"ГЕНЕРАЛІСІМУС", ЗАГНАНИЙ У КУТОК, НЕБЕЗПЕЧНІШИЙ УДВІЧІ

 

Чи варто зараз українцям відвідувати Білорусь? З будь-якою метою від бізнесу до зустрічі з родичами? Чим загрожує поїздка до сусідньої країни на тлі того, що там відбувається?

Білорусь стрімко скочується до режиму жорстокої особистої диктатури. Лукашенко не Піночет і навіть не Гітлер. Якщо хто не знав, то в гітлерівській Німеччині відбувалися акції протестів, які ані гестапівці, ані есесівці чіпати не сміли. Наприклад, знаменита демонстрація на Розенштрассе 27-28 лютого 1943 року родичів заарештованих євреїв.

Товариш Лукашенко таким «гнилим лібералізмом» як Гітлер не страждає. У нього перейшли до жорстокого побиття жінок. Не лише міліціонери у формі, але й молодчики у цивільному та балаклавах «працюють». В’язниці забити понад усякі норми. Люди просто зникають.

Усе це є результатом багаторічної деградації країни, яку давно називають державою-паразитом. Протягом десятиліть Лукашенко і його режим жив за рахунок російської нафти, яку отримував за «пільговими» цінами, переробляв на бензин і продавав нафтопродукти «з наваром». За рахунок дешевої російської електрики, завдяки якій працювали підприємства.

Натомість були обіцянки об’єднання з Росією. Та поступова продаж державного суверенітету. Наприклад, «Белтрансгаз» Лукашенко продавав «Газпрому» поступово, по 12,5% щорічно аж поки у 2011 році ця компанія не стала цілком російською. Так некомпетентний і не надто розумний нащадок графського роду розпродує поступово фамільні діаманти та бере у борг. І йому дають, поки не настане час, коли діаманти закінчуються і доводиться за борги віддавати старий замок у якому давно протікає дах.

Час Білорусі Лукашенка прийшов. Москва починає використовувати нелегітимність останніх виборів та широкомасштабні акції протесту, аби – образно кажучи – забрати старий замок. Людина у формі а-ля генералісімус упирається, адже дуже не хочеться втрачати владу. Тому переходить до масових репресій. І чим далі, тим жорстокішими вони будуть.

Заразом чимдалі тим суворішою буде ситуація з фінансами та економікою. Лукашенко не залишається нічого, окрім паралельно з «загвинчуванням» гайок закривати країну. Створюючи з неї образ «фортеці в облозі». Що ми зараз і спостерігаємо. Колись Білорусь гнала у Європу картоплю. Тепер Білорусь купує її в Україні, а до Європи постачає нелегальних мігрантів з Азії. Дрібна капость сусідам.

Уже зараз політичний режим у Білорусі називають «лукашизмом» або «фашизмом аграрного типу». А для країні прогнозують два шляхи: або народ скине цей режим, або його поглине Москва. І вікно можливостей для першого варіанту звужується. Нещодавно в аеропорту Мінська було помічено чоловіків у одностроях без розпізнавальних знаків, але у балаклавах й питають чи це не отой «резерв співробітників правоохоронних органів», що його Путін обіцяв прислати на допомогу «колгоспному диктатору» Лукашенку.

Для України таке сусідство є дуже неприємним. А для українців ще й небезпечним. Візит до Білорусі, або навіть проїзд через її територію транзитом до Литви перетворюється на лотерею. Щось на кшталт відвідування окупованого Росією Криму. Можна потрапити до категорії «підривного елементу» або навіть агентів СБУ.

Від «генералісимуса», якого загнано в куток, можна очікувати усе, що завгодно.