Общее·количество·просмотров·страницы

суббота, 14 марта 2020 г.

ЯК З ЯРОСЛАВА МУДРОГО ТАБАЧНИК РОБИВ "ВЕЛИКОГО УКРАЇНЦЯ"


Це сталося 17 травня 2008 року. У прямому ефірі на телеканалі «Інтер» було названо переможця проекту «Великі українці».


З величезним відривом (648 тисяч, або 40%) голосів ним став Великий князь Київський Ярослав Володимирович («Мудрий»). Для порівняння: знаменитий лікар Микола Амосов, який опинився на другому місці, набрав лише 19,88% голосів, а Степан Бандера, який «фінішував» третім – 16%.

Одразу ж спалахнув скандал. Лише за два дні до закінчення проекту, як зазначав шеф-редактор проекту «Великі Українці» журналіст Вахтанг Кіпіані, зі значним відривом лідирував Степан Бандера. Але протягом останнього дня голосування за кандидатуру Ярослава Мудрого надійшло 550 тисяч голосів, хоча за увесь попередній місяць — лише 60 тисяч.

Те, що відбулися маніпуляції, заговорили й інші керівники проекту. Телеведуча Ганна Гомонай після оприлюднення результатів голосування заявила про необхідність перерахунку голосів та проведення на телеканалі «Інтер» службового розслідування про ймовірні фальсифікації. Кіпіані оголосив, що про підтасування голосів на користь деяких кандидатур було відомо ще до закінчення проекту.

У фальсифікації прямо звинуватили одіозного українофоба Дмитра Табачника, який саме й був куратором проекту «Ярослав Мудрий». Писали про 200 тисяч СМС, що їх начебто було надіслано з 80 мобільних номерів на користь Ярослава Мудрого, завдяки чому він перемістився з четвертого місця на перше. Було оприлюднено навіть інформацію про те, що кудись «зникла» частина голосів, відданих за інші кандидатури. Зазначали й причину оборудки – за будь-яких умов не допустити перемоги Степана Бандери.

Проте, незважаючи на більш ніж сумнівні маніпуляції навколо цього проекту, результати опитування так і не було скасовано. Таким ось чином Ярослав Мудрий став «найвеличнішим» з українців, випередивши не лише Бандеру, але й Тараса Шевченка, Богдана Хмельницького, Івана Мазепу, Лесю Українку. «Хреститель Русі», князь Володимир Великий посів лише 16 сходинку рейтингу.

Але що пересічним українцям відомо про Ярослава Мудрого? Майже нічого. Лише кілька рядків із шкільного підручника, де його хвалять за «мудрість», ученість, називають «хоромником», тобто розбудовником Києва та Русі загалом і стверджують, що за його часів «Русь досягла апогею свого розвитку».

А ще Ярослав був «тестем усієї Європи», віддаючи своїх доньок за королів околишніх і зовсім далеких держав. Обов’язково – про Анну, «королеву Франції» згадують. Про «перший письмовий звід законів Русі» - знамениту «Руську правду», створену Ярославом; про побудову ним святої Софіі Київської та Золотих воріт; заснування першої на Русі бібліотеки тощо.

І отут доводиться замислитися. Надто у професійних істориків Ярослав «білим і пухнастим» виявляється. Крила – мов у янгола. Навіть Володимир Великий тьмяніє на його тлі. А нас гіркий досвід переконав: якщо російські/радянські історики когось хвалять – будьте насторожі.

Підозри про те, що князь Ярослав Мудрий насправді, м’яко кажучи, ані мудрістю, ані лагідністю характеру, ані високими моральними якостями не відрізнявся, у мене виникли давно. То тут, то там випливали примітні й не дуже факти і фактики, які спочатку тихенько шепотіли, а потім і на увесь голос кричали: тут щось не те! А потім, у процесі роботи над книгами «Святослав, каган русів. Убитий та оббреханий» і «Володимир. Хрещення брехнею» цих фактів накопичилося стільки, що само собою прийшло рішення про окреме історичне розслідування на тему справжнього обличчя цієї історичної постаті.
І обличчя те виявилося страшним…

Ця книга буде для когось несподіваною й навіть викличе обурення: на святе замахнувся! Бо в школі нас учили іншому. Дійсно, вчили. І вчать. Але питання: навіщо? Що приховували за отим відлакованим глянцевим образом «великомудрого» князя? Навіщо брехали й брешуть?

Я – з легкої руки професора Борисової, маю почесне звання «наукового хулігана», котрим вельми пишаюся. Не наполягаю, що в усьому на сто відсотків правий. Але я узяв на себе місію бути провокатором, який  ставить перед професійними істориками незручні запитання, на які вони (та й ми усі) маємо шукати відповідь.
Що ми, вельмишановний Читач, і спробуємо зробити разом.

Сторіччями, виконуючи замовлення влади, професійні історики малювали Русь ІХ-Х століть як дику язичницьку країну, що торгувала виключно медом диких бджіл, воском диких бджіл, шкурками диких білок та не менш дикими рабами. Яка не знала математики, письма, будівництва храмів; у якій жили дикі бородаті словени і не менш дикі та бородаті варяги-нормани, котрі не чули про Христа.

І що лише 988 року (практично останньою в Європі) Русь хрестив Володимир Великий. Який, незважаючи на охрещення, все ж залишався у значній мірі диким і якби не царівна Анна, котра впроваджувала на Русі християнство і будувала храми, – зовсім запаршивів би.

А син Володимира – Ярослав справу не стільки батька, як Анни продовжив і вивів Русь до списку хоч і не зовсім цивілізованих, але усе ж християнських країн. А ще остаточно дав відсіч підступним  католикам, котрі хотіли перетворити святий народ Русі на рабів. Знову-таки, знищив підлого Святополка Окаянного, братовбивцю і зрадника, який працював на тих католиків.
І отут – стоп!

Бо насправді істина далеко за межею того, що говорять і пишуть про князя Ярослава, чиє обличчя, намальоване радянським фальсифікатором Михайлом Герасимовим, ми бачимо на двогривенній монеті. І Русь не була ані дикою, ані язичницькою. Просто практично усі свідчення про неї, - справжні, а не вигадки ворогів українського народу, понищено...



"ЯРОСЛАВ. ОСТАННІЙ КАГАН РУСИ". 

Історико-публіцистичне розслідування, 199 с., мова українська, 180 грн.

Як придбати цю книжку?
Надсилаєте її вартість на карту Привату 5168 7554 1974 6538, повідомляєте про переказ і бажання мати книгу на ел. адресу: urtab@ukr.net
Зазначте свої ПІБ, номер тел., місто та номер відділення Нової пошти і чекайте на СМС з повідомленням про те, що книжка вже до вас приїхала.

P.S. Особисте прохання до друзів, які передплатили книгу, але з якоїсь причини її не отримали – зверніться на ту саму електронну адресу з листом.

Комментариев нет:

Отправка комментария