Полювання на Порошенка

Останніми днями Інтернет вибухнув цілим валом компромату на президента України Петра Порошенка. Гадаєте, оте «розслідування» журналістів «Громадського» є апогеєм? Нічого подібного: апогей ще попереду. Як правило, мешканці «Фейсбуку», коментуючи ті або інші події в інформаційному просторі, не бачать системи, а лиш поодинокі випадки. Але система є. Дозвольте поділитися своїми думками. По простецькому, не претендуючи на лаври крутого політолога.

Отже давайте складемо таку собі лінійку скандалів, які останніми днями струсонули Україну.

Широкомасштабна атака почалася з публікації на 25 сторінці «New York Times», котру чудесним способом почали педалювати в Україні і за її межами. Дуже активно педалювати. Основний меседж: Україна погрузла в корупції, Порошенко її очолює і американцям це набридло. Із статті зробили цілий ультиматум США до України.

Одним із вимог (не адміністрації США, а – автора статті) є призначення на посаду генпрокурора України пана Сакварелідзе.

Зараз ми не розглядатимемо хто і навіщо замовив її, як і особистість автора – такого собі Саймона Шустера – багаторічного кореспондента американських видань у Москві. Просто поставимо собі зарубочку в пам’яті.

Практично одночасно з цим депутат з Блоку Петра Порошенка(!) Сергій Лещенко виступив із звинуваченнями

«… рассказал о существовании в Генеральной прокуратуре Украины (ГПУ) «карманного» подразделения президента Украины Петра Порошенко, которое якобы занимается улаживанием «деликатных политических дел» в интересах главы государства, а также о фаворите Порошенко на освободившуюся должность генерального прокурора» (http://apostrophe.com.ua/news/politics/2016-04-03/nardep-iz-fraktsii-poroshenko-vyilojil-sereznyiy-kompromat-na-nego/54399).

Якщо подумати, нічого в тому, що Порошенко просуває свою кандидатуру на посаду генпрокурора поганого я не бачу – це одна з політичних «квот» президента і він має не право – обов’язок це робити. А як інакше, коли саме президент несе відповідальність за діяльність генпрокуратури. Але подається це як величезний скандал і… корупція. Де її побачив Лещенко особисто для мене загадка.

А ось це вже підло. Той самий Лещенко заявив, що

«Порошенко предложил ему не писать о Шокине и Кононенко, заявив, что это члены его семьи» (https://news.pn/ru/politics/157879).

Докази що така пропозиція була? Жодних. Ми маємо вірити чесному слову пана Лещенка. Чомусь мене тягне утриматися від цього, знаючи одіозність цього типа, як і системні звинувачення його в тому (напр. з боку пана Пензеника, якого важко запідозрити в симпатіях до Порошенка) що пан Сергій стоїть на зарплаті у російського олігарха Костянтина Григоришина.

Але менше з тим, зараз не про облікоморале Лещенка, який чомусь не поспішає складати мандата. Тут зараз про полювання на Порошенка.

Наступним кроком є викид «журналістського розслідування», що його провело «Громадське телебачення». Щодо офшорів пана Порошенка. Провело відверто на замовлення, до того ж «розслідування» не витримує жодної критики в плані якості. Чоло лише варте звинувачення Порошенка в тому, що він відкривав офшор на цілих три тисячі (sic!) доларів в той час, як українські солдати гинули в Іловайському котлі. Журналістів «Громадського» чомусь не збентежило те, що злощасний той офшор відкривався 4 серпня, коли наші війська вели переможний наступ і брали в кільце Луганськ та Донецьк, а «котел» виник 28 серпня.

Але знов таки – хай. Нас не це цікавить. Нас цікавлять інші речі. Наприклад, звідки репортери «Громадського» отримали «матеріали». Виявляється – від найбільшої німецької газети «Süddeutsche Zeitung».

Не прискіпуватимусь з приводу того, хто звернув увагу журналістів «Громадського» Дмитра Гнапа і Ганни Бабінець на матеріали часопису, вважатимемо, що вони кожного дня уважно слідкують за його публікаціями, от вчасно й помітили коротеньку статтю. Ми спитаємо себе: а звідки «Süddeutsche Zeitung» отримала ці відомості?

І отут відкриваються цікаві подробиці: документи

«… панамской юрфирмы Mossack Fonseca, <…> были слиты анонимным источником» (http://economics.lb.ua/business/2016/04/03/331906_poroshenko_sozdal_offshor_perevoda.html).

О как! Мушу визнати, я не маю доступу до архівів панамської юрфірми. І журналісти хай навіть найкрутішої газети – теж. А хто має? Здобути хай навіть копії юридичних документів офшорної панамської компанії може лише розвідувальна служба. Не вгадуватиму якої країни, наголошу лише: в моїх очах такі «анонімні подарунки» викликають дуже великі підозри і панам з «Громадського», мабуть, треба би пояснити хто ті «анонімні доброзичливці».

