Борці за народне щастя відкривають Другий фронт або почому нині корупція

Маразм крєпчал. Наче мороз на вулицях Воркути в середині січня. Наче бражка баби Параски на другому тижні визрівання. Схоже, прогресуючий маразм нашого політичного бомонду – це новий і прикінцевий діагноз. Хвороба зайшла у ту стадію, коли вже не лікується. Знаю, що наражуся на цілий концерт з прокльонів та різнобарвних епітетів, але дозвольте все ж відповідно до ще існуючої у нас свободи слова, дати оцінку деяким подіям.

Партії, окремі політики, перспективні громадські діячі та креативні журналісти раптово покинули фронт боротьби з олігархами. Спорожніли окопи та обжиті затишні бліндажі, обвішані портретами Ахметова, Фітараша та Коломойського; іржавіють нікому не потрібні «антиолігархічні» вила, заросли бур’яном сектори обстрілу гострим словом.

Бої точаться тепер на іншому театрі війни. Тепер партії, окремі політики, перспективні громадські діячі та креативні журналісти виступили проти нового ворога – корупції.

Само собою, як і належить будь-якому поважному драконові, він о трьох головах: Порошенко, Яценюк та Шокін. Як і належить, ростуть вони з однієї шиї: стріляють в Шокіна, а влучають у Порошенка. Б’ють по Яценюку – відскакує знов-таки у «центрову» голову.

Тіснили лавами, один поперед іншого кинулися борці з черговою напастю у бій. Виблискують новісінькі вила; відточені пера журналістів, мов списи, мітять у саме серце драконове і потужний вигук «Зрада» струшує поле битви.

Уряд непрофесійний. Сєня вкрав мільярд. Шокін - корупціонер. Порошенко – кондитер і двічі корупціонер. В уряді самі корупціонери. І у генеральній прокуратурі. І на Банковій. Ліпецька фабрика. Відставка Абромявічуса. Відставка Каско. Дайош перезавантаження від корупції! Уряд у відставку!

Одночасно у лавах борців із «зрадою» тихенько, але дедалі голосніше, окотилися інші гасла: «Юлю у прем’єри» «Садового на Кабмін», «Ні, дайош Саакашвілі». «Лише Яресько врятує країну»…

Гадаєте, «Дама в білому» випадково змінила образ із «жінки з косою», мами-захисниці - на «Жінку в окулярах»? Ні, шановні – це перед відставкою Кабміну, що здається, невідворотно, насувалася. Новий образ розумної, компетентної, професійної жінки, ідеального кандидата у перші міністри, який врятує Україну. Правда, у некомпетентного і непрофесійного Сєні теж окуляри, але… Але не такі суворі. Інших ресурсів у боротьбі за прем’єрство: волосся та макіяжу Яценюк теж має набагато менше.

Гадаєте, випадково телеканал «24» замість 10 разів на добу про «успішного мера Львова» став згадувати 15, 20 разів?

Усе це відголоски суворої битви. Звісно ж – за щастя українців. І перековка «антиолігархічних» вил на вила «антикорупційні» - звідти.

І тут тісними, але нестрункими лавами борців із «зрадою» пройшло перше хвилювання. Головна голова дракона завдала удару. І якого! Взяв Порошенко та й виступів, підло зламавши усі плани війни. Порошенко взяв і закликав Яценюка та Шокіна подати у відставку. Мовляв, якщо так хоче країна, якщо цього вимагає суспільство, якщо це умова борців з корупцією…

І тут виявилося, що війна з тією корупцією – якась… дивна. Мов війна Британії та Франції з Рейхом у 1939-му. Атака виявилася і слабкою, і нескоординованою. Деякі борці просто імітували війну. Виявилося, що серед самих борців із «зрадою» чимало таки є зрадників і навіть (страшно подумати!) можливих корупціонерів.

Ось тобі, народе, результати голосування за відставку Арсенія Петровича з посади першого міністра.

