Футбол. Гра мільйонів. Зосередження пристрастей. Вулкан емоцій. Цілий світ,
в якому є місце честі й підступності, величі й бруду, злочинам, корупції,
подвигам, зраді та самопожертві.
Ми, українці не виключення. І у нас футбол є релігією для сотень тисяч
людей. Нехай хтось вболіває за "Шахтар" чи "Металіст", за
"Карпати" або "Чорноморець", але ніхто не заперечуватиме,
що й донині футбольний клуб "Динамо" (Київ) залишається гордістю та
візитівкою України.
"Динамо" є єдиним в Україні
клубом, який брав участь в усіх без виключення матчах Вищої ліги чемпіонату
СРСР. На увесь колишній Союз цим може похвалитися ще один клуб - теж
"Динамо", але - московське.
Нехай вибачають прихильники
"Шахтаря" і "Спартака" - давніх заклятих "друзів"
київської команди; нехай схилять голови вболівальники самої
"Барселони" чи "Ліверпуля" - "Динамо" чи не єдина
в світі команда, сказавши про яку "легенда" можна розуміти це
визначення в буквальному сенсі слова.
Та легенди бувають різні. Є такі, що вийши з народу і живуть у народі, а є
ті, що їх намагаються нам з вами нав`язати. Нав`язати через певні політичні мотиви. Останім часом одна з таких
легенд активно мусується не лише в ЗМІ – вона знову виринула в
культурологічному середовищі.
Ми змушені стати на захист і
київського "Динамо", і українців, і росіян проти тієї брехні. Бо, як
говорять у нас в Україні - "Топчи правду в калюжу, а вона все чиста
буде". Це їм там, в окремо побудованому на Рублівці комунізмі, здається,
що брехати можна вічно.
Відтак, ми замахнулися на святе. На «Матч смерті».
І на футболістів, яких давно вже звикли вважати ледь не святими, і яких ми
абсолютно для них не заслужено, але тим не менш справедливо змушені віднести до
категорії «картонних героїв». Справжніх вболівальників перепрошуємо. Це не ми,
– «картонних героїв» з цілком нормальних і навіть справді героїчних людей
зробив радянський Агітпроп.