Додам ще одне зауваження: відкриття офшорних рахунків та компаній є цілком законною справою. Не лише в Україні, але й в усьому світі. Людина є власником комерційних активів, які дають йому прибуток. Після сплати податків вона має право розпоряджатися своїми грішми (повторюю: своїми!) як йому заманеться: вивести в офшор на Віргінські острови; спалити, пожертвувати на АТО, покласти під матрац, пропити.

Жодного криміналу. Але чомусь вже почалися крики про імпічмент. Це пан Ляшко відреагував, не пройшло і доби. Звісно – це все піар і елемент тиску на президента. І тут ми підходимо до дуже важливого моменту.

Давайте спитаємо, чому саме зараз невідомі «добродії» надали «Süddeutsche Zeitung» документи майже дворічної давнини і чому саме зараз «Громадському» було замовлено викривальне розслідування?

Дві дати: 6 квітня і 8 квітня.

6 квітня в Нідерландах відбудеться референдум щодо затвердження Угоди про асоціацію між Європейським Союзом та Україною. Референдум не має прямої дії, тобто якщо голландці проголосують проти, це ще не означатиме денонсацію угоди урядом та парламентом. Проте це завдасть сильного удару по позиціям Україні в ЄС, а також по престижу особисто Петра Порошенка.

Саме цьому зараз Москва витрачає шалені кошти та зусилля, аби дискредитувати Україну в ЄС взагалі та в Нідерландах зокрема. Ні для кого не таємниця, що європейські газети зараз заполонили замовні статті щодо корупції в Україні. Саме – корупції, бо іншого українцям закинути неможливо.

І от якраз рівно за три дні до референдуму роздмухано скандал, котрий вже підхоплено російськими ЗМІ та переправлено в ті самі «ручні» газети Євросоюзу. Власне, оті «сенсаційні» документи панамської юрфірми «злили» саме в «Süddeutsche Zeitung» недарма: ця газета популярна не лише в Німеччині, але і в… правильно Нідерландах.

У світлі цього питання в тандемі з ким працюють окремі українські журналісти та політики, для мене особисто (ви, шановний Читач, можете мати стосовно цього власну думку) видається риторичним.

Ну і 8 квітня. Це фактично останній термін, коли може бути сформована коаліція. Ініціюючи численні «корупційні скандали», противники Порошенка роблять це задля того, аби поховати його зусилля на цьому напрямку.

Ми ще побачимо, як потужно буде рознесено українським інформаційним простором «поразку» і навіть «зраду» Порошенка, якщо Голландія проголосує проти Асоціації. Оце й буде апогеєм цькування президента.

Зараз в Україні існує кілька політичних угруповань, які переслідують свої егоїстичні цілі. Хтось (Тимощенко, Вілкул, Садовий, Медвдчук) шалено б’ються за те, аби Україна пішла на дострокові вибори. Розрахунок простий: їхній електора відмобілізовано: бабусі та упороті тітоньки прийдуть голосувати за «Опозиційний блок» та «Батьківщину»; «Самопоміч» також зможу мобілізувати «сій» електорат в одній окремо взятій області. А от люди, переважно молодь, котра традиційно підтримувала того ж Порошенка та його політ силу, зусиллями численних найманих журналістів та блогерів введена у стан розчарування та зневіри і на вибори просто не піде.

Що за тим настане?

Я дуже боюся, що в разі здійснення цього сценарію, ми втратимо державу. Бо я вже бачу, як поволі оформлюється нова «коаліція» з колишніх регіоналів, людей Тимошенко, Садового і Коломойського. Дніпропетровськ та Кривий Ріг в цьому плані є пілотним проектом, «пробною кулею»: чи проковтне суспільство такий альянс, якщо його пояснити «жорстокою необхідністю». Суспільство, здається, проковтнуло.

Різні бутусови-гнапи-бабінець-лещенки в такому випадку швидко пристосуються; зрештою, такі «кадри» потрібні будь-якій владі.

Та і народ пристосується. Пригадуєте роман братів Стругацьких «Важко бути богом», там після перевороту й приходу до влади Ордену, дона Румату питає один коваль: Як ви, пане, гадаєте – пристосуємося? На що той відповів щиро: пристосуєтеся, Ордену теж їсти-пити треба.

Отам, в Ордені й шукайте замовників полювання на Порошенка.

А якщо подивитися ширше – то полювання на Україну.

Не дай Бог…

З великим «рошенівським» привітом,

ПАВЛО  ПРАВИЙ