Осінь. Природа засинає. Стихають і протести в Білорусі. Схоже на те, що режим Лукашенка встояв. Поки що.
Далася взнаки
підтримка з боку Кремля. А на колективному Заході на тлі неймовірного зростання
ціни на газ намагаються зараз Росію не дратувати, відтак вентиль підтримки
білоруської опозиції дещо прикрутили. Черговий пакет санкцій проти білоруського
режиму введуть і то все. А ще виділять Польщі та Литві кільканадцять мільйонів
євро на побудові загорожі від нелегальних мігрантів, що їх Лукашенко
використовує як своєрідну зброю.
Сполучені Штати зараз теж
зайняті іншими проблемами – режимом талібів в Афганістані та проблемними
стосунками з Китаєм. Їм також зараз дразнити російського ведмедя не з руки. Не
вигідно. Їм треба демонтувати російсько-китайський ситуативний альянс та не
допустити офіційну делегацію талібів до Москви, якою Кремль погрожує.
Тут не до білорусів. Цю
проблему, судячи з усього, поки що відкладено у довгий ящик. Путін вчергове
врятував Лукашенко. Цього разу не лише від економічної, але й політичної
катастрофи для нього. Звісно, не задарма. Ми ще дізнаємося скільки суверенітету
віддав Москві Лукашенко після цілих п’яти поїздок туди цього року.
Білоруська опозиція… Вона
не однорідна. Більша частина її «вождів» насправді годується у Кремлі. І тому
слухняно виконує усі накази, що звідти надходять. Патріотична не має ресурсів.
Важко боротися з державною машиною та її репресивним апаратом, не маючи фінансової
підтримки. Бо, як каже старий американський вислів «Гроші – материнське молоко
політики».
Добре українцям – тут існують
різноманітні потужні фінансово-промислові групи з різними інтересами
економічними та політичними. Відтак і провладні, і опозиційні сили мають спонсорів.
У Білорусі є лише два «олігархи» - Олександр Григорович Лукашенко та Микола
Олександрович Лукашенко.
А нам, українцям,
додається клопоту. Оскільки білоруський диктатор скинув маску доброго турботливого
«батька народу» й почав діяти як звичайний диктатор фашистського зразка. На тлі
його абсолютної залежності від Путіна гарних перспектив для нас у найближчому
майбутньому у плані стосунків з Мінськом чекати не слід. Ймовірний варіант
появи російських танків ще й на кордоні з Білоруссю.
Ще один висновок. Нам
також не слід сподіватися на Європу. Вона дружить з нами лише доти, доки це їй
вигідно. Бо увесь світ живе за ще одним висловом, цього разу знаменитого
британського міністра іноземних справ та
прем’єр-міністра сера Генрі Палмерстона «Британія не має ані вічних союзників,
ані постійних друзів, вона має лише постійні інтереси».
Тому самі маємо бути
сильні й згуртовані. Не чубитися через дрібниці і які б політичні погляди не
сповідували: націоналістичні, ліберальні, соціалістичні, консервативні – передусім
дбати треба про Україну. Вона в нас одна.
"Ще один висновок. Нам також не слід сподіватися на Європу. Вона дружить з нами лише доти, доки це їй вигідно."(с)
ОтветитьУдалитьОсь цікаво...А шановний пан Автор так вважав взимку 2014? Чи це до нього та його однодумців тільки зараз "доперло"? Після руйнівного майдана...Ой пробачте, "революції (не) гідності". Після втрати територій країною , агресії та війни. Після 7 років безладу в суспільстві та падіння економіки. Яку в більшості самі ж зруйнували. Після 40 тис загиблих та мільона біженців.
Вартий цього той "шлях" в ту "Європу" , якій в будь який момент може стати "не вигідно"? Де пан Автор був тоді - в грудні 2013- лютому 2014????
Ну хоч піздно занадто дійшло, та те й гарно.
"...відтак вентиль підтримки білоруської опозиції дещо прикрутили..."(с)
Чергове визнання того, що насправді ніякої реальної "опозиції " в Білорусі немає. Уся вона куплена до тельбухів "колективним Заходом", якому Білорусь(як й Україна теж, до речі) потрібна лише як ринок збуту , та як джерело ресурсів, насамперед людських, в протистоянні з Москвою. Щоб х¥йло та його команда були більш зговірливими в питанні політики та спільного бізнесу західних еліт з Кремлем.
Так що пан Автор безперечно має рацію. Тільки що тепер з нею робити...Та де ж Ви були раніше.
Як пишеться в одному відомому творі - "Предками данная , мудрость народная" (с) , ну що тут поробиш)))
"Тому самі маємо бути сильні й згуртовані. Не чубитися через дрібниці і які б політичні погляди не сповідували: націоналістичні, ліберальні, соціалістичні, консервативні – передусім дбати треба про Україну. Вона в нас одна."(с)
ОтветитьУдалитьЯк кажуть - "хорошая мысля приходит опосля"(с)
Націоналісти вже "подбали"))) Далі нікуди))) Розкололи країну де тільки можна. Посварили усіх з усіма. Та навіть один з одним гризуться як собаки. А з лібералами та соціалістами як "чубляться"...))) Увесь світ регоче. Уж якими є лібералами , наприклад, пан Анатоль Гриценко та його партія. Та навіть їм дісталося від наших "впоротих" типа патріотів націоналістів.
А про соціалістів та комуністів годі й казати. Навіть останні забулдиги в Європі та Штатах реготали від так званої "декомунізації" та "падіння пам'ятників"))) (особисто їздив та розмовляв на ці теми з людьми)
Це все на фоні ще того, що, наприклад, в тій же Італії , куди так полюбляють їздити на заробітки наші "вільні" співвітчизники персони з марксистськими поглядами періодично входять до складу уряду. Та легально існує багато лівих політичних груп та партій, ніхто їх "агентами Кремля" не вважає. Та об'єднують вони громадян усіх шарів суспільства. Від футболістів відомих клубів, двірників та аж до відомих діячів мистецтва. Наприклад того ж самого Франческо Гуччіні. Його пісню присвячену Че-Геварі не чули ? Ні? Рекомендую. Вражаюча річ. В мене навіть діти мої ії слухали затаївши подих)))