієї визначної історичної події? Не що, а - хто. Петро Порошенко. Його наполегливість, дипломатичний талант та патріотизм. Зауважу: коли Петро Порошенко очолював країну до ПЦУ приєднувалися нові й нові парафії. Зараз процес пригальмувався і значно ускладнився.

 

Це щодо ролі особистості в історії. Вже лише за створення ПЦУ, яка поки що є 15 у диптиху церков Константинопольського патріархату, Петру Порошенко має бути присвоєно звання «Народний Герой України» і мені дивно, чому досі це не зроблено. Ну, і пам`ятник прижиттєвий. Стоїть такий, Петро з сувоєм Томосу в руках...

 

Це не панегірик Порошенку з боку його фана. Для мене особисто немає ідолів. Я завжди намагаюся бути об’єктивним і недоліки Петра Олексійовича усвідомлюю так само добре, як і переваги. Ніхто не ідеальний. Але за результатами своєї діяльності Порошенко поки що є найкращим президентом. І дай Бог, аби у майбутньому був ще хтось, кращий.

 

До слова, за церковною традицією, за розбудову Церкви світські правителі традиційно приєднуються до лику святих благовірних. І Порошенко опиниться в їх числі. Нехай лише це станеться якомога пізніше – хто розуміється на цьому питанні, погодиться.

 

Давно не буде Петра Олексійовича і нас давно не буде, а ПЦУ житиме і розвиватиметься. Бо Церква поспішає не поспішаючи. Вона оперує категоріями століть. І в тих століттях згадку про себе Порошенко забезпечив, подобається це комусь чи ні.

P.S.

Принагідно пропоную ознайомитися з історичним розслідуванням старої і найбільшої таємниці України-Руси, автором якого маю честь бути. Таємниця ця відгукується нам і нині. Таємниці, яка, зокрема, дозволила Україні у такий фантастично рекордний термін отримати власну автокефальну церкву. Таємниця, якої, мов вогню бояться і Рим, і Константинополь, і Москва.

"ВОЛОДИМИР. ХРЕЩЕННЯ БРЕХНЕЮ".

Цю та інші книги вашого покірного можна замовити (автограф гарантовано) за посиланням: http://pavlopraviy.blogspot.com/2019/03/blog-post_16.html

Електронні версії за символічну платню тут: https://pavlopraviy.blogspot.com/2018/10/blog-post.html...