І ЧІПІЗАЦІЯ ВСІЄЇ КРАЇНИ...

 

На Київ знову сунуть «антивакцинатори». Мають право, в принципі, бо у нас свобода слова та зібрань. Проте є кілька питань.

Ці люди діляться на дві великі категорії. Перша – громадяни, які мають свою думку й намагаються шукати правди та справедливості В т. ч. переймаються можливими або реальними обмеженнями прав і свобод через боротьбу з коронавірусом. Інша частина – це малоосвічені ретрогради, люмпени, напхані різноманітними «страшилками» від страху перед «чіпами» до жаху перед перспективою перетворення на генетичних мутантів. Основу цієї категорії складають жіночки глибокого постбальзаківського віку, причому часто – прихожанки Московського патріархату.

Є же третя категорія – невелика. Це «активісти», відомі «вожді» цього різношерстого руху, які відверто використовують як стремління захистити демократичні права і свободи, так і страх перед вежами 5G, прибульцями з Сиріусу й «таємним світовим урядом».

І тут вже рух «антивакціонаторів» перетинається з політикою, бо дехто з тих, хто бігає з плакатами подібними тому, що на знімку, навіть не розуміє, що грає на руку спецслужбам однієї держави, керівництво якої сидить ту фортеці з татарською назвою, розташованій на берез річки з назвою фіно-угорською.

Бо в умовах неоголошеної війни, яка має усі шанси перерости у війну оголошену, ці дії цілком кваліфікуються як спроби поширення паніки, дестабілізації суспільства та його залякування. Захист демократичних свобод є прямим правом і обов’язком громадянина й частину «антивакцинаторів», які бачать проблему й опасаються їх обмеження можна лише вітати. Але розповсюдження середньовічних «страшилок» та заклики до повалення конституційного ладу в країні – це вже зовсім інша «опера».

До речі, нещодавно з психіатричної лікарні вийшов один з найвідоміших «антивакцинаторів» Остап Стахів. Він проходив обстеження в межах карної справи, порушеної проти нього за підозрою у закликах до повалення конституційного ладу та співпраці зі спецслужбами Російської Федерації. Звісно, його провину ще має бути доведено й суд має визначити її ступінь. Але якщо таки факт протиправної діяльності Стахіва доведуть, як почуватимуться ті, хто допомагав йому словом, ділом і гривнею? До речі, на волю Стахів вийшов за заставу у майже в мільйон гривень, яку для нього зібрали ті, кого чоловік залучив у рух завдяки умінню красиво говорити та власній харизмі.

Коли хтось з «вождів» броунівського руху «антивакцинаторів» завдяки йому здобудуть якісь політичні дивіденди й опиняться через якусь партію у кріслі Верховної ради, або принаймні таємно зароблять на цьому завдяки «спонсорам» на «хатинку» десь в Іспанії – як почуватимуться ті, хто мерз на вулицях з дурними плакатиками типу «Стоп GR-код», навіть не розуміючи, що той код таке й з чим його їдять. Чи замислювалися вони колись, на чиї гроші, для чого й хто їх розробив, роздрукував і дав їм у руки?

До слова: в Росії давно йде масована агітаційна кампанія за вакцинацію. Як би до цього процесу не ставитися – позитивно, скептично чи негативно, але точно видно намагання Москви просувати в Україні настрої абсолютно протилежні тим, які продукують у Росії. До речі, там за такі плакати не лякають, а дають реальні й дуже вагомі терміни за гратами.

Навіщо російським спецслужбам якісь, здавалося б, дрібні та ще й дрімучі, мов костромські ліси, борці з «чіпами» та «мутаціями» в Україні? Тут дві мети. Перше – показати світові українців такими собі непрохідними дикунами, які не варті щоб на них витрачали зусиль, тож віддайте їх нам. Друге – ота боротьба зі злими «чіпами» є заразною, чим примітивнішими, ближчими до інстинктів є чутки та забобони – тим ширше вони розповсюджуються у середовищі малоосвічених людей. А люмпенізовану, налякану, розгублену, нерозумну масу легше захопити й потім утримувати у покорі, - доведено історією ОРДЛО.