Вони
могли стати справжніми королями українського неба. Вони мали б стати попередженням
і загрозою всім, хто посягає на нашу волю і нашу землю. Натомість вони володарюють
в небесах інших країн…
Планував
написати про коронацію князя Данила Романовича, яка відбулася в цей день, 7
жовтня 1253 року але… Але всі про це знають, а відтак сюжет втрачає для автора
половину своєї привабливості, якщо не знайдено якоїсь особливої «родзинки». Тому
поговоримо про інших королів, які не відомі більшості українців. Саме 7 жовтня
2001 року заслужений льотчик-випробувач СРСР Полуйчик Станіслав Дем'янович вперше підняв у небо перший вертоліт, якого було
розроблено і побудовано в незалежній Україні.
АК1-3 «Слава» відноситься до класу легких гелікоптерів, які є
дуже популярними у військових, бізнесменів, правоохоронців, рятувальників та
іншого подібного люду в розвинених країнах. «Слава» є відповіддю тим, хто не йме віри у науковий,
технічний та технологічний потенціал України, адже ця машина відноситься до
найкращих зразків передової технічної думки. Про вертоліт дуже схвально
відгукнувся син знаменитого українського конструктора Ігоря Сікорського –
Сергій Сікорський. Маючи широкій вибір, 5 цих гвинтокрилів купив Альберт Кусто –
родич знаменитого Жака Іва Кусто. «Слави» літають в небі 15 країн, в т.ч. таких
відомих власними
гелікоптерами, як США, Італія, Франція…
Цікаво,
що «Славу» розробляли і втілювали у метал і пластик не в Києві, не в Донецьку,
Харкові або Львові, а – у «провінційній» Полтаві.
Вертоліт
вийшов настільки вдалим за співвідношенням ціна-якість, що ним дуже зацікавилися
за кордоном. Ще б пак: «Слава» в базовій комплектації коштувала (ціна 2011
року) 150 тис. доларів, в той час, як її закордонні конкуренти
Robinson R22 -
258 тыс., а Sikorsky S-300 – 300 тыс. Справжній король
неба – легкий, компактний, маневрений, потужний.
Окрім
приватних осіб та компаній, вертоліт купували й державні агенції, зокрема – департамент
сільського господарства Узбекістану. В
2009 році ліцензію на виробництво «Слави» придбав Іран, і того ж-таки року
сталася приємна, але водночас і ганебна для України подія: 100% акцій
полтавського «КБ Аерокоптер» - розробника «Слави» було придбано дубайською компанією
Perla Group International. Таким чином, високий рівень українського наукового і
промислового потенціалу визнано у світі, а з іншого - Україна як держава
втратила права на всі розробки полтавських конструкторів.
Втім, «Слава» - не єдиний український гелікоптер
подібного класу. Цім же конструкторським бюро, на базі АК1-3 розробляється
більш потужна машина – «Вітязь». У 2004 році здійснив свій перший політ
вертоліт іншого українського КБ «Вертикаль» (Бородянка, Київська область) – КТ-112 «Кадет» (в іншій модифікації – «Ангел»). У порівнянні зі «Славою» - це ще
більш досконала і функціональна машина. Швидкість – до 200 км/год при
максимальній висоті польоту 4 тис. метрів та висіння – 1200 метрів; радіус
польоту 400 км; здатність сідати і підніматися з будь-якого типу ґрунту, в т.ч.
болота робить машину незамінною в якості патрульної, рятувальної,
розвідувальної, евакуаційної, санітарної, тощо.
http://kharkov.all.biz/vertolet-ak1-3-g72807
АК1-3 «Слава» на служюі в МВС
http://4701.ua.all.biz/vertolet-kadet-kt-112-g49435
Це не кращий зразок західних технологій. Це український
вертоліт КТ-1122 "Кадет" в польоті.