Почнемо з «Блоку Петра Порошенка».  Перший surprise. Як кажуть в лавах «борців», прилетіла куля звідки не чекали. «За» проголосувало аж 97 депутатів, «проти» лише 10. Ще 10 утрималися і не з’явилися на голосування 19. Дві третини фракції імені президента України погодилися відправити пана Яценюка на відпочинок.

В принципі, це нормальна кількість, враховуючи те, що це – БЛОК, тобто не єдина сила, а – союзники.

Тепер «Батьківщина» імені «компетентної та розумної». Тут все прогнозовано: оскільки Вана щосили рвалася у прем’єри, то відповідно із 19 депутатів зелену кнопочку натиснули 15. Щоправда, на засідання не доїхали троє, але вибачимо їм – ймовірно вони мали на те дуже поважні причини.

Проте саме серед «біло сердечних» борців відбувся найбільший шкандаль. За відставку Сєні не голосував Ігор Луценко. Це той, що гучніше за все кричав про некомпетентність уряду. Це той, що волав про корупцію.  Це – один з головних борцунів із корупцією та «зрадою». Це Ілько Муромець на герці проти Змія Горинича. Це – один з ініціаторів відставки Яценюка.

Після того, як питання було закрито і виявилося, що його голос нічого не вирішував, пан Луценко раптом зарепетував, що він таки «віддався», але чомусь його картку було заблоковано. Як на мене, панові Ігорю не картку – совість заблокувало притому вже давно. Ну, це таке – думка одного окремого блогера. Може комусь пан Ігор вбачається зовсім іншим, ніжним, наївним чесним «борцем»…

 «Самопоміч» імені Садового також проголосувала прогнозовано: 25 з 26. Там була чітка команда «спонсора». А як інакше, якщо пан на прізвисько «Містер Доля» (синонім слова «відкат») давно вже переріс годівничку у вигляді Львова і націлився на бюджетне корито вся Україна в якості прем’єр-міністра. Та й інші, ОСНОВНІ спонсори, які стоять в тіні вимагають…

А от партія Ляшка виявилася, як завжди, радикальною, але не дуже – з 21 одного депутата закортіли позбутися Яценюка та уряду цілком лише 15. Схоже, «антикорупційним» вилам належить так само заіржавіти, не спробувавши ворожої крові, як і «антиолігархічним». Прикметно, що великий воїн Ігор Мосійчук взагалі не з’явився у парламент, аби наочно показати як треба боротися із «злочинною владою». Може, знову зле стало якраз напередодні?

А ось хто здивував, то це – «Опозиційний блок». Здавалося б, колишнім регіоналам Сєня на прізвисько «Кулявлоба» мав би бути чи не головним ворогом, огидним, мов єхидна і злим, мов Горинич. Але виявилося, що головні ОПОЗИЦІОНЕРИ країни уряд пана Яценюка і його самого дуже навіть люблять. Із 43 нардепів цього блоку за відставку Арсенія Петровича проголосували аж 8.

Тут стався курйоз. Коли вже з’ясувалося, що голосів за відправку Яценюка «за порєбрік» не вистачило, відома борчиня за пенсії по 500 євро пані Наталія Королєвськая раптом зрозуміла, що не ту кнопку натиснула. Леле, вона ж «за»! Так і написала у заяві голові апарату ВРУ. Картка не спрацювала так як треба, бачте. Але прочитання цього «документу» свідчить, що не спрацювала, швидше за все, голова. Як завжди. Всі голосували за постанову № 4080, а пані Наталія – за якусь пІстанову.

І сміх, і гріх.

З 20 депутатів групи «Воля народу» за відставку Яценюка проголосувало 6.

Група «Партія «Відродження» взагалі поставила рекорд – жодного голосу за відставку з 21 можливого. Зазначимо, що обидва депутатські об’єднання складаються з колишніх регіоналів, які мають дуже не любити Яценюка.

Про фракцію «Народний фронт» помовчимо Хто ж голосуватиме за відставку свого коханого прем’єр-міністра? Щоправда, напередодні ходили вперті чутки, що частина таки проголосує і ЦЕ Є ГОЛОВНОЮ ІНТРИГОЮ ЦЬОГО СПЕКТАКЛЮ.

