ПРОБЛЕМА "П`ЯТОЇ КОЛОНИ"

 

Їх називають «тітушками». Хлопців і навіть дівчат, які беруть участь у різноманітних «силових акціях» на користь певних політиків або політичних організацій. Хтось робить це за гроші, хтось з інших мотивів.

Зазвичай, усе зводиться до бійок, провокацій та психологічного тиску. Вигляд натовпу молодиків спортивної статури з «набитими» об боксерські груші кулаками буває переконливим. До цього у нас вже звикли і далі більшої або меншої тяжкості хуліганства справа зазвичай не йде.

 Проте останнім часом виникла інша небезпека. Окремі політичні сили та інші організації намагаються створювати «бойові загони» з ознаками постійних структурованих і озброєних формувань. Такі собі міні-армії. Нещодавно з’явилася інформація про створення формування «Патріоти за життя», за якими стоїть проросійська партія ОПЗЖ. Наскільки вони підпадають під визначення незаконних формувань, розбиратимуться правоохоронці, але слід зауважити що це дуже небезпечні тенденції. Нещодавно між членами подібних організацій вже відбулися зіткнення, причому зі стріляниною.

Ще одна небезпека – створення таких загонів російськими спецслужбами. Як це було в Криму і на Донбасі у 2014 році. Іноді вони бувають цілком легальні, діючи під виглядом спортивних товариств або охоронних фірм. Трапляється так, що учасники таких формувань навіть не підозрюють про те, хто насправді стоїть за їхніми керівниками і яка їх справжня мета. Можна легко потрапити до числа тих, кого здавна називають «П’ятою колоною».

Не лише гроші – не секрет, що в України багато громадян з проросійськими настроями. Або такі, хто сумує за СРСР. Зараз багато молоді, яка у ті часи не жила, але їм подобаються спогади їхніх батьків «колись були ми молоді». І СРСР у них асоціюється з Москвою. Є також певна категорія осіб, які готові вступати до терористичних організацій просто через фальшиву романтику: камуфляж, берці, воєнні ігри, зброя, відчуття небезпеки та причетності до «обраних».

Усе це може стати щедрим полем для вербування бойовиків як радикальними політичними силами в Україні, так і спецслужбами інших держав. І не обов’язково самої лише Росії.

Окрема тема – Церква. Знов-таки ні для кого не таємниця, що в авангарді створення воєнізованих рухів стоїть Московський патріархат. В самій Росії є кілька подібних організацій, найбільша з яких – підтримуваний владою громадський рух «Сорок сороків». Це «біла» сторона медалі. Є інша – офіційні організації є лише ресурсом для рекрутування найбільш радикальних осіб у середовище бойовиків, в т. ч. і для війни на Донбасі.

Що коїться за стінами численних монастирів? Кого приховують чорні ряси послушників? Хто ними керує? Де гарантія, що у певний момент не лише спортивні товариства, пейнтбольні клуби та охоронні фірми перетворяться на реальні збройні формування, але й деякі монастирі та церкви на опорні пункти громадянського протистояння і збройних конфліктів?

Відтак, суспільство заради власної ж безпеки має допомагати правоохоронцям у проведенні профілактичних та превентивних заходів. Передусім – інформацією про організації, що про них йшлося вище. Пожежа починається з іскри. Це ще більшовики на чолі з кривавим маніяком Леніним знали. Недаремно свою головну газету «Іскрою» назвали.

Ну, а романтикам воєнних ігор слід пам’ятати, що у Кримінальному кодексі України є стаття 258-3 «Створення терористичної групи чи терористичної організації, стаття 111 «Державна зрада» та інші. І за всіма ними «світять» такі терміни позбавлення волі, що нинішні молоді «романтики» та охочі «підзаробити» можуть вийти на волю у передпенсійному віці.