У 2011 році здійснив свій
перший політ Skyline SL-222 (ООО ОКБ "Горизонт", м. Київ) – двомісна машина просто неземної краси, машина, що
начебто зійшла зі сторінок фантастичних романів. Цей вертоліт спроектовано за
класом «А», тобто – для дуже багатих людей. Однак це не означає, що він (у спрощеному, а значить - здешевленому варіанті) не може
служити в армії. Особливість Skyline SL-222 – він настільки просторий, що в ньому комфортно людям двометрового
зросту. До речі, це – перший і поки що єдиний
у світі гвинтокрил класу «А».
http://www.skyline.ua/SL-222.html
До речі, виготовляються "Skyline" і у 5-місному варіанті, тобто -
якраз для невеликої диверсійно-розвідувальношрупи у повному бойовому спорядженні
Натомість
в Росії, яка хизується власною величчю… Натомість в Росії за всі часи
розроблено і побудовано один легкий вертоліт. Повторюю: одна штука! Возять по
авіасалонам. Зовнішній вигляд цього «чуда техніки» говорить сам за себе –
зацініть і подумайте над можливостями корита з претензійною назвою «Беркут-ВЛ».
Російський "Беркут". Для кого його
проектували? Для двох ліліпутів? Швидкість - менша за
"Славу", потужність двигуна - менша, вантажопід`йомність -
менша. Єдине - летіти може далі - очевидно дається взнаки,
що рлраховано його на нафтових баронів Сибіру. Щоправда ті поки що
воліють купувати українські та американські гвинтокрили...
Тепер давайте пофантазуємо.
Давайте уявімо собі, що керівники української держави, всі оті януковичі,
ющенки, азарови, тимошенки, яценюки, гриценки, єжелі та іже з ними хоч трохи
менше крали, мали б більше прагматизму та патріотизму.
Про народне господарство та
повітряні подорожі пузатих банкірів не кажу – вони та януковичі, тимошенки й
іже з ними давно вже мають власні вертольоти, куплені за державний кошт
утридорога за кордоном. Давайте пофантазуємо про війну, що точиться на Сході
України.
Скільки солдатських життів було
б урятовано, якби там діяло 2-3 десятки санітарних машин, подібних до тих, про
які ми говоримо? «Ангел» міг би стати справжнім янголем-рятівником для кращих
синів українського народу. Та й війни цієї могло б і не відбутися. Взагалі.
Спробуй, завези до України танки, «Гради», «Гвоздики», «Гіацинти», «Акації» та
інший подібний «гербарій», якщо над дорогами висять десятки «Кадетів» та «Слав»
з озброєнням на зовнішній підвісці. Це великі Мі-24 дуже вартісні, складні в
обслуговуванні і потребують досвідчених екіпажів – «Славою» навчитися керувати
так само просто, як мотоциклом – за місяць будь-який юнак буде не лише вправно
літати, але й влучно стріляти з протитанкового ракетного комплексу типу «Штурм-В»
або їм подібним з-поза радіусу враження ворожих ПЗРК .
Та в «Ангела» і влучити не так
просто - він удвічі менший, вужчий і нижчий за того ж «Крокодила»; його двигун
випромінює менше тепла, аби могла нормально навестися ракета, тощо. Малі
гелікоптери здатні ховатися буквально серед дерев, виринаючи зовсім несподівано
перед ворожими колонами та поодинокими машинами. І на блокпості не дуже
затишно, якщо знаєш – з-за першого ліпшого куша підніметься «Слава» (а її
практично не чути – це вам не двигун Мі-24) і влупить «Вулканом», або пакетом
НУРСів.
http://lenta.ru/news/2010/05/13/ah6i/
Легкий бойовий та розвідувальний американський
вертоліт AH-6I Little Bird у всій своїй грізній красі. Вертоліт обладнано датчиками системи цілевказування
L-3 Wescam MX-15Di EO/IR и двома
підвісками для озброєння, які здатні нести два підвісних ракетних пускових
контейнери M260 з сімома
ракетами кожен, в тому числі и 70-мм ракетами с лазерним наведенням або
ракетами Hellfire с
напівактивною лазерною голівкою самонаведення все це перетворює комара
на небезпечного шершня. Таких машин в армії США - 250...
