Вибухи. Вони зараз лунають в України мало не щодня. Стрічка новин рясніє повідомленнями про різні, часто трагічні випадки.
Підриваються на
гранатах, мінах, тротилових шашках та іншому «добрі», яке потрапляє до наших
міст із зони бойових дій. Підриваються на саморобних вибухових пристроях –
з’явилося багато «умільців», які здатні зробити такий з підручних матеріалів.
Нещодавно під Коростенем на Житомирщині ледь на сталася
трагедія. Невідомими особами було підірвано залізничну колію перед потягом. А в
ньому - 64 цистерни, вщерть заповнені бензином та дизельним пальним, які йшли з
Білорусі. Майже 4 тисячі тонн. Важко уявити наслідки, якби усе це почало
вибухати. Але якщо навіть пожежі й не сталося б, вилив такої кількості пального
призвів би до страшної екологічної катастрофи.
Мотиви терористів (а СБУ кваліфікувало це як тероризм)
бувають різні. Це можуть бути не лише дії ворожої агентури. Це може бути
бажання таким чином «прославитися», або «помститися» всім навколо за якісь
особисті проблеми; звичайне хуліганство, коли людина навіть не замислюється над
наслідками. Відомі випадки, коли таким чином члени радикальних політичних
угруповань намагалися «хитнути» ситуацію в країні або окремому регіоні, посіяти
хаос і деморалізацію.
Правоохоронні органи, попереджають багато подібних спроб. У
тому таки Коростені в 2017 році було затримано групу на чолі з колишнім
спецназівцем, яка планувала підрив стратегічного об’єкту аби відволікти увагу
поліції та СБУ й пограбувати ювелірний салон. Проте життя є життя – не завжди
вдається припинити злочин на стадії його підготовки.
І тут на допомогу правоохоронцям має прийти суспільство. За
минулі десятиліття у нас склалося хибне ставлення про повідомлення у поліцію
щодо небезпеки скоєння злочину як про «стукацтво». Натомість в цивілізованому
світі це норма. Це частина обов’язків будь-якого громадянина. Передусім навіть
не перед державою, а перед самим собою та своїми близькими. Нікому не відомо де
вибухне граната, що її привіз з війни ветеран для «самооборони» (яка, скажіть
самооборона, коли радіус розльоту осколків 100-200 метрів?); нікому не відомо
чи не їхатиме потягу, перед яким закладуть вибухівку, хтось з ваших родичів.
Досвід правоохоронців свідчить, що жодна подібна справа не
обходиться без того, щоб хтось щось не побачив, не почув, або просто
здогадується. Хтось десь обмовився. Хтось бачив у когось зброю. Якісь підозрілі
особи крутяться біля нафтосховища або на вокзалі. Хтось пропонує гроші за
організацію «невеличкого вибуху, щоб полякати».
Будь-яка самотня коробка, пакунок або сумка мають одразу
викликати тривогу. І не треба боятися, що вона буде хибною. Краще так, ніж до
кінця життя страждати від думки, що міг, але не побажав врятувати людські
життя. Або загинути самому.
Ще одне. Слід пам’ятати, що будь-якої миті можна зупинитися.
Частина 5 ст. 258 Кримінального кодексу України гарантує звільнення від
відповідальності особи, яка добровільно повідомила про нього правоохоронні
органи і «сприяла припиненню існування або діяльності терористичної групи чи
організації або розкриттю злочинів, вчинених у зв'язку із створенням або
діяльністю такої групи».
Зрештою, є телефон «гарячої лінії» СБУ, який можна легко
знайти в Інтернеті. Або просто телефонуємо на номер «102».
Цього разу машиніст встиг загальмувати в кроці від
Армагедону…
Комментариев нет:
Отправить комментарий