Общее·количество·просмотров·страницы

понедельник, 31 июля 2017 г.

ТІ, ХТО ЖЕРЕ САМ СЕБЕ або де наш Ріддік

Я в люті. Усвідомлюю, що таких людей в будь-якій країні повно, під будь-якими прапорами і в будь-яких географічних широтах. Але серце не хоче миритися з тим, що вони є поруч. Не десь там в Магадані чи Каракасі, а – тут, ходять поруч з тобою, дихають, жеруть, спаровуються, аби призвести на світ собі подібних…


Іду сьогодні вулицею, а біля мене переходять дорогу дві жінки років під тридцять. Одна десь на сьомому місяці. І чую уривки розмови:
- …там так гарно… Євпраторія… ідеш і вибираєш, хочеш компот, а хочеш – кисіль…
А та, що вагітна перепитує:
-         Євпаторія – це ж Крим, да?
-         Да… і ти вибираєш… хочеш кисіль, а хочеш – компот…
Це вони – про відпочинок у Криму.
«Хочеш компот, а хочеш – кисіль»…
Довбані, тупі курки. Україномовні. Молоді. З міста, де три військові частини, що воюють в АТО. З міста, де лише місцевих солдат на меморіальному кладовищі лежить, якщо не помиляюся, 54 душі. Один з тисячі мешканців. Без врахування ТМН.
Вона не хоче навіть подумати, що везе свої гроші Путіну. Гроші, на які той годуватиме і одягатиме орків. На які він купуватиме оркам набої. Кулі з яких прилетять у груди друзям, знайомим, однокласникам цих тупих курок. Чоловікам…
Утім ні. Чомусь у мене упевненість, що їхні чоловіки нізащо не підуть воювати. Ні за яких обставин. Це – потенційні родини поліцаїв. Такі у 1942 році генерал-лейтенанта Власова здали німцям. За корову, 10 пачок махорки, 2 пляшки тминного шнапсу і… почесну грамоту.
Ні – той мужик із села Туховежі Ленінградської області - він не був ідейним противником Власова, просто… Просто з Власова нічого було взяти тоді, а тут – дві пляшки горілки. Мов склянка отого кисіля.
Якби їй зробити зауваження; якби їй дорікнути, тій молодиці: як же вам не соромно, вона зробить великі очі: ашотакоє? Вона живе, мов той Путін – в іншій реальності, де головне – можливість вибору в їдальні дешевого санаторію між компотом і кисілем.
Таких пікапери ловлять на вулиці і вони абсолютно спокійно ідуть у лісочок за 200 доларів, не відчуваючи жодного дискомфорту: я ж ці долари не проп’ю, я ж для дому, для сім’ї, дитям морозиво, чоловіку – квіти. Не зітруся, аби був през під рукою…
Вони і на вибори так ходять. Навіть не за гречку – за обіцянки. Вони коштують навіть менше, ніж дешеві шльондри, що мандрують поміж блокпостами нашими і сепарів. Через них у виборчих штабах політтехнологи відверто підраховують у що обійдеться 1 голос, враховуючи «гречку» та проплату обіцянок з телевізора.
Знаєте, яка середня ціна одного голосу для партій, які щасливо проходять у Раду? Один долар. Один грьобаний долар!
Пишу розумні (сподіваюся) книжки. Вигадую статті. Намагаюся сіяти добре і вічне дітлахам на дитячій сторінці газети.
А потім зустрічаю оцих…
«… і ти вибираєш… хочеш кисіль, а хочеш – компот…»
І наївне уточнення: а Євпаторія це Крим?
Я не знаю, як їх обізвати. Це не люди. Бо головна ознака людини – уміння мислити. На рівні вищому за шимпанзе. Тут навіть троглодит образився б порівнянням з ним. Бо троглодит таки хоча б інстинкт самозбереження має. І думає, мислить, як самого себе зберегти. У подібних цій дамі організмів цього немає.
Я не перебільшую. У 2015 році – ті з вояків, хто бачив той жах підтвердить – під час боїв за Дебальцеве російські казачкі та чечени били з арти та мінометів по Чорнухінській птахофермі. Просто так. Подобалося їм дивитися, як після чергового влучання міни над курятниками здіймалися хмари пір’я і в усі боки розліталися кури – живі і мертві.
І от в цьому пеклі, коли іде бій і коли гатять з усіх стволів, полем, де валялися кури, поміж розривами повзли… тіпа люди. Збирали в мішки тушки. А чечени з навколишніх пагорбів розстрілювали їх із СВД. Тренувалися. І міни рвали їх на шматки. Разом з мішками.
Я демократ. Майже. Я згоден з сером Вінстоном, що демократія – дуже поганий спосіб керування країною, але кращого ще не придумали. Але іноді мені так хочеться НЕ ДЕМОКРАТІЇ.
Щоб тітці, яка поїхала відпочивати у Крим, вливали статтю за співробітництво з ворогами; щоб «журналістам», спійманим біля військового об’єкту з квадрокоптером, шили «зраду». Щоб за поширення «новин» типу «страшні втрати ЗСУ» давали каторгу за статтею «панікерство». Щоб Юлі Володимирівні, яка горлає з телевізора про «диктатуру» показали що то є насправді – диктатура. Щоб декому з «антикорупціонерів» били по пиці кованим черевиком.
Організми, подібні до тієї дами, для якої є щастям можливість обирати між кисілем і компотом, іншої мови не розуміють.
Довго думав, але не вигадав, як би назвати цей вид, виведений комуністичними селекціонерами, гомінідів кисельно-компотових.
Якось згадався фільм часів постперебудови. І фраза: «Ой, да в них же три інстинкти (передаю мовою оригіналу – українською так не вийде):
дыхательный, жевательный, пихательный.
Шлунки. Реально ходячі шлунки. Як та потвора, що зжерла власні нутрощі - пригадуєте фільм з Дізелем?
От тільки Ріддіка поки що на потвор немає...

