Путін робить полякам аборт?

Пішла хвиля обурення проектом закону, який подано у польський Сейм щодо повної заборони абортів. Стогін іде страшний: не можна тепер навіть за медичними показниками позбавлятися дитини, переривати вагітність після зґвалтування тощо.

Лякають, що навіть (вибачте) викидень буде відтепер у Польщі каратися в`язницею.

«Що ж воно робиться?! Це дикунство! Середньовіччя!» - пішло по соцмережах.

Скажу зразу, аби не було питань і звинувачень: для мене проблема ця є дуже неоднозначною. З одного боку йдеться про елементарні права жінки на свободу прийняття рішення щодо того чи залишати дитину. З іншого боку йдеться про убивство. Так – убивство. Бо давно вже доведено, що дитинка в материнському лоні чує, відчуває, переживає; вона навіть голоси батьків розрізняє поміж іншими. Бажаючим раджу знати в інтернеті фільм про те, як поводиться дитинка, коли її убиває лікар. Моторошне видовище.

Проблема тяжка. Проте сьогодні я не про це. Я про те, чи лише захист прав жінки вивів на улиці польських міст людей і яка тут доля «політики». І тут відкриваються дуже промовисті для аналітика речі.

Цікаво, що в нас розганяється ця хвиля, за всіма ознаками з... Росії. Особливо старається така собі Эрика Юрьевна Эвер з «Эха Москвы». А до московських «новин» особисто я ставлюся з насторогою. Тим більше, що кричать про «дикунство» і «варварство» громадяни країни, в якій влада збирається не лише заборонити аборти, але й продаж контрацептивів. Чомусь пані Евер на акції протесту у Москві не виходить і до них не закликає – а тут Польщею опікується.

Дивно все це…

Отож, вирішив провести простеньку перевірку загального «алярму» і з`ясувалося...

З`ясувалося, що поляки не такі вже й дикуни, як їх намагається намалювати Москва. І закон той жорсткий, але не драконівський, і всі ті страшилки, що їх розповідають - м`яко кажучи, неправда. А ще з`ясувалося, що це - лише перше читання закону, його, як і належить, допрацюють  у парламентському комітеті. Тобто, якщо закон і надійде на кінцеве голосування, то в ньому неодмінно з`являться певні поправки.

А заразом дослідження вказали на тих, хто за усім цим стоїть. І ниточки тягнуться (як на мене) далеко за межі Польщі, до одного великого міста на річці, що називається Москва. Про це – трохи нижче, а поки що про сам закон і атмосферу навколо нього.

Про страшилки.

Перша.  Жінок, у яких стався викидень, будуть тягати по судах, прокурори досліджуватимуть, чи мати не навмисно це зробила.

Насправді: 

«Це твердження також неправдиве. Правда, що поправка до Закону в п 152 § 2. передбачає за ненавмисне вбивство зачатої дитини покарання до 3 років позбавлення волі, але в тій же статті в § 6 укладачі підкреслюють, що «не підлягає покаранню матір зачатої дитини, яка здійснила діяння, вказане в § 2», тобто викидень, бо «замало спала, або їздила на велосипеді…», іншими словами, це призвело до викидня через ненавмисні дії. Крім того, в Польщі діє принцип презумпції невинності (http://www.credo-ua.org/2016/10/165922).

Як бачимо, все трохи не так, як хтось намагається показати це і у Польщі, і в Україні.

А от головна страшилка:

Новий закон змушує жінок ризикувати своїм життям, тому що говорить про необхідність виносити плід до терміну, навіть якщо це призводить до загибелі матері та плоду.

Насправді (виділення курсивом моє – П.П.): 

«Це неправда. Відповідно до законопроекту, такої необхідності не існує. Доступним є будь‑яке медичне лікування, спрямоване на порятунок життя вагітної жінки, навіть якщо побічним ефектом є смерть плоду.

В обґрунтуванні проекту це чітко підкреслено, й така можливість випливає з Конституції — це конфлікт еквівалентних прав (права на життя) двох рівною мірою захищених законом осіб — матері та дитини. Однак там виразно підкреслено доцільність конкретних методів лікування для збереження життя матері.

Положення тільки виключає можливість превентивної смерті однієї особи задля порятунку іншої. Якщо зачата дитина помирає внаслідок дій для порятунку життя матері — справа не підлягає кримінальній відповідальності, тому що це не аборт» (там само).

Хто і навіщо малює усе чорними фарбами і загострює ситуацію? Хто розповідає те, чого немає у законі? Не нагадує події в Україні минулого року, коли деякі політичні сили розхитували ситуацію, розповідаючи що у проекті закону про «особливий статус» Донбасу передбачено повну і цілковиту амністію бойовикам, і що Захарченко та Безлер сидітимуть у Верховній Раді?

А тим часом експерти спеціально підкреслюють, що стосовно закону про аборти у Польщі:

«Усі аргументи, що це положення прирікає матір на смерть, — сильно перебільшена істерія» (там само).

І от тепер ми маємо подумати, хто і навіщо розганяє цю істерію. Висуну власну гіпотезу – хай навіть мене звинуватять у схильності до теорії змов.

Цікаво, що раптом на вулиці польських міст хтось масово вивів сто тисяч людей. Особисто мене (може я не правий) напружує контингент протестувальників. Разом з нормальними громадянами там опинилися «ліваки», анархісти та інші специфічні маргінали, яких підгодовує Москва. Одночасно акції протесту підтримали певні сили у Нідерландах та Брюсселі, що свідчить про добру координацію між організаторами. У Познані група молодиків-анархістів закидала камінням та пляшками поліцейських, через що п’ятеро з них отримали поранення. Знов-таки нічого не нагадує з українських реалій?