То хто ж винен у тому, що атака на зле чудисько зірвалася і побиті борці, похнюпивши голови, повертаються до окопів? Здогадайтеся з трьох разів.

Мо-лод-ці! Здогадалися з першого.

Дійсно, винен Порошенко!

І от вже розганяються соціальними мережами відповідні одкровення. ПОРОШЕНКО ВИНЕН!!! ЗРАДА!!! – несеться зад задимленим полем бою. Звісно, а хто ж іще…

Найзрозуміліше ситуацію електорату пояснив депутат від блоку Петра Порошенка видатний журналіст Мустафа Найєм. Він звик «рубати щиру святу правду», за гроші і так, просто…

«Провал голосування за відставку уряду - це результат змови олігархів - Ріната Ахметова, Ігоря Коломойського та Сергія Льовочкіна - з одного боку. І Петра Порошенка та Арсенія Яценюка - з іншого боку» (http://zakarpattya.net.ua/News/152008-Naiiem-Proval-holosuvannia-za-vidstavku-uriadu-IAtseniuka---tse-rezultat-zmovy-oliharkhiv-i-Poroshenka-ta-IAtseniuka).

Бачите, навіть олігархів злих та підступних звично згадав борцем за народне щастя, чесний журналіст і великий патріот Мустафа. Жаль, лише, що чеснійший не повідомив, яким чином могли змовитися найзліші супротивники Коломойський та Порошенко. Жаль, що не повідомив довірливих співгромадян, що змови між Порошенком та Яценюком бути не може з однієї простої причини: вони терпіти один одного не можуть і невидима війна між Банковою, 11 та Грушевського, 12/2 не вщухає другий рік.

А пан Мустафа не вгамовується:

Експрес-аналіз щодо БПП. При всій великій повазі до багатьох своїх колег, які віддали свої голоси за відставку уряду, їх використали. Протягом дня кількість голосів БПП за різні законопроекти коливалася від 110 до 127. За відставку Арсенія Яценюка проголосувало 97 депутатів БПП (там само).

Дозвольте повідомити панові Найєму, що кількість голосів за різні законопроекти завжди коливається. Дозвольте повідомити шановному борцю за демократію, що  депутати – не раби однієї людини і мають не лише за законом, але і за сумлінням голосувати так, як вважають за краще для країни та народу. Дозвольте також нагадати панові високоповажному моралісту, що перебувати у блоці імені Петра Порошенка і лити Петру Порошенку помиї на голову – це треба зовсім не мати совісті.

Ну, а якщо не звертати уваги на «викриття» таких, як пан Мустафа? Давайте теж експрес-проаналізуємо ситуацію.

Отже, за відставку чинного прем’єра проголосували 194 народних депутати. Тобто, забракло 32 голосів.

На що ж сподівалися? На блок імені Порошенка? Так він і так круто проголосував. На «позафракційних»? Дак там усі, хто близький до ініціаторів відставки проголосували, навіть Тарута та Балоги усі три штуки.

На «Опозиційний блок»? На нього, любого…

Розрахунок був правильний: регіональні товаріщі МАЛИ проголосувати за відставку Яценюка. Два десятки «за» дали б, мов з куща. Плюс анонсована частина «НФ». Але тут не враховано одне «але».

Справа в тому, що скинути уряд скинули б. Та де взяти голосів на обрання нового? Без «Опоблоку», «Волі народу» та інших подібних, «за» не вистачає. А за запропонованого Порошенком кандидата «риги» не голосуватимуть – це вам не грудень 2014-го.

Отже, дочасні вибори. А на дочасні вибори ані «Народний фронт», ані «БПП», ані «Опозиційний блок, ані частина «найбідніших» позафракційних піти ЗАРАЗ не може. З різних причин.