І це – реально страшно… 

3 комментария:

  1. Дуже талановито зображені людиноподібні (найнижчого антропологічного рівня ) істоти. абсолютно зрозумілі емоції українця.

    ОтветитьУдалить
  2. "Це не люди. Бо головна ознака людини – уміння мислити. На рівні вищому за шимпанзе. Тут навіть троглодит образився б порівнянням з ним. Бо троглодит таки хоча б інстинкт самозбереження має. І думає, мислить, як самого себе зберегти. У подібних цій дамі організмів цього немає." - краще не скажеш...

    ОтветитьУдалить
  3. Павлику, Ви мабуть трішки перевтомились і...емоційно вигоріли. Я розумію Вашу ОБРАЗУ. В моїм Харкові,десь два чи три дні назад підіймаю очі на дошку об"яв бідя під"їзду мого дому і читаю: автобусні екскурсіі на відпочинок у крим...Поскрипіла зубами, зірвала..Тому і розумію Вас.А от зобіжатись не треба. Існують насправді такі особи, які спочатку відчувають і усвідомлюють, як Ви, а є такі, що відчувають і проковтують, як ті курочки. Просто всім дано по-різнму. Вам, як людині, що багато та регулярно вкладає в справу перемоги має бути боляче.Але не терзайте себе, не держіть образу. Треба відпочити емоційно, тож дозвольте собі "підзарядитись" позитивно.Все буде добре. Як я сміялась, читаючи Вашого " БУК1-Н" !!! Дякую Вам! А на днях я побачила -вперше!-один старий Мосфільм - "За спичками".. Він неперевершено робить таке собі емоційне перезавантаження..Фільм - чудовий! Спробуйте. Всього доброго. https://www.youtube.com/watch?v=D3Ldvn8oEMw
    мосфильм-Гайдай- "за спичками"

    ОтветитьУдалить