Легкі вертольоти, обладнані
приладами нічного бачення, прицілювання та навігаційними системами GPRS могли б стати справжнім
нічним жахом для терористів, як свого часу були жахом старі «кукурузники» для
солдат «Вермахту» - старий радянський фільм «Небесний тихохід» бачили?
Розвідка – це королева війни.
Той, хто має кращу розвідку – перемагає. З висоти у чотири кілометри багато
чого цікавого можна видивитися, перебуваючи практично в цілковитій недосяжності
для ворога: легкий вертоліт на такій відстані навіть помітити візуально важко, і
для РЛС це дуже складна ціль.
Легким вертольотом дуже зручно
висаджувати та забирати коректувальників артилерійського вогню та навідників
авіації – навіть і в тилу противника. Легким вертольотом і пару ящиків набоїв
та тушонки можна підкинути диверсійній групі, що пішла на ворожі комунікації –
і ніхто цього не помітить. Легким вертольотом можна доправити гроші, документи
або радіостанцію розвіднику, який перебуває в стані ворога. Ним же зручно евакуйовувати екіпажі збитих літаків або поранених.
Зрештою, великі ударні «вертушки»
або літаки не здатні нанести влучного удару по базах бойовиків, розташованих в
містах поруч з цивільними будинками або дитячими садками, а «Кадет» розніс би
все з ювелірною точністю, бо спокійно проходить поміж будинками. Американські
бойовики дивилися?
Цікаво, що «Слава» цілком спокійно
вміщується на… звичайнісінький причеп для легкової автівки і в такому вигляді
транспортується куди завгодно. З того ж причепу гелікоптер може злітати і
навіть сідати назад. Заправляються ж небесні
машини звичайним бензином АІ-98, який можна знайти на першій-ліпшій
автозаправці. Це вам не дорогий і дефіцитний авіаційний керосин…
Тепер уявіть собі десятки таких
вертольотів на передовій. Уявіть собі як вони, наче машкара, вдень і вночі
висять над дорогами, просіками, галявинами, лісочками та перелісками;
патрулюють небо над селами і покинутими заводами; як вночі, опустившись у
балку, тихо чекають, коли ондечки з боку Російського кордону покажеться колона
найманців. Уявіть собі, як злітає у повітря десяток «Градів» по той бік
українсько-російського кордону, вишикуваний для нанесення ракетного удару по
нашим прикордонникам – це українські «Ангели», непомітно для всіх, на висоті
одного метра над землею, перелетіли кордон і вдарили несподівано й страшно…
Такий гнус може закусати до
смерті, друзі.
Ні, звичайно, слів немає – не лише
легкою авіацією виграються війни. Але це – одна із складових успішності і
армії, і держави як військової потуги, погодьтеся. Це – ті самі передові
технології, про які увесь час торочать наші можновладці. Причому технології,
які лежать під самісіньким нашим носом – не треба чекати, коли американці
подарують десяток своїх старих «Апачів».
P.S. За ці місяці
українці за допомогою СМС зібрали 150 мільйонів гривень на підтримку армії та національної
гвардії. Автор цих рядків також регулярно під час поповнення рахунку висилає
своїх 5-10 грошей. Хто знає, на що їх витрачено, ті гривні, що ми їх відриваємо
від своїх дітей?
А на 150 мільйонів гривень
можна придбати: ПОЛОВИНУ від ударного вертольота «Мі-24» або…
Або 80 легких вертольотів «Слава»
чи 40 – «Ангелів». Ще й на озброєння тих машин залишиться…
З великим повітряним привітом,
ПАВЛО ПРАВИЙ
Комментариев нет:
Отправить комментарий