"Сакральність" по-кремлівськи

Якось Володимир Володимирович Путін, виступаючи перед депутатами Державної Думи Російської Федерації оголосив Крим «сакральною російською територією»:

В Крыму, в Херсонесе, крестился князь Владимир, а потом крестил Русь. Изначально первичная купель крещения России – там» (http://fakeoff.org/history/-moskva-nash-ili-pochemu-nado-vernut-moskvu-krymu).

Не будемо зараз про те, чи насправді чи насправді Володимир приймав особисте хрещення в Херсонесі (нині Севастополь) та потім хрестив Русь – щодо цього історики мають обґрунтовані сумніви. Давайте уявімо, що все так і було, як пише «Повість минулих літ».

Але і тоді навіть школяреві зрозуміло, що Херсонес «первичная купель» хрещення не Росії, а – Русі. Року 988, коли Володимир начебто приймав хрещення в Херсонесі, Москви ще не існувало. На її місці булькало зелене болото. І булькатиме ще довгих 160 років. Це якщо брати офіційну дату заснування Москви. Є відомості, що це місто було засновано значно пізніше – за часів Золотої Орди (1272 рік). До речі, з мови фіно-угрів Москва і перекладається як «болото».

Населення місцевості навколо річок Москва, Волга, Ока у той час було не слов’янським, а – фіно-угорським: меря, мокша, ерзя, мордва тощо. Тамтешні землі не мали жодного стосунку до Русі, що підтверджують давні літописи.

«Суздальський літопис: «Літо 1180. Іде князь Святослав со половци і черніговци із Русі на Суздаль ратью» <…>

Іпатіївський літописний звід «Літо 1155. Юрій іде із Суздалі на Русь і прийде Києву» <…>

Та й сам Юрій Довгорукий у 1135 р., в Суздалі сидячи, журиться, що «немає частки в Руській землі мені і моїм дітям!»  (Г. Могильницька. Міфотворчість як обґрунтування історичного мародерства).

Території ті не Русь – вони були колоніями Русі, що називалися Залісся, про що свідчить, наприклад, назва міста Володимир-Заліський, заснованого нащадками князя Володимира.

Зрештою, Володимир Великий був не московським, а – київським князем. Зрештою, Володимир вивіз священні реліквії – мощі святого папи Климента І з Херсонесу не в Москву (якої не було), а – до Києва. Це зараз покровителем Києва вважається архангел Михаїл, а в Х-ХІІІ ст. заступником міста був саме св. Климент. Тож для кого Крим «сакральна територія»?

Виправдовувати захоплення Криму в 2014 році тим, що там 1026 років тому хрестився київський князь, праправнук якого, теж київський князь Юрій Долгорукий заснував Москву, яка хрестилася від Києва – це, вибачте, до психіатра! За логікою Володимира Володимировича Путіна, Болгарія негайно має піти на штурм Стамбула, бо саме в Костянтинополі хрестився болгарський цар Борис.

Скажуть: Москва є спадкоємницею Києва, бо після монголо-татарської навали слов’янське населення Русі, рятуючись від загарбників, переселилося в землі Московії. Це відомий міф. Саме – міф. Бо важко собі уявити, щоб слов’яни з Києва «рятувалися» у Москві, яка не лише була під владою Золотої Орди, але й центром одного з її улусів.

Московські царі просто взяли й самі себе оголосили спадкоємцями від Києва. А вже Петро І в 1721 році перейменував Московське царство на Російську імперію.

Називати сучасну Росію «спадкоємницею» Русі, а тим більше претендувати на Крим через те, що там хрестився Володимир, князь київський – це кричущий історичний і правовий нігілізм. Колись територія Іспанії входила до Римської імперії. Так само, як Англії, Франції, Німеччини. Але нікому в Лондоні, Парижі, або Мадриді не спадає на думку геніальна ідея оголосити себе спадкоємцем Римської імперії й кинути війська на захоплення, скажімо Сицилії.

В історії людства був лише один товариш, котрий оголосив свою державу спадкоємницею Римської імперії – румунський диктатор Чаушеску. Як і де закінчив своє життя претендент на «римський спадок» відомо усім.

Але й досі в Румунії існують глибоко маргінальні політичні рухи фашистського спрямування, котрі мріють про Велику Румунію. Цікаво, що їхні представники є стійкими прихильниками Путіна і навіть освятили своєю присутністю фальшивий «референдум» у Криму в якості «міжнародних спостерігачів».

До речі Крим – не єдиний, претензії до якого російський шовіністичний імперський бомонд обґрунтовує «сакральністю». Стамбул (колишній Костянтинополь) для них теж «сакральний». Тому і його бажано «визволити». Цього прагнули ще російські царі, починаючи з Миколи І.

Цікаво, як вкладається у свідомість російського президента факт, давно відомий історикам: Володимир прийняв християнство від Херсонесу-Корсуня саме тому, що воно відрізнялося від православ’я костянтинопольского обряду?

«Особливості херсонського християнства мали істотний вплив на становлення нової релігії на Русі. Київський двір від перших днів існування державної християнської організації на Русі прагнув здійснити низку заходів, спрямованих на обмеження церковно-політичного диктату Візантії» (Історія Криму в запитаннях та відповідях, К., - 2015).

Саме тому, до речі, перші документально відомі кам’яні храми Києва – Церкву Богородиці (Десятинна) та Святу Софію Київську побудовано не за візантійськими церковними канонами. Оголошувати себе правонаступником Візантії й костянтинопольского православ’я й одночасно твердити про «сакральність» Херсонеса-Корсуня – це історичний нонсенс.

Проте Путіна В.В. мало хвилюють такі «дрібниці». Протиріччя і нестиковки демонстративно ігноруються, натомість вигадуються історичні міфи, над якими сміється увесь світ.

Путіну байдуже. Бо для нього «сакральність» Криму полягає лише в тому, що під цю байку можна прихопити ще трохи чужої землиці. Адже Чаушеску теж серйозно не ставився до тези «Румунія – нащадок Риму»; Чаушеску використовував її як інструмент, як пропаганду, що мусила викликати у підданих почуття гордощів. Гордощі злиденного населення за державу замість масла – це старий прийом диктаторів.

Деяким політикам, що полюбляють «мочити в мортирах» треба б пам’ятати, що вождя «Великої Румунії» було розстріляно не де-небудь, а біля стіни солдатського туалету. Історичний факт.

ПАВЛО  ПРАВИЙ

для газети "Поліські новини"