Серед яких – велика небезпека того, що за півроку передвиборчих скачок економіка впаде. Під «виконуючих обов’язки» ані МВФ, ані Світовий банк, ані інші донори позик не дадуть. Навіть без виборів важко; лише ЙМОВІРНІСТЬ відставки уряду кинула гривню у піке – погляньте на курс в обмінниках, а що було б в разі серйозного розвитку подій?

«Політична криза, що визріла в Україні, і можливість зміни уряду явно не влаштовує МВФ» (http://ua.korrespondent.net/ukraine/3627455-transh-svystyt-kyiv-ryzykuie-zalyshytysia-bez-hroshei-mvf).

Не в тому справа, що Яценюк та Порошенко комусь там телефонували, а в тому, що бізнес, переступивши навіть через свої політичні вподобання (тимчасово), спрацював на самозахист. Правильно чи не правильно це було – побачимо.

Але бачимо і те, що відставку Яценюка педалювали ті, в кого крім броньованої горлянки, особистих амбіцій та чесних патріотичних очей, за душею нема нічого.

Весь мир насилья мы разрушим,

До основанья, а затем…

Не правий пан Мустафа, ох, не правий. Не депутатів з БПП «використали», як він вважає. Тут інше. Використали самого пана Найєма та інших «борців». Насправді ніхто серйозно не збирався позбуватися Яценюка та уряду. Не до поросят свині, коли її смалять. Але хтось дуже майстерно, враховуючи амбіції таких осіб як пані Тимошенко, пан Соболєв, пан Садовий та інші, СПРОВОКУВАВ їх на виступ.

Головна мета цієї операції: над країною висіла загроза жорстокої політичної кризи з перспективою відставки уряду та введення суспільства та економіки у стан передвиборчої лихоманки, коли традиційно ніхто нічого не робить і ніхто не хоче брати на себе відповідальність за непопулярні рішення та ризикові економічні кроки. То була б смерть для держави (ІМХО). Її треба було зняти

І до вересня цю загрозу знято.

Так шо товариші можуть продовжувати конкурувати на полі бою з корупцією. А можуть повертатися до звичних шанців на антиолігархічному фронті. Зручненько вмощуватися у нагріті крісла, лише не в кабніні, а в студі Савіка Шустера.

А Юля – повертатися до своєї звичної коси…

P.S. Не люблю я Арсенія Петровича Яценюка. Навіть, можна сказати, дуже не люблю. За те, що в минулому крутив спільні оборудки з Азаровим (хтось згадає історію з «Хлібінвестбудом та мережею «Фуршет»); за самозакоханість, бундючність і комплекс Наполеона. Багато за що.

Але я люблю Україну, як би це не виглядало пишномовно. Тому, побачивши серед головних ляльководів спектаклю «повали Сєню» пані Тимошенко і пана Садового, панів Балог та пана Коломойського; пана Шуфрича та пана Вілкула, пана Льовочкіна та Семенченка; пана Соболєва, пана Рабіновича та пана Бойко, у нормального притомного українця не має бути сумнівів щодо того, що ці «воїни» зовсім не від світлого боку.

Жаль, лише, що дуже багато людей знову ведуться на популіські гасла великих борцунів та борчинь за світле майбутнє персонального корита. І навіть поради та вимоги західних партнерів України для наших вельми патріотичних та нетерплячих людей не аргумент.

Для них аргумент – бажання Тимошенко сісти у крісло прем’єра, а Соболєва – у крісло генпрокурора…

P.P.S. До речі, а пан Шокін, на прохання президента, таки подав у відставку. Тож у нас буде новий, четвертий за останні два роки генеральний прокурор. Дозвольте дати два прогнози щодо нього.

1. Хто б це не був – на нього вже за тиждень звалиться загальна ненависть «патріотоів» та «борців з корупцією».

2. Хто б це не був – справу про розстріл «Небесної сотні» розкрито не буде. Тому що такі справи не розкриваються. Ніколи. Максимум що можна – це посадити виконавців на рівні полковників.

Згадаєте мої слова…

З великим антиолігархічним

і проти корупційним вітанням,

ПАВЛО  ПРАВИЙ