РОЗВЕДЕННЯ ВІЙСЬК НА ДОНБАСІ: ТЕ, ЧОГО НЕ ВИДНО З ДИВАНІВ

Очільник МЗС України Пристайко на одному з телевізійних ток-шоу прямо заявив, що як професіонал не вірить у те, що вдасться виконати те, чого так прагне пан Зеленський. Підкреслив: не вірить як професіонал. Дозвольте пояснити чому так.

Для запуску процесу, який чомусь обзивають «формулою Штайнмаєра» потрібна перша умова – припинення вогню і друга умова – розведення підрозділів ЗСУ та орків на лінії фронту. По усіх 420 кілометрах. Але якраз цього практично не можна досягти.

Більшість наших «простих людей» просто не розуміють, що це не так просто, як вони це розуміють. Лінія фронту остаточно «зацементувалася» узимку 2015 року. Після цього 4,5 роки (а на більшості ділянок й усі 5,5) солдати закопувалися в землю. День за днем. Місяць за місяцем.

Тисячі кілометрів окопів і траншей, ходів сполучень; вогневих, запасних, фальшивих, відсічних позицій. Вогневих точок для мінометних розрахунків – основних, запасних, ще раз запасних і ще раз. Бліндажі, ДЗОТи, ДОТИ, капоніри і напівкапоніри. Броньовані вогневі точки. Лінії та пункти зв’язку. Дротового і електронного. Це укриття для боєприпасів та техніки. Це протитанкові й протипіхотні мінні поля. Це те, що військовою хитрою мовою називається «смуга забезпечення».

Це сотні тисяч кубометрів вийнятого ґрунту, десятки тисяч кубометрів лісу. Цілі терикони піску та мільйони мішків для нього. Це мільйони квадратних метрів маскувальних сіток. Лише одна група знайомих дівчат за ці роки сплела більш ніж 2 тисячі сіток середнім розміром 6х8 метрів – якщо є охочі, візьміть калькулятор і порахуйте скільки це.

І от все це треба кинути й відійти. Причому відійти де на 2 кілометри, а де лише на 500 метрів. Відійти з обладнаних позицій, на яких можна укритися від вогню мінометів і снайперів. У чисте поле. 

Про це чомусь більшість «простих людей», які на своїх диванах дуже втомилися від війни, не подумали. Вони вважають, що відведення військ це проста справа, бо ніколи в чистому полі навіть двох днів не жили – максимум на шашличок віиїздили.

Увага, важливо! Книги автора, які розкривають найпотаємніші сторінки нашої історії і розвінчують найвідоміші історичні міфи: http://pavlopraviy.blogspot.com/2018/10/blog-post.html

Якщо подобається паперові книги та ще й з автографом - вам сюди: http://pavlopraviy.blogspot.com/2019/03/blog-post_16.html

Але якщо ви відійшли на 2 км – це не виводить вас з-під зони обстрілу – 82-мм міномет 2Б14 «Піднос» дістає цілі на відстані майже в 4 кілометри, 120-мм 2Б11 «Сани» - до 7 (керованою міною до 9). Про ствольні артилерійські системи взагалі нічого казати.

Причому не лише у чисте поле, де треба починати усі фортифікаційні роботи «з нуля», а у чисте поле в зиму. Коли уже морози починаються, а широко розрекламовані житлові модулі, на яких неслабко попіарився Зеленський так зразками й залишилися і коли їх почнуть виробляти й за які шиші – не зрозуміло. Та й не годяться вони для передньої лінії.

Це все колосальні ресурси. Це не один, не два і навіть не десять мільярдів гривень. Це все накопичувалося, додавалося, поновлювалося протягом майже шести років. Де взяти такі кошти і ресурси, аби це все відновити за місяць?

Навіть не в грошах справа. Скільки потрібно робочих рук, техніки, матеріалів? Хтось пробував відрити хочаб пару метрів траншеє у зріст людини в донбасівському мергелі? Ах, не знаєте, що це таке? Щасливці. Ті, хто на диванах втомилися від війни й проголосували на невігласів, які не розуміються на елементарних речах – вони рити окопи не підуть.

Що в таких умовах робити військовим, здогадайтеся з трьох разів. Умнички, правильно здогадалися. Для електорату «слуг» поясню: єдиний вихід для військових – зривати розведення. Бо їм там, усім цим «слугам» гарно в теплих затишних кабінетах під шаурму приймати безумні рішення, а командири відповідають за життя підлеглих і головне – за відбиття атак противника. А противник у будь-який момент може кинути танки на бригади, що стоять у степу, не прикриті мінними полями, не маючи елементарних бліндажів де можна сховатися від осколків мін.

Аби не сталося можливої катастрофи, усі офіцери від взводних до комбригів та штабістів і навіть генерали до тих, що сидять у Генштабі, безумні накази дилетантів постараються зірвати. Бо знають – в разі чого усіх собак повісять на них.

А зірвати дуже просто. За процедурою, розведення може відбутися лише тоді, коли на цій ділянці фронту термін дотримання вогню протримається більш ніж 7 діб. Тобто будь-який постріл, зафіксований групами СЦКК – розведення відкладається й починається відлік нових 7 днів. Потім ще і ще.

Фішка В тому, що бойовикам теж так само не з руки відходити. З тієї самої причини. Хоча їм і легше. Вони в будь-який момент можуть наловити достатньо місцевих аби змусити окопи рити. Але ж не окопами єдиними – міни, колючий дріт, ліс, бетон, пісок, маскувальні сітки…

Але серед бойовиків мало охочих до ручного труда. І дисципліна кульгає. Простіше пальнути в бік позицій ЗСУ і залишатися далі на обжитих позиціях.

Тому що ми спостерігаємо? Правильно: сьогодні бойовики пальнули з міномета в бік Золотого – туди, де мають розводитися війська. А вчора стріляли в Торецьку – там, де мають розводитися війська в районі Петровського.

І не сумнівайтеся – не стрілятимуть бойовики – прилетить уже по них з боку – скажемо так – «третьої сили».

На завершення: побувавши на передовій і дізнавшись від військових в які колосальні витрати обійдеться відведення підрозділів на нові позиції, Олександр Данилюк подав у відставку з посади секретаря РНБО.

На його місце Зеленський знайшов Данилова. Колишнього ветеринара. Невже сподіваються, що цей «кадр» переграє військових?

Скажуть: Зеленському заважають, це саботаж. Ага. Точно так. Але є одна дрібниця: в усі часи й усіх народів безумні й самовбивчі для підлеглих накази підлеглі саботували.

У тому й полягає професіоналізм і мудрість влади, щоб співставляти бажання і можливості; щоб розробляти такі плани й приймати такі рішення, які можна було б виконати. Тоді й саботажу ніякого не буде.