Зверніть увагу на вік протестувальників. Жертви маніпуляцій? На чий заклик вони прийшли? Хто за цим стоїть? 

Тут є одна деталька. Скандал навколо цього закону педалює польська опозиція. Зокрема, чи не головним рупором «Чорного протесту» проти закону є «Газета виборча». Її головний редактор Адам Міхник є близьким приятелем ще по спільній діяльності в профспілці «Солідарність» колишнього президента Польщі Броніслава Коморовського.

Редакія "Газети Виборча". Трудовий колектив проти заборони

абортів. Отут питання: ЗМІ мають бути до подібних речей

нейтральними, бо ось ткою поведінкою журналісти стають на

бік однієї з частин суспільства, адже прихильників закону в країні

чимало. Десь половина. Якщо ви підтримуєте яусь сторону -

робіть це поза межами редакії, як пересічні громадяни. Тут 

найпопулярніша газета відверто на боці однієї з груп. Скільки

тут "політики"? Виходить, питання з журналіськими стандартами

актуальне не лише для України?

Це той самий Коморовський, який заступив посаду президента після таємничої загибелі під Смоленськом Леха Качинського. Той самий, якого зараз звинувачують у змові з Путіним щодо фальсифікації відомостей про «авіакатастрофу». Поки що тільки у пресі, однак…

Однак нам добре відомо, що кілька місяців тому польська влада поновила розслідування і вже оголошено, що знайдено ключові докази того, що катастрофа літака з президентом Польщі на борту під Смоленськом не була трагічною випадковістю. Якщо це так, то панові Коморовському дуже не позаздриш – перед ним маячить перспектива сісти до в’язниці за змову з Путіним.

І мене особисто чомусь не дивує, що саме «Громадянська платформа», яку очолює пан Броніслав, ось вже півроку (який збіг у часі, чи не так?) намагається будь-що довести в країні ситуацію до вибухової. Саме за ініціативи цієї партії Сеймом було прийнято скандальну постанову про визнання трагічних подій на Волині у 1943 році «геноцидом польського народу». Саме ця партія вимагає відставки міністра оборони Польщі Антоні Марцєвичу якраз напередодні саміту НАТО у Варшаві. Саме я партія вимагала  скасувати і сам саміт.

Прем’єр-міністр Польщі Беата Шидло давно заявляє

«… що опозиція у Польщі нині є безвідповідальною» (http://www.polradio.pl/5/38/Artykul/260260).

Знов-таки чи не нагадує ця ситуація реалії з українськими опозиціонерами з однієї дуже відомої партії, яку очолює одна дуже відома жіночка, до якої також багато претензій щодо її шашнів з Путіним?

Кому як, але особисто в мене виникає стійка підозра, що польська опозиція нині діє в одній упряжці з Кремлем. Путіну будь-що треба викликати розбрат між українцями и поляками. Стараються щосили. З тієї ж опери й інспірована Кремлем постанова Сейму про геноцид поляків у Другій світовій війні. А ще Путіну потрібно спровокувати політичну кризу у самій Польщі. А ще Путіну потрібно будь-що торпедувати висновки комісії з розслідування авіакатастрофи під Смоленськом, так само як і для пана Коморовського це питання життя та смерті, а заразом і для його партії.

Катастрофа у Смоленську. Чи не вона є причиною нинішніх виступів

проти діючої влади у Польщі? 

Давайте зайдемо в інтернет, давайте поглянемо коли Броніслав Коморовський востаннє критикував Путіна. Липень 1915 року; 6 серпня 2015 року пан Броніслав полишив посаду президента Польщі й після цього мов відрізало. Чи не пов’язано це з тим, що у лютому 2016 року було відновлення слідства по Смоленську?

Тоді новопризначений міністр оборони (той таки Марцевич, якого так наполегливо цькують опозиціонери) висловився жорстко:

«Треба однозначно наголосити, що було приховано основні факти й інформацію, що корінним чином змінює сприйняття подій", - наголосив він. Серед них міністр назвав, зокрема, знищення понад 400 звітів і карт інформації, які в день трагедії доставили в Генштаб Збройних сил Польщі, а також звіти державних інституцій і спецслужб, які показують, що були спроби унеможливити отримання правдивої інформації. Новий рапорт дозволить з'ясувати: «що сталося» і «хто за це відповідальний» (
Більше читайте тут: http://tsn.ua/svit/u-polschi-ponovlyuyut-rozsliduvannya-aviaktastrofi-litaka-kachinskogo-584707.html).

Хто ж був міністром оборони, який знищив ті звіти? Ним був соратник Коморовського по партії «Громадянська платформа» Радослав Сікорський. Хтось має сумніви, що зробив він це не за власної ініціативи, а за команди шефа?

Чи не тут таємниця того, чому останнім часом у Польщі раптово спалахнули пристрасті у політичному бомонді? Чи не через це партія Коморовського вимагає відставки очільника оборонного відомства Польщі? Чи не це штовхнуло його до змови з Кремлем?

І ще одне питання: мені одному здається, що в Україні ми також щось подібне спостерігаемо в опозиійному бомонді?

Знаєте, у криміналістиці є таке поняття – почерк злочинця. Тобто будь-який шахрай навіть підсвідомо діє одними й тими самими методами, які прив’язують до нього цей або той злочин.

Як на мене, і у Польщі, і в Україні такий почерк прослідковується чітко. І цей почерк належить любителю лабутенів та грецьких амфор. Це його улюблена стратегія – використовувати п’яту колрну всередині тієї або іншої країни на свою користь.

ПАВЛО  ПРАВИЙ