Напевне, я дурний...

Напевне я дурний. Бо не бажаю вити про те, як у нас в країні все погано, як влада нас грабує, зраджує, продає гуртом і вроздріб і програє війну. Ну, не бажаю і все. Гидко мені...

Ми й вони, або дещо про орків та хоббітів

Оскільки зараз Росію модно порівнювати з Мордором, а Україну – із світлою стороною, дозвольте кілька тез про те чи на тому ми боці знаходимося насправді. Ох, відчуваю, як мене зараз понесуть по байракам...

Мордор, Стокгольмский синдром и Википедия

Вчера мне стало по-настоящему не по себе. Вдруг отчетливо осознал, что всего в семи километрах от моего Луганска образовывается темная, жуткая территория, которая может стать намного страшнее, чем почившая 24 года назад в бозе «Империя Зла». Вчера это проявилось особенно отчетливо. Впереди – опасность, которую должны увидеть даже те европейцы, которые хирургическим способов вживили себе в глаза розовые контактные линзы.

Це не язиком молоти...

Сьогодні Президент вручив бойові прапори командирам шести знов сформованих бригад. Ще одна у стадії завершення формування. Сім бригад набрано, навчено, сколочено, озброєно. Для всіх шести створено місця дислокації з ангарами, їдальнями, казармами, банями, туалетами, зброярнями, складами, караулками і безліччю іншого, що називається інфраструктура.

Згадаймо незлим словом...

На жаль, ми забуваємо дуже багатьох людей, які були справжніми друзями України в найбільш лихі часи. Все збирався написати про цього мужнього й порядного чоловіка, який розплатився життям за правду про те, що відбувалося в України у 1933 році. Знайомтеся: британський журналіст Гарет Джонс. Нещодавно виповнилося 80 років з дня його загибелі від рук агентів НКВС.

Усмішка пані Кліо

Історія людства знає чимало курйозів, іноді веселих, іноді драматичних, а буває що й трагічних. Навіть у таких страшних речей як війни є певні комічні моменти. Смішне й страшне – поруч. Така собі посмішка Кліо.

Путін: золота табакерка Зубова чи пожиттєвє царствування?

Вчора на очі потрапила цікава стаття російського політолога Андрія Піонтковського про те, що Путіна його оточення «зливає» і йому залишилося кілька тижнів. Прогнозами про скоре падіння російського недофюрера останніми місяцями переповнено стрічки Інтернету. Але ось питання: наскільки ті прогнози мають право на існування? Наскільки можливий в Росії «палацовий переворот»?