УКРАЇНСЬКІ ПОПИ З МОСКОВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ У... ЧОРНОГОРІЇ

 

Там де Московський патріархат – там біда. Там ворожнеча, насильство і обман. Не лише Україна стикається з цим.

 

Не лише Україна стикається з цим. Нещодавно у Чорногорії спалахнули безлади на релігійному ґрунті. Сотні чорногорців, до яких приєднався президент країни, перекрили в’їзд до міста Цетінє, аби не пустити сюди сербського патріарха Порфирія та його ставленика Іоанникія, який мав стати  митрополитом Чорногорсько-Приморським.

Причина в тому, що місцева митрополія є не лише частиною Сербської православної церкви, а по факту – «п’ятою колоною», політичним інструментом Сербії. Після набуття у 2006 році незалежності від Сербії, республіку Чорногорію сербська церква практично не визнає.

Тут повторюється «українська історія». Так само, як Путін та Московський патріарх Кирило (Гундяєв) вважають росіян та українців «одним народом» і намагаються «повернути Україну в лоно Русского мира», так і у Сербії чорногорців вважають «частиною сербського народу». Логіка залізна: колись ця країна була частиною Сербії, мова одна, віра одна, значить… А те, що чорногорці хочуть жити у власній країні – так це вони «кляті націоналісти».

У Чорногорії добре розуміють, що таке Сербська православна церква і у які політичні ігри вона грає. Саме у політичні. Так, вона засудила приєднання Чорногорії до санкцій проти Росії за анексію Криму та війну на Донбасі та визнання незалежності Республіки Косово. Там ні для кого не таємниця, яку роль грає Сербська церква серед промосковських радикалів, які у 2016 році за допомогою росіян планували у Чорногорії державний переворот. Сербська православна Церква для Чорногорії є тим самим, чим є Московська для України.

Більше того, як Чорногорська митрополія діє на користь Сербської церкви, так Сербська – на користь Московської, а отже – Кремля. Пікантний факт: кажуть, що під час інтронізації Іоанникія «смотрящім» за цим «процесом» від Московського патріархату був… керуючий справами Української православної церкви Московського патріархату митрополит Антоній. Саме він та митрополит Тернопільський і Кременецький Сергій літали до Сербії чартерним літаком. Після обіймів та поцілунків з місцевими церковними ієрархами останній мовив: «Победа будет»…

А митрополит УПЦ МП Онуфрій навіть очолював масштабний просербський мітинг у столиці Чорногорії наприкінці лютого 2020 року. Ну, скажи, що тобі та Чорногорія щоб ще й туди лізти? Питання стане риторичним, якщо знати, що усі троє отримали свого часу з рук Путіна ордени «Дружба», причому в один день – 13 липня 2013 року.

І знов таки злі язики стверджують, що Онуфрій є головним куратором «ситуації» у Чорногорії.

Цікаво, що протестували проти законопроекту «Про свободу віросповідання та переконань та правовому становищі релігійних громад». Свобода віросповідання «Русскому миру» непотрібна і небезпечна для нього. Сербія давно є традиційним, а нині чи не єдиним союзником Москви на Балканах.

У Чорногорії добре розуміють усю негативну роль та загрозу для незалежності країни, яку несе Сербська Церква. Саме тому протестувальники скандували «Це не Сербія!» і «Хай живе Чорногорія!». А разом з ними був президент країни Міло Джуканович.

Через заблоковані протестувальниками дороги Порфирія та Іоанникія у Цетинський монастир, де відбувалася інтронізація, «десантували» гелікоптером під охороною спецназівців. Охорону надав прем’єр-міністр Чорногорії Здравко Кривокапич, який на відміну від президента є фанатом Сербської православної церкви. Так Москвою розхитується та розколюється суспільство. Навіть на рівні політичних еліт.

У Чорногорії добре розуміють, що реального суверенітету без власної автокефальної Церкви бути не може. Що допоки тут Сербська (а за нею Московська) Церква – завжди буде небезпека. Тому там йде процес створення автокефальної помісної Церкви. ЇЇ поки не визнано іншими церквами, що сповільнює збільшення кількості прихожан, проте їх вже удвічі більше, ніж було 10 років тому.

Україна має власну автокефальну Церкву, з томосом (офіційним визнанням з боку Вселенського патріарха) та визнанням з боку кількох поважних православних церков. Проте багато українців попри усяку логіку та всупереч канонам, продовжують перебувати у Московській церкві, яка нині не лише виступає проти Вселенського патріарха й прагне сама себе проголосити Вселенською, але й фактично працює на Кремль. Причому у деяких сини загинули на Донбасі, убиті зі зброї, освяченої попами Московського патріархату.

Дивні люди.