Сьогодні – друга
річниця від дня інавгурації президента України П.О. Порошенка. Звісно, багато хто говоритиме про успіхи, а
ще більше – про невдачі його на цій посаді. Дозвольте і мені оцінити діяльність
нашого президента за 12-бальною шкалою. Спробував уникати особистих вподобань,
бути максимально об’єктивним навіть
прискіпливим. І от що вийшло.
Передусім про критерії оцінки. Беру лише ті сфери, за які
прямо відповідальний президент: силовий блок, АТО, національна безпека,
зовнішня політика та додам до цього ще й політику кадрову. Не можна вимагати
від президента прямої відповідальності за те, чим мають опікуватися парламент
та уряд. Не забуваймо – у нас парламентсько-президентська республіка і
«головними» в країні є Рада та кабмін.
Звісно, усі і питання тісно переплітаються і оцінка
національної безпеки неможлива без розгляду ситуації в правоохоронних органах
та війську, так само як не можна від решти відділити роботу з кадрами. Але
давайте спробуємо.
Силовий блок (без Збройних Сил).
Не секрет, що силові структури в Україні за 25 з гаком
років перманентних «реформ» вкрай корумповані та малоефективні. З однозначного
позитиву, який видно неозброєним оком, можна згадати хіба що нову патрульну
поліцію.
Одначе якщо не бачиш – це не означає, що цього немає.
Поступово, «точково», але все ж вводиться до керівництва середньої ланки
поліції «свіжа кров» з числа вояків АТО. «Чистка» лав, коли корупціонерів та
хабарників, причому не з числа сержантів «беруть» щоденно потроху триває.
Реформи у слідстві, департаменті громадської безпеки, карному розшуку повільно,
але все ж просуваються.
Головний камінь спотикання – кадри. Можна звільнити тисячі
людей – звідки набрати нових? Як казав герой одного американського роману:
поліція - вона з народу, і якщо народу нас такий - де взяти кращих?
Плюс проблема судів. Якими б гарними не були слідчо-оперативні
підрозділи та прокуратура, але якщо суди, використовуючи формальні зачіпки,
випускають відвертих злочинців – це вже питання не до правоохоронців.
Для мене особисто головним чинником є те, що знайомі
поліцейські чини з числа «старих кадрів» рівня начальників міськ-райвідділів та
навіть УМВС в областях скаржаться на те, що «усе розвалюється» - це найкращий
показник того, що зміни йдуть, хоча й не так швидко та радикально як хотілося
б.
Окреме питання про Генпрокуратурі. Це мафія в мафії,
зламати її зовсім не просто. І знов-таки кадрове питання. Вважаю Луценка
помилкою президента. Не вірю, що старий хабарник і корупціонер зможе побороти
хабарництво і корупцію. Знов таки – кадри, кадри…
В цілому, мав намір поставити за цей сегмент роботи
президенту «шістку», але в останній момент він трохи «набрав вістів»,
продавивши судову реформу, яку (це рідкісний випадок) гарно оцінили експерти як
в Україні, так і в ЄС, США, «Венеціанській комісії». Скільки нервів,
компромісів та угод з дияволом це йому вартувало – можна лише здогадуватися.
Тому ставлю пану Порошенко за його роботу в
правоохоронній системі – 7 балів.
Збройні сили.
Один з найбільших успіхів Порошенка як
Головнокомандуючого. Тут нема чого навіть додати. Відновлення армії практично
«з нуля» менш ніж за 2 роки шокувало навіть багатих американців. А вже
американські генерали знають толк в цьому питанні.
Чистка генералітету. Чистка офіцерського корпусу від
російської агентури. Впровадження до Генштабу (нечуваний випадок!)
«волонтерського десанту», який доволі успішно бореться із зловживання у сфері
матеріально-технічного забезпечення – це все плюс, хоча й не без погрішностей.
Тут ставлю тверді 10
балів і хай хтось скаже, що я зависив оцінку. Може, навіть, навпаки.
Антитерористична операція. Давайте
домовимося одразу: оповіді фельдмаршалів диванних військ про те, що треба
розірвати дипломатичні стосунки з Росією, оголосити військовий стан і кинути
армію в наступ на Донецьк і Луганськ – це до психіатра.
Були поразки, були перемоги. Головне, що вдалося зупинити
потужну російську машину і не дати досягти головної мети Путіна – загарбання
Півдня та Сходу України. А якщо противник мети не досяг – це значить що ви
здобули перемогу. Наразі маленьку, але дуже важливу. Час грає проти Путіна.
Росія слабшає, ми – сильнішаємо. За нами численні союзники, за Кремлем –
нікого. Зараз Москва знаходиться у стані Германської імперії у 1918 році:
фронти стоять на місці, але стратегічний програш вимальовується все чіткіше і
вже недалеко до Версалю.
За витримку, тверезий розрахунок, вміння тримати удар, не
йти на провокації «яструбів», твердо керувати армією (при цьому знову ж таки не
без деяких негативних речей) ставлю Петру Олексійовичу за АТО 9 балів.
Національна безпека.
Складне питання. Тут кілька напрямків: антитерористична
робота (попередження терактів поза зоною АТО), боротьба з ворожою агентурою, інформаційна
безпека.
І якщо з першими двома президент в цілому впорався (хоча
агентів ще чистити й чистити – це не така вже й проста річ, бо гарного агента
ще спробуй вияви), то в сфері інформаційної безпеки майже цілковитий провал.
І справа тут не в бідноу «Мінстеці», бюджету якого
вистачає хіба що на не надто «жирну» зарплатню усім працівникам міністерства –
аж 26 особам. Справа в глобальному ставленні держави до цього питання. Перо –
зброя страшніша за ядерну. Очевидно, розуміння цього у президента поки немає,
або він відклав це питання в «довгий ящик».
Нам потрібне потужне видавництво, яке б витіснило й
замінило на ринку російську книжку, в т.ч. російськомовні видання. Нам потрібні
фільми, серіали – та «попса», що формує масову свідомість. Нам потрібен
інформаційний тиск на окуповані території та протидія російській пропаганді, в
т.ч. на Заході. Нічого цього не спостерігаю.
Коротше кажучи, ставлю слабенькі 6 балів і то лише тому,
що у Львові, Києві, Харкові, Маріуполі не лунають вибухи на ринках і в церквах
Київського патріархату, наприклад і сяк-так, але потроху вичищається агентура
ФСБ та ГРУ.
Зовнішня політика.
Тягнеться рука поставити максимальну оцінку, але не буду.
Бо 12 балів – це ідеал, а ідеалів не буває апріорі. Разом із тим мушу
констатувати, що як на мене, у сфері зовнішньої політики П.О. Порошенко зробив
все, що міг, і трохи більше. Вперше за всю історію незалежної України ми з
об’єкта міжнародної політики перетворилися на її суб’єкта. Нам вдалося не лише
сформувати Антипутінську коаліцію, а що більш важливо і набагато важче –
утримати її від розпаду до сьогодні.
Шалені гроші, що їх кинув Путін на пропаганду «зради»
навколо «Мінська», на купівлю українських журналістів, політиків і цілих
політичних партій, єдиним завданням яких є знищення «Мінська», котрий, мов
жорна, тягне Росію на дно – тому свідчення.
Отож – 11 балів.
Кадрова політика.
Найболючіше і най дратівливе питання. З одного боку
спостерігаємо позитивні моменти – пошук спеціалістів навіть за кордоном, з
іншого – низку не зовсім зрозумілих кадрових рішень.
Звісно, шалений дефіцит кадрів присутній. Дуже важко
знайти патріотичних, чесних і водночас професійних і досвідчених чиновників.
Досвідчені – всі з когорти Кучми-Тимошенко-Януковича. А гасло: «Дайош
патріотів, хай навіть і не професіоналів – навчаться» тут не підходить. Бо
країна – на секундочку – воює у стані перманентної фінансово-економічної кризи.
Ми просто не маємо часу на експерименти. До того ж немає гарантії, що
«недосвідчені, але патріотичні й чесні» несподівано виявляться не такими вже й
чесними та патріотичними. Швайку, Кошулинського, Махніцького, Ярему ми ще не
забули.
Ще можна зрозуміти Авакова (президентська квота) на
посаді міністра Внутрішніх справ – це ціна «Народному фронту» за коаліцію. Але
досі переконаний, що Юрій Луценко в кріслі Генпрокурора – велика помилка
Порошенка, яка йому ще відгукнеться. Буду дуже радий стосовно нього помилитися.
Низка керівників поліції в областях, особливо Донецькій та Луганській – теж
викликає багато запитань.
Довго коливався між «шісткою» та «сімкою». Схилявся до
першого варіанту. Проте порадившись із товаришем, який є членом Радикальної
партії, тобто апріорі не є прибічником Порошенка, все ж схилився до його
оцінки: слабенькі, але все ж 7 балів.
Отже, що ми маємо на виході? Як вивести середній бал? Що
переважує, які сфери діяльності, які критерії? Вирішив не вигадувати велосипед
і видати середнє арифметичне. Клянуся всіма «барбарисками» компанії «Рошен»:
беру в руки калькулятор, ще не знаючи, що вийде.
Порахував. Вийшло 8.33
бали.
Тверда «вісімка».
Хай хто як хоче, так і сприймає це моє ЗНО.
Особисто я кричати «Слава» не збираюся. Бо очевидно, що
Петру Олексійовичу ще є багато над чим працювати і перспективи зростання над
собою в нього є. Але й кричати «всьопропаловсюдизрада» теж не можна. Оцінка
обидва цих висновки підтверджує.
Ми маємо поки що нічогенького президента. Самі дотягуємо
до якого І тих, хто сперечатиметься з 8.33 Порошенка – дуже прошу: поставте
поруч з вашою оцінкою його діяльності ту оцінку, на яку заслуговуєте ви. Аби
бути чесними.
ПАВЛО ПРАВИЙ
Тільки по Луценку не згодний. Ну такий я невиправний оптиміст.
ОтветитьУдалитьЗа все інше - пану Павлові щирий респект:-)
А може пан Павло щось більше знає відносно Луценка?Це однозначно одіозна особистість і те що він визиває симпатію в деяких категоріях громадян зовсім не значить ,що він на цю симпатію заслуговує.Час розсудить...і дай бог щоби пан Павло помилявся.
УдалитьЯ поважаю думку Павла Правого , але з ним не повнiстю згiдний . Луценко показує себе не погано . I вiн ще себе покаже . А за Президента я скажу так , що його заслуги в перетворенi України в Європейську державу великi . Враховуючи що президентом Петро Порошенко став у важкий для Україниї час я поставив би йому тверду десятку !
Удалить