Питають: а чому ти так проти Зеленського і його «слуг»? Вони
ж миру хочуть і щоб народу добре було. Серед слуг багато хай і не дуже
грамотних, проте щирих і патріотичних людей.
Відповідаю. Я не проти. Я дуже навіть «за». Так само, як я
бачив недоліки Порошенка та депутатів БПП - бачу деякі «плюси» в діяльності
Зеленського та «слуг». Чесно.
Як на мене, прийняття законів про скасування депутатської
недоторканості в тому вигляді, якою вона була; зняття ганебного мораторію на
впровадження ринку землі, який продовжували й продовжували, роками пояснюючи,
що «Україна ще не готова» (і ніколи не була б готовою) - усе це дорогого коштує.
Я бачу й те, що зараз приймаються десятки законів, проекти
яких блукали парламентом роками. Так, як автор книг розумію розпач та образу Ірини
Геращенко, яка заявила, що «слуги» просто вкрали розроблені іншими депутатами
та фракціями закони, перереєструвавши на себе. Плагіат дуже брудна справа, а
порушення прав інтелектуальної власності огидна штука. Але як громадянину мені
головне, щоб потрібний закон був прийнятий. І тут (з певними обмовками щодо
того куди веде крадіжка «слугами» чужого надбання) також слід поставити «плюс».
Але.
Я бачу і те, як саме приймаються ці закони. «Слуги» тупо
давлять зелені кнопки, навіть не читаючи те, за що голосують. Я трохи історію
пам`ятаю - точно так голосували делегати ХХVІІ з`їзду КПСС. Вже рік як буяла
Перебудова і багатьом компартійцям вона не подобалася. Проте на цьому з`їзді
усі делегати голосували одностайно за все - і нову програму партійну, і за
статут, і за «Основні напрямки економічного і соціального розвитку СРСР на
1986-1990 роки і на перспективу до 2000 року».
Все одноголосно. Не читаючи. Правда, тоді зелених кнопок не
було.
Тенденція страшна. Коли в тебе у руках необмежена влада - є
велика зваба використати її не за законом, а як тобі треба. Закони та процедури
прийняття рішень виписувалися довго й нудно саме для того, аби не допустити
концентрації влади в одних руках. Життя винесло на гребні хвилі «слуг», які
тупо і слухняно тиснуть на кнопки, погоджуються з тим, що їм офіційно
забороняють давати інтерв`ю й критикувати владу.
Ми уже почали рух до політичної системи, у порівнянні з якою
режим Путіна видасться взірцем демократії. Колись малорослого сухорукого Сталіна
теж зневажливо називали «сірістю» й спокійно вручили йому фактично необмежену
владу на знаменитому ХVІІ з`їзді ВКП(б) 1934 року. Той з`їзд мав неофіційну
назву «З`їзд переможців». В його кулуарах депутати раділи: «Як ми їх усіх
сдєлалі»...
Менш ніж через три роки з 1956 делегатів-«переможців» 1108
було заарештовано. Одного демонстративно застрелили, а 5 наклали на себе руки,
не чекаючи, поки їх потягнуть у катівні сточувати терпугом зуби.
До речі, саме тоді, коли «переможців» стріляли пачками, 11
грудня 1937 року вперше пролунало словосполучення «слуга народу». У своїй
промові Сталін (уже в ранзі генія усіх часів і народів та кращого друга
радянських фізкультурників) тоді сказав: «Депутат має знати, що він є слугою
народу, його посланцем у Верховну Раду».
Я не проти «слуг». Але, знаючи закони історичного розвитку в
частині того, як формуються диктаторські режими, я дуже боюся, аби історія не
повторилася. «Слуги» не отямляться, як
опиняться на умовному лісоповалі, як опинилися делегати того «З`їзду переможців».
Та й дідько б з ними. Алое ж під сокиру підуть і пересічні
українці. Я не за «слуг» переймаюся - за себе дітей своїх...
Шановні друзі! Ви маєте можливість придбати унікальні книги. Це своєрідні історичні детективи, в яких досліджуються найбільші таємниці минулого українського народу. Книжку з автографом можна замовити, перейшовши за посиланням: http://pavlopraviy.blogspot.com/2019/03/blog-post_16.html
Електронну версію можна придбати тут: http://pavlopraviy.blogspot.com/2018/10/blog-post.html
Комментариев нет:
Отправить